5011-5/12597-2012 Про визнання протиправною відмову ліквідаційної комісії ЗАТ "Готель" у визнанні позивача кредитором ЗАТ "Готель" на суму отриманих відсотків по депозитним угодам, зобов'язання ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель» внести ТОВ до реєстру кредиторів ЗАТ з внесенням цієї кредиторської вимоги до проміжного ліквідаційного балансу - 06.12.2012 Прийняття

У вересні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» про визнання протиправною відмову ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель Україна» у визнанні позивача кредитором ЗАТ «Готель Україна» на суму отриманих відсотків по депозитним угодам № 30854/124 від 20.03.2006 р., № 30854/160 від 07.11.2006 р., № 03/01 від 29.12.2009 р., № 03/05 від 23.04.2010 р., № 6 від 24.01.2011 р., № 42804/К від 23.12.2011 р., № 42804/2/К від 23.12.2011 р., № 42804/1/К від 23.12.2011 р. за період 2005-2012 р.р., зобов'язання ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель Україна» внести ТОВ «Комерційна компанія» до реєстру кредиторів ЗАТ «Готель Україна» з внесенням цієї кредиторської вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги мотивував тим, що у відповідності з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі № 5/73-22/325 діяльність ЗАТ «Готель Україна» як юридичної особи припинено на підставі ч. 2 ст. 110 ЦК України. 13.06.2012 р. у газеті «Урядовий кур'єр» було надруковано оголошення ліквідаційної комісії про початок процедури припинення діяльності ЗАТ «Готель Україна» та надано двохмісячний строк для звернення з кредиторськими вимогами. 01.08.2012 р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель Україна» з вимогами про визнання кредитором на суму 90 133 103,00 грн., обґрунтовуючи їх тим, що він є учасником товариства з часткою 50 % та при його створенні вніс 108 504 861,00 грн. до статутного фонду ЗАТ «Готель Україна». Оскільки вказані кошти, відповідно до тверджень позивача, були в подальшому внесені ЗАТ «Готель Україна» на депозитний рахунок у відповідності з договорами банківського вкладу, і по таким договорам були отримані відсотки у розмірі 80 953 171, 00 грн., вони мають бути повернуті позивачу. У зв'язку з прийняттям Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 20.07.2010 р. у справі № 2а-6632/10/2670 про ліквідацію ЗАТ «Готель Україна», яка в подальшому була скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2011 р., декілька депозитних договорів на звернення ЗАТ «Готель Україна» були достроково припинені, внаслідок чого банк утримав 9 179 931, 50 грн., які також не отримало ТОВ «Комерційна компанія». Листом від 14.08.2012 р. ліквідаційна комісія ЗАТ «Готель Україна» відмовила позивачу у визнанні його кредитором товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р. у справі № 5011-5/12597-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі № 5/73-22/325, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 03.04.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 р., визнано недійсними: договір про створення ЗАТ «Готель Україна» від 28.10.2004 р., укладений між ТОВ «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України (ФДМУ), рішення установчих зборів ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 р., викладене у протоколі № 1, і статут ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 р., визнано недійсними з моменту підписання накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 р. «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» і № 2463 від 12.11.2004 р. «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», а також визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель Україна» та припинено юридичну особу ЗАТ «Готель Україна», зареєстровану Печерською РДА 18.11.2004 р. В іншій частині, в позові відмовлено.

Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що Постановою Верховної Ради України № 1511-IV від 19.02.2004 р. (1511-15) цілісний майновий комплекс ДП «Готель Україна», що по вул. Інститутській, 4, у місті Києві, який перебував у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність, було передано в управління Державного управління справами (ДУС).

Розпорядженням керівника ДУС № 154 від 19.03.2004 р. вказаний цілісний майновий комплекс ДП «Готель «Україна» було прийнято в управління ДУС.

У своєму листі за № 01-03-01/1-1568 від 08.06.2004 р. ДУС звернулось до КМУ з пропозицією дозволити ФДМУ вжити заходи щодо створення на основі цілісного майнового комплексу ДП «Готель «Україна» господарського товариства.

За дорученням Прем'єр-Міністра України № 25610/1/1-04 від 10.06.2004 р., ФДМУ було направлено пропозицію про створення господарського товариства, який і провів конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності для визначення ринкової вартості внеску цілісного майнового комплексу ДП «Готель "Україна» для його внесення до статутного фонду господарського товариства, про що листом за № 10-27-9413 від 09.07.2004 р. було повідомлено ДП «Готель «Україна».

28.08.2004 р. ТОВ «Комерційна компанія» звернулось до ДП «Готель "Україна» з пропозицією створити господарське товариство для проведення модернізації та реконструкції готелю.

06.09.2004 р. директор ДП «Готель «Україна» звернувся до ДУС з проханням надати згоду на створення спільного закритого акціонерного товариства із ТОВ «Комерційна компанія».

ТОВ «Комерційна компанія» листом за № 01-02-01/3-2443 від 08.09.2004 р. повідомило ДП «Готель «Україна», що не заперечує проти внесення майна підприємства до статутного фонду спільного підприємства (господарського товариства).

ФДМУ своїм наказом № 2289 від 28.10.2004 р. «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» вирішив підтримати пропозицію ДП «Готель "Україна», погоджену з ДУС, про створення ЗАТ «Готель Україна» та виступити засновником останнього шляхом підписання Установчого договору про його створення і діяльність.

28.10.2004 р. між ТОВ «Комерційна компанія» та ФДМУ укладено Договір про створення ЗАТ «Готель "Україна» і в це же день ДУС, ФДМУ та ЗАТ «Готель Україна» підписали акт № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду товариства, яким ДУС передало ФДМУ, а ФДМУ прийняв і передав до статутного фонду ЗАТ «Готель Україна» цілісний майновий комплекс ДП «Готель «Україна», на виконання ФДМУ своїх зобов'язань щодо оплати акцій та згідно з договором «Про створення ЗАТ «Готель Україна» від 28.10.2004 р.

12.11.2004 р. ФДМУ видав наказ № 2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», яким було взято на облік належний державі пакет акцій ЗАТ «Готель Україна» у розмірі 108 504 861,00 грн., що становить 50,0% статутного фонду товариства, у якому також зазначено, що статутний фонд ЗАТ «Готель Україна» становить 217 009 722,00 грн., поділений на 217009722 прості іменні акції номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня, і в цей же день установчими зборами ЗАТ «Готель Україна» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про створення ЗАТ «Готель Україна», затверджено його статут та визначено розмір статутного фонду, який було зареєстровано Печерською РДА 18.11.2004 р., а також, обрано виконавчі органи зазначеного товариства.

Крім того, судами встановлено, що на день скликання установчих зборів 12.11.2004 р. ТОВ «Комерційна компанія» зобов'язання щодо внесення не менше 50% номінальної вартості акцій ЗАТ «Готель Україна» в розмірі 54 252 430, 50 грн. виконані не були, і такі зобов'язання були виконані пізніше (кошти від ТОВ «Комерційна компанія», як одного із засновників ЗАТ «Готель Україна», надійшли на рахунок останнього 02.02.2005 р.).

На підставі представлених матеріалів та встановлених обставин справи, з урахуванням положень ст.ст. 87, 88, 104, 108, 143, 154 ЦК України, ст. ст. 57, 59, 82 ГК України, ст. ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 33, 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», пункту 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затв. Постановою Верховної Ради України № 2558-ХІІ від 07.07.1992 р. (2558-12) , суди при розгляді справи № 5/73-22/325, встановивши при цьому, що рішення про реорганізацію ДП «Готель «Україна» уповноваженим на те державним органом не приймалось, тоді як у ФДМУ були відсутні повноваження на розпорядження цілісним майновим комплексом ДП «Готель «Україна», а ДУС перевищило свої повноваження при наданні згоди на створення ЗАТ «Готель Україна», оскільки Постановою Верховної Ради України № 1511-IV від 19.02.2004 р. (1511-15) цілісний майновий комплекс ДП «Готель «Україна», який перебував у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність, був переданий тільки в управління ДУС, у той час як при створенні ЗАТ «Готель Україна» фактично відбулась зміна власника державного майна, дійшли висновку про те, що установчі документи ЗАТ «Готель Україна» не відповідають вимогам законодавства, а порушення, які мали при прийнятті та затвердженні установчих документів не можуть бути усунені і порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача-1, у зв'язку з чим задовольнили позов в частині визнання недійсними: договору про створення ЗАТ «Готель Україна» від 28.10.2004 року, рішення установчих зборів ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 р., оформлене протоколом № 1, статуту ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 року, наказів ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 р. «Про участь Фонду державного майна України у ЗАТ «Готель Україна», № 2463 від 12.11.2004 р. «Щодо участі Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», з моменту їх підписання, та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель Україна» і припинення юридичної особи останнього.

Вказані обставини у відповідності до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними для даної справи, у зв'язку з чим їх повторного доказування при вирішенні цього спору не потребується.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2012 р. у газеті «Урядовий кур'єр» було надруковано оголошення ліквідаційної комісії про початок процедури припинення діяльності ЗАТ «Готель Україна» та надано двохмісячний строк для звернення з кредиторськими вимогами.

01.08.2012 р. позивач звернувся до ліквідаційної комісії ЗАТ «Готель «Україна» з вимогами про визнання кредитором на суму 90 133 103, 00 грн., обґрунтовуючи їх тим, що він є учасником товариства з часткою 50 % та при його створенні вніс 108 504 861, 00 грн. до статутного фонду ЗАТ «Готель «Україна». Оскільки вказані кошти, відповідно до тверджень позивача, були в подальшому внесені ЗАТ «Готель «Україна» на депозитний рахунок у відповідності з договорами банківського вкладу, і по таким договорам були отримані відсотки у розмірі 80 953 171, 00 грн., вони мають бути, на думку позивача, в силу визнання наказів Фонду державного майна України про створення товариства недійсними, повернуті позивачу. Крім того, позивач зазначав про те, що у зв'язку з прийняттям Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 20.07.2010 р. у справі № 2а-6632/10/2670 про ліквідацію ЗАТ «Готель «Україна», яка в подальшому була скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2011 р. декілька депозитних договорів на звернення ЗАТ «Готель «Україна» були достроково припинені, внаслідок чого банк утримав 9 179 931, 50 грн., які також не отримало ТОВ «Комерційна компанія».

У відповідь на це ліквідаційна комісія ЗАТ «Готель «Україна» листом від 14.08.2012 р. відмовила позивачу у визнанні його кредитором товариства з підстав відсутності відповідних зобов'язань перед позивачем, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, позивач вказував на те, що у відповідності з листами-довідками ЗАТ «Готель Україна» № 01-12/20-25 від 04.07.2012 р. та № 01-12/20-41 від 07.09.2012 р. за період з 2005 по вересень 2012 р.р. товариство отримало відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 66 538 300, 00 грн., які мають бути передані позивачу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.02.2005 р. між ЗАТ «Готель Україна» та ЗАТ «Комерційний банк НРБ Україна» було укладено Генеральний договір про проведення депозитних операцій № 30854/85, предметом якого є депозитні операції з розміщення вкладником в банку належних йому вільних грошових коштів на депозитний рахунок № 261030130854 в банку, при яких банк зобов'язується своєчасно повернути вкладнику суму депозиту і сплатити відсотки за його використання.

В подальшому між ЗАТ «Готель Україна» та ЗАТ «Комерційний банк НРБ-Україна» було укладено Додаткову угоду № 1 від 03.02.2005 р. до Генерального договору на суму вкладу 10 000 000,00 грн., Договір строкового банківського вкладу «Ефективний» № 30854/124 від 20.03.2006 р. на суму вкладу 44 361 890, 00 грн., Договір строкового банківського вкладу № 30854/160 від 07.11.2006 р. на суму вкладу 44 286 890, 00 грн..

Також, 29.12.2009 р. між ЗАТ «Готель Україна» та АБ «Енергобанк» було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) № 03/01 на суму вкладу 50 000 000, 00 грн., Договір банківського вкладу (депозиту) № 03/05 від 23.04.2010 р. на суму вкладу 38 000 000, 00 грн., Договір банківського вкладу № 6 від 24.01.2011 р. на суму вкладу 25 000 000, 00 грн., Договір банківського вкладу № 42804/К від 23.12.2011 р. на суму вкладу 25 000 000, 00 грн., Договір банківського вкладу № 42804/2/К від 23.12.2011 р. на суму вкладу 50 000 000, 00 грн., Договір банківського вкладу № 42804/1/К від 23.12.2011 р. на суму вкладу 32 000 000, 00 грн.

Однак, доводи позивача відносно того, що у ЗАТ «Готель Україна» виникли грошові зобов'язання перед позивачем на суму отриманих вказаним товариством за укладеними між ним та банківськими установами договорів банківського вкладу відсотків за користування грошовими коштами, у зв'язку з визнанням недійсними договору про створення ЗАТ «Готель Україна» від 28.10.2004 р., укладеного між ТОВ «Комерційна компанія» та ФДМУ, рішення установчих зборів ЗАТ «Готель Україна»» від 12.11.2004 р., викладеного у протоколі № 1 і статуту ЗАТ "Готель Україна" від 12.11.2004 р., визнання недійсними з моменту підписання наказів ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 р. «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» і № 2463 від 12.11.2004 р. «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», а також визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель Україна» та припинення юридичної особи ЗАТ «Готель Україна», зареєстрованої Печерською РДА 18.11.2004 р. є помилковими.

Як стверджує позивач, вказані вище вклади були здійснені відповідачем за рахунок внесених позивачем у статутний фонд ЗАТ «Готель Україна» грошових коштів згідно з платіжними дорученнями № 85 від 02.02.2005 р. на суму 54 252 430, 50 грн., № 1028 від 10.09.2008 р. на суму 51 762 500, 00 грн. та № 318 від 02.04.2010 р. на суму 2 489 930, 50 грн.

Однак, надані позивачем платіжні доручення про внесення коштів до статутного фонду товариства такими доказами визнаватись не можуть, оскільки вищезазначені грошові суми, внесені позивачем до статутного фонду, були перераховані на рахунки ЗАТ «Готель Україна» 260060130854 (ПАТ «ДБ Сбербанку Росії»), 260060130854 (ЗАТ «Банк НРБ») та 2600534280401 (ПАТ «Енергобанк»), в той час як за вказаними вище договорами банківського вкладу кошти, внесені ЗАТ «Готель Україна», мали обліковуватись на рахунках під номерами 261030130854, 261580130854, 2610434280403/980, 2615834280402/980, 2610434280403, 2615434280408, 2615534280409, 2615334280407.

При цьому, з аналізу змісту укладених ЗАТ «Готель Україна» договорів банківського вкладу, вбачається, що жодних зобов'язань перед позивачем вони не містять та при цьому позивач взагалі не є їх стороною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Як зазначалось, рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі № 5/73-22/325 було визнано недійсним договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України.

Відповідно до приписів ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З приписів вказаної норми вбачається що наслідком недійсності правочину є саме повернення сторонами одна одній того, що ними було отримано на виконання такого правочину.

Відповідач не є стороною Договору про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004 р., проте як саме в результаті укладення такого договору його (відповідача) було створено.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі № 5/73-22/325 також було визнано недійсним рішення установчих зборів ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 р., викладене у протоколі № 1, і статут ЗАТ «Готель Україна» від 12.11.2004 р., визнано недійсними з моменту підписання накази ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 р. «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» і № 2463 від 12.11.2004 р. «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», а також визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ «Готель Україна» та припинено юридичну особу ЗАТ «Готель Україна», зареєстровану Печерською РДА 18.11.2004 р.

Відповідно до ст. 105 ЦК України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду (ст. 111 ЦК України).

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

При цьому, відповідно до приписів ч. 12 ст. 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

У даному випадку предметом спору є грошові кошти, отримані ЗАТ «Готель Україна» за укладеними з банківськими установами договорами банківського вкладу в якості відсотків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не містить положень, які б у разі недійсності правочину зі створення юридичної особи або визнання недійсною її державної реєстрації зобов'язували таку юридичну особу повернути її учаснику разом з тим, що було передано на виконання недійсного правочину з її створення в якості вкладу також і все те, що було отримано під час господарської діяльності юридичної особи від використання переданого їй майна.