5011-75/9989-2012 Про стягнення безпідставно одержаних коштів - 25.12.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-75/9989-2012 (суддя Васильченко Т.В.) за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області 2. Державна фінансова інспекція України про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 120 454 грн. 80 коп.

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 120 454,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі №5011-75/9989-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11 від 25.11.2010 виконано належним чином, а отже підстави для повернення коштів в сумі 120 454 грн. 80 коп. відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі №5011-75/9989-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації від 29.07.2011 №06-21/65 є належним доказом безпідставного отримання відповідачем коштів в сумі 120 454 грн. 80 коп.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області по справі № 5011-75/9989-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-75/9989-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012 по справі №5011-75/9989-2012 апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області прийнята до провадження та її розгляд призначено на 25.12.2012.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача надав пояснення, якими заперечив проти апеляційної скарги.

Позивач та треті особи не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресами, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 (v_164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від сторін не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації, як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж", як виконавцем, 25.11.2010 укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11.

Згідно предмету даного договору виконавець зобов'язується у 2010 році виконати замовникові роботи з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання згідно з додатками 3,4, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору сторони визначили, що виконавець повинен виконати роботи передбачені договором у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами.

Пунктом 3.1 встановлена ціна договору, яка становить 2 855 010 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2 ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (форми №КБ-2в, №КБ-3) складених за кошторисними нормативами по мірі надходження коштів з державного бюджету.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 2802462 грн.00 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 до нього (т. 1, а.с. 64-81).

Позивачем в свою чергу здійснено оплату виконаних відповідачем робіт у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 480 та № 481 від 28.12.2010 (т.1, а.с. 141) на загальну суму 2 802 462 грн. 00 коп.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України 29.07.2011 проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації, за результатами якої складено акт №06-21/65.

Згідно акту ревізії в ході перевірки виявлено завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за договором на суму 120 454 грн. 80 коп.

Враховуючи дану обставину, заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" безпідставно одержаних коштів в сумі 120 454 грн. 80 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, відповідно до наведеної норми обов'язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

В даному випадку, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Таким чином, враховуючи наявність такої правової підстави отримання відповідачем коштів як договір підряду, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

У відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3 статті 632 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду, у якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідним актом, який підписаний та скріплений печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт відповідно до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року.

За змістом статті 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Проте, позивач не звертався до відповідача з вимогою безоплатного виправлення недоліків у роботі, за власний рахунок їх не виправляв, а також розірвати договір через наявність у роботі істотних відступів від умов договору не вимагав.

Згідно з частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж", виконуючи роботи, діяло відповідно до умов договору № 41-11 від 25.11.2010 року, і позивач виконані роботи прийняв без зауважень, не виявив недоліків у роботі відповідача та не зробив заяву відповідачу про виявлені відступи у роботі. Отже втрачено право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Слід зазначити, що нібито не виконані в повному обсязі роботи (за Актом ревізії) не можуть вважатися прихованими недоліками.

Також, не доведено належними засобами доказування наявність недоліків у роботі.

Місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання прокурора на складений Головним контрольно-ревізійним управлінням України акт ревізії фінансово-господарської діяльності головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації від 29.07.2011 №06-21/65, як на доказ безпідставного отримання відповідачем спірної суми, оскільки вказаний акт не може обмежувати права та обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за договором від 25.11.2010р. і змінювати його умови, в тому числі щодо ціни договору, а також не може свідчити про порушення відповідачем зобов'язань за вказаним договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 07.03.2012 по справі №8/5009/3354/11, від 02.02.2011 по справі № 54/174-10 та від 28.09.2011 по справі № 53/73(5021/42/2011).

В абзацах 3,4 листа Верховного суду України від 09.08.2006р. №1-11/477 (v-477700-06) зазначається наступне: "В порядку надання загальної інформації повідомляємо, що Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) органом державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено.

Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема, розділом V Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ."

Акт ревізії Головного контрольно-ревізійного управління України, може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема пред'явлення відповідного позову до суду), однак не звільняє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи викладене, доводи прокурора за апеляційною скаргою про те, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації від 29.07.2011 №06-21/65 є належним доказом безпідставного отримання відповідачем спірної суми, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем державних будівельних норм, що призвело до завищення вартості виконаних робіт.

При цьому, предметом позову є вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Проте розрахунки між позивачем та відповідачем здійснювалися на підставі укладеного ними договору про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11 від 25.11.2010 та згідно підписаного акту.

Статтею 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності право чину. За приписом даної норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, договір № 41-11 від 25.11.2010 в частині визначення ціни не було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, також до нього не були внесені відповідні зміни.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурором не доведено безпідставність отримання відповідачем грошових коштів в сумі 120 454 грн. 80 коп.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.