804/8486/15 Про заміну стягувача у виконавчому листі - 11.12.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 804/8486/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта ЛТД"

про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Криворізького південного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (у складі судді Дєєва М.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (у складі колегії суддів Дурасової Ю.В., Богданенка І.Ю., Лукманової О.М.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

30 липня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено в повному обсязі адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта ЛТД" заборгованість у розмірі 9 253,32 грн.

28 жовтня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по вищевказаній справі.

11 липня 2017 року від Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області надійшла заява про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку не можна вважати, що заявник пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки позивач скористався своїм правом пред'явлення виконавчого листа до виконання, проте постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувану у зв'язку з тим, що місцезнаходження боржника встановити неможливо, у боржника відсутні майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, також транспортні засоби боржника не розшукано протягом року з 08 грудня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити його заяву у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 12 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/8486/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 804/8486/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

08 жовтня 2018 року до суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про заміну стягувача у виконавчому листі, яка була залишена без розгляду ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції позбавив його права на повторне пред'явлення виконавчого документа, яке передбачено частиною п'ятою статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Також вказує, що відповідно до частини першої статті 12 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом 3 місяців. Тому на момент надходження ухвали від 08 червня 2016 року про заміну сторони виконавчого провадження, а саме 29 червня 2017 року, строк пред'явлення виконавчого документа про примусове виконання сплинув не з вини УПФ, а обґрунтовується поважними причинами, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено в повному обсязі адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта ЛТД" заборгованість у розмірі 9 253,32 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 жовтня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по вищевказаній справі зі строком пред'явлення до виконання до 10 вересня 2016 року.

Вищевказаний виконавчий лист позивачем направлявся до Дзержинського відділу ДВС м. Кривого Рогу головного управління юстиції у Дніпропетровській області для примусового виконання судового рішення, проте державний виконавець повернув його без виконання, у зв'язку з тим, що місцезнаходження боржника встановити неможливо, у боржника відсутні майно та кошти, на які можливо звернути стягнення та транспортні засоби боржника не розшукано протягом року з 08 грудня 2015 року, тобто до 08 грудня 2016 року.

В матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2015 року, щодо виконання рішення суду, а саме постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення боргу у розмірі 9 253,32 грн. з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта ЛТД" на користь стягувача Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу.

Таким чином, суд погоджується із висновком попередніх судів, що позивач не пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а звернувся у передбачений законом строк до державного виконавця у зв'язку з чим було відкрито виконавче провадження, що підтверджується вищезазначеною постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 08 червня 2016 року у виконавчому провадженні замінено стягувача Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області правонаступником - Криворізьким південним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Однак, ухвала суду про зміну сторони виконавчого провадження від 08 червня 2016 датована на півроку пізніше ніж прийнята постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та ніяким чином не могла негативно вплинути на результат виконавчого провадження.

Крім того, матеріали справи містять постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 20 грудня 2016 року. Із зазначеної постанови судами попередніх інстанцій встановлено, що місцезнаходження боржника встановити неможливо, у боржника відсутні майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, також транспортні засоби боржника не розшукано протягом року з 08 грудня 2015 року, у зв'язку з чим в силу пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий лист повернуто стягувану. При цьому, матеріали справи не містять інформації про оскарження зазначеної постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа без виконання.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 261 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що стягувачем не був пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, це підтверджується постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а доводами касаційної скарги зазначене не спростовується.

З приводу доводів скаржника на порушення частини першої статті 12 та частини п'ятої статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ), колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частини четвертої статті 257 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ набув чинності 05 жовтня 2016 року.

Таким чином, правовідносини, що виникли у справі регулювалися ЗУ "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, тому відсутні підстави для висновку про обґрунтованість посилань позивача на порушення частини першої статті 12 та частини п'ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ.

Отже, суди попередні інстанцій дійшли правильного висновку, що в даному випадку не можна вважати, що заявник пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки виконавчий лист був пред'явлений та відкрито виконавче провадження 18 листопада 2015 року, натомість, постановою державного виконавця від 20 грудня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.