5011-23/10678-2012 Про стягнення суми збільшення кошторису ремонтних робіт - 17.12.2012 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна адміністрація залізничного транспорту України

про стягнення 1573223,74 грн.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про зобов'язання відповідача здійснити з позивачем внутрішньогосподарський розрахунок в сумі 1573223,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі №5011-23/10678-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача у судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник третьої особи в судовому засідання заявив, що не підтримує жодну із сторін та покладається на розсуд суду у вирішенні даної справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами конкурсних торгів, 22.02.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т на деповський ремонт вантажних вагонів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з технічного обслуговування, ремонту та відновлення залізничних, трамвайних локомотивів та рухомого складу (деповський ремонт вантажних вагонів), партіями в загальній кількості 2200 одиниць, а останній зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги згідно з протоколом погодження договірної ціни.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.ст. 599, 629 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно пропозиції позивача № ВС-07/189 від 24.01.2012 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, ціна на деповський ремонт одного вантажного вагону становить 32643,54 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т від 22.02.2012 р., вартість деповського ремонту одного вантажного вагона визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору у становить 39172,25 грн.

В додатку № 1 до договору № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т від 22.02.2012 р. (протокол погодження договірної ціни) сторони погодили вартість деповського ремонту одного вантажного вагона у розмірі 39172,25 грн. Загальна сума договору склала 86178945,60 грн.

Згідно ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі; істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено ремонт 327 вантажних вагонів та надано відповідачу акти приймання-здачі на зазначену кількість відремонтованих вагонів, з яких ціна 187 одиниць рухомого складу не відповідає умовам договору № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т від 22.02.2012 р.

Відповідачем прийнято відремонтовані вагони частково, за погодженою умовами договору № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т від 22.02.2012 р. ціною, зокрема, у розмірі 39172,25 грн.

Таким чином, позивачем в порушення умов договірної ціни здійснено ремонт вантажних вагонів в кількості 187 одиниць за ціною, що перевищує встановлену умовами договору № ПР/В-12374/НЮдч/02/12/22/05-Т від 22.02.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 321 ГК України, ч. 5 ст. 844 ЦК України, підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Згідно ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, цивільне та господарське законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За умови відсутності прямої вказівки закону на обов'язковість укладення змін до договору, винесення відповідного судового рішення призведе до протиправного порушення прав сторін, визначених наведеними вище правовими нормами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. у справі №5011-23/10678-2012 залишити без змін.

Справу №5011-23/10678-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.