Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів: Малашкевича С. А. Азарової З. П., Радіонової О. О.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю представників сторін: від позивача: не з`явились від відповідача:не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київна рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2012р.у справі № 11/113 (головуючий суддя: Левшина Г.В., судді: Огороднік Д.М., Демідова П.В.) за позовом Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київдо відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ", м. Донецьк про стягнення 175 974, 96 грн.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСМАШ», м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 175974,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01 в частині дотримання строків поставки продукції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2011р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. у справі № 11/113 позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача штраф у сумі 175974,96грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 р. у справі № 11/113 вказані вище постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. та рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2011 р. скасовані, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, господарським судом Донецької області прийнято нове рішення від 05.09.2012 р. про відмову у задоволенні позову Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ.

Зазначене судове рішення вмотивовано недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем умов договору від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01 щодо своєчасної поставки товару, а саме не доведеним є факт направлення на адресу відповідача листа-рознарядки від 18.05.2010 р. № ЦХП-20/3889 про постачання продукції за договором від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01, факту виникнення у відповідача обов`язку з постачання продукції та, як наслідок, невиконання цього обов`язку відповідачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обгрунтування підстав для його скасування апелянт посилається на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції упереджено поставився до доказів, які є в матеріалах справи та зробив передчасні висновки. При цьому, позивач зазначив, що матеріалами справи підтверджується як направлення на адресу відповідача рознарядки від 18.05.2010 р. № ЦХП-20/3889 про постачання продукції за договором від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01, так і її отримання відповідачем. Вважає, що висновки суду щодо недоведеності позивачем факту направлення відповідачу вказаної рознарядки спростовуються здійсненням відповідачем часткового постачання продукції на адресу позивача, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки поставок та взаєморозрахунків. Крім того, позивач посилається на те, що: - місцевий господарський суд при винесені рішення не дав оцінку пункту 10.2 Договору, згідно якого у випадку постачання постачальником продукції без письмової рознарядки замовника, продукція приймається на відповідальне зберігання; - службове розслідування на яке посилається суд проведено особами які працюють на підприємстві відповідача, тобто які є зацікавленими, що ставить під сумнів достовірність зроблених висновків; - суд проігнорував вказівки Вищого господарського суду України щодо надання правової оцінки довіреності від 04.10.2010 р. № ЦХП-18/2, виданої позивачем фізичній особі ОСОБА_5 від імені якого було видано та підписано спірну рознарядку.

Відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте в судове засідання апеляційної інстанції не прибули. Враховуючи, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

31 березня 2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України ''Укрзалізничпостач" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-03-01310-01, згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах "СРТ" (перевезення сплачено до...), пункт призначення - матеріальний склад ДП "Укрзалізничпостач", м. Фастів, вул. Шевченка, 48. (відповідно до вимог "Інкотермс" у ред. 2000р.).

Згідно п. 5.2 договору, поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не зазначено у рознарядці.

Позивач у позові зазначив, що 18.05.2010 р. ДП "Укрзалізничпостач" на виконання умов вказаного договору направило товариству з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" письмову рознарядку № ЦХП-20/3889 на відвантаження балочки центруючої у кількості 56000 одиниць на суму 1 331 702,40грн. з ПДВ, яка була отримана відповідачем 19.05.2010р., про що свідчить відмітка останнього у рознарядці про отримання.

За твердженням позивача заявлений у рознарядці товар був поставлений не в повному обсязі, а відвантажено лише частину на суму 451827,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 134 від 26.05.2010 р. на суму 451827,60 грн., рахунком № 134 на суму 451827,60 грн., а також податковою накладною № 134 від 26.05.2010 р. Вартість непоставленої продукції, на думку позивача, складає суму 879 874,80 грн.

На думку позивача, відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, чим порушив вимоги п. 1.1 та п. 5.2 договору.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що за порушення термінів постачання згідно п. 5.2 договору постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

З урахуванням того, що поставка продукції по рознарядці №ЦХП-20/3889 від 18.05.2010р. у повному обсязі відповідачем здійснена не була, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить за порушення термінів постачання стягнути з відповідача штраф у сумі 175974,96 грн. (879 874,80 грн. - сума недопоставленої продукції*20% (штраф)).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення з постачальника (ТОВ «УКРРОСМАШ») штрафу за прострочку поставки продукції в розмірі 175974,96 грн. за договором поставки від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2010 р. між сторонами був укладений договір поставки № ЦХП-03-01310-01, згідно умов якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування, марки й кількість, яка вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі (далі -спірний договір).

В п. 5.2 спірного договору сторони зазначили певні умови за якими повинна здійснюватися поставка товару, а саме: поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не зазначено у рознарядці.

Отже, визначальною умовою відвантаження продукції постачальником є наявність рознарядки замовника на поставку продукції, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції, Продукція за договором поставляється тільки після отримання постачальником письмової рознарядки замовника, яка надається в оригіналі та із застосуванням факсимільного зв`язку.

Як стверджує позивач, ним на адресу відповідача надсилалася відповідна рознарядка на постачання продукції за договором від 31.03.2010 р. № ЦХП-03-01310-01, зокрема на відвантаження продукції -запасних частин до вантажних вагонів, а саме балочка центруюча у кількості 5600 одиниць загальною вартістю 1331702,40 грн. з урахуванням ПДВ.

Однак, з пояснень відповідача (а.с. 41-44), наданих суду першої інстанції під час нового розгляду справи, слідує, що відповідачем факт отримання від позивача вказаної рознарядки заперечується, при цьому відповідач послався на проведення на підприємстві інвентаризації бухгалтерських документів за договором № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р., за результатами якої виявлено відсутність даного листа та відсутність взагалі реєстрації такого листа в журналі вхідної кореспонденції ТОВ «Укрросмаш».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Позивач посилаючись на те, що відповідач прострочив зобов`язання щодо поставки продукції за спірним договором, в силу ст. 33, 34 ГПК України повинен довести передусім те, що зі свого боку він виконав свої зобов`язання, зокрема надіслав постачальнику (відповідачу) рознарядку, яка є підставою для здійснення останнім поставки продукції замовнику (позивачу) за спірним договором та надати суду відповідні докази.

В якості доказу направлення на адресу відповідача відповідної рознарядки за спірним договором, позивач надав суду копію рознарядки № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010р. (а.с. 20 том № 1), яка адресована директору ТОВ «УКРРОСМАШ»про свою готовність прийняти продукцію. Дана рознарядка підписана заступником директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»ОСОБА_5 та містить відмітку наступного змісту: «Отримано 19.05.2010р.»та підпис невідомої особи (без зазначення фамілії та ініціалів одержувача та його посади). Колегія суддів вважає, що дана відмітка не дає підстав вважати, що вона отримана саме представником ТОВ «УКРРОСМАШ». До того ж, факт отримання цієї рознарядки заперечує відповідач.

Внаслідок чого, судом першої інстанції витребувались від позивача: оригінал рознарядки № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р. та докази направлення (вручення) даної рознарядки ТОВ «УКРРОСМАШ», однак позивачем знову були надані дві копії цієї рознарядки (а.с. 15, 16 том № 2 справи). Крім того, копія рознарядки, яка міститься на сторінці 16 тому № 2 справи, не містить у собі відповідної відмітки про отримання цієї рознарядки, та підписи заступника директора ОСОБА_5, яким підписана рознарядка, на цьому листі та на листі на сторінці 20 тому № 1 справи № 11/113 не є ідентичними. Копія рознарядки, яка знаходиться на сторінці 15 тому № 2 справи повністю відповідає копії, яка міститься на 20 сторінці першого тому справи.

З урахуванням того, що матеріали справи містять суперечливі докази та пояснення сторін щодо обставин справи, апеляційною інстанцією також було зобов`язано позивача надати докази надіслання (вручення) листа-рознарядки відповідачу. Проте, таких доказів позивачем не було надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що часткове постачання товару позивачу, здійснене відповідачем згідно з видатковою накладною від 26.05.2010 р. № 134, не може бути підтвердженням отримання відповідачем відповідної рознарядки від позивача, оскільки така видаткова накладна взагалі не містить у собі відомості про підстави для проведення сторонами господарської операції.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. ст. 33, 32, 36 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними доказами факту направлення рознарядки № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р. відповідачу та відповідно недоведеним є і факт виникнення у відповідача обов`язку з постачання продукції за спірним договором та як наслідок невиконання цього обов`язку відповідачем.

Стосовно повноважень заступника директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»ОСОБА_5 на підписання рознарядки № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Рознарядка на відвантаження продукції № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р. підписана заступником директора ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»ОСОБА_5 на підставі виданої йому виконуючим обов`язки директора ДП «Укзалізничпостач» довіреності № ЦХП-18/2 від 04.01.2010 р.

Для виконання представницьких функцій по даній довіреності, ОСОБА_5 були надані наступні права: проводити переговори; підписувати претензії, позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги; одержувати документи; укладати усі дозволені законом угоди; розписуватися та робити всі інші законні дії, зв`язані з виконанням справжньої довіреності.

Отже, до повноважень заступника директора ДП «Укрзалізничпостач»ОСОБА_5 входить, в тому числі і укладання усіх дозволених законом угод та можливість робити всі інші дії, пов`язані з виконанням справжньої довіреності.

Крім того, згідно п. 4.5 розділу 4 Наказу по Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» від 07.12.2009 р. № 218, до повноважень заступника директора ДП «Укрзалізничпостач» ОСОБА_5 входить, у тому числі укладення угод з постачальниками, здійснення контроль за використанням перерахованих грошових коштів, своєчасним отриманням матеріальних ресурсів та проведенням взаєморозрахунків, виконання угод (контрактів) по поставкам за кількістю, номенклатурою, асортиментом, якістю, термінам і т. ін. по всій номенклатурі, закріпленій за підпорядкованими відділами, та за своєчасним пред`явленням претензійних вимог до контрагентів.

Згідно ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов`язки особи, яку він представляє, лише за умови, що представник діяв в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів вважає, що повноваження заступника директора ДП «Укрзалізничпостач»ОСОБА_5 щодо укладення угод та здійснення всіх дій по їх виконанню включають в себе і підписання дозволів на відвантаження по цим угодам продукції, зокрема за спірним договором це -підписання рознарядки № ЦХП-20/3889 від 18.05.2010 р., яка є підставою для здійснення поставки продукції за спірним договором.

Таким чином, ОСОБА_5, як заступник директора ДП «Укрзілізничпостач», на підставі виданої йому довіреності № ЦХП-18/2 від 04.01.2010 р. мав повноваження на підписання документів, що стосуються виконання спірного договору.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не проаналізував пункт 10.2 спірного договору, згідно якого у випадку постачання постачальником продукції без письмової рознарядки замовника, продукція приймається на відповідальне збереження та постачальник зобов`язаний укласти договір збереження з замовником та сплатити замовнику вартість збереження продукції по пред`явленому рахунку, оскільки позивач у позові не ставив питання щодо порушення відповідачем цього пункту, а тому відсутні підстави для встановлення та дослідження зазначених у цьому пункті обставин. Крім того, не надано жодних доказів того, що отримана позивачем продукція була узята ним на відповідальне зберігання.

В силу ст.ст. 43, 47, 33, 38, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування чи зміни рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2012 р. у справі № 11/113.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально -технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2012 р. у справі № 11/113 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2012 р. у справі № 11/113 -залишити без змін.

постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.