5011-59/7624-2012 Про стягнення страхового відшкодування - 06.11.2012 Прийняття

Позов заявлено про стягнення страхового відшкодування в сумі 1 645,93 грн., яке становить вартість відновлення металевого бар'єрного огородження, пошкодженого внаслідок ДТП за участю автомобіля «Тойота Камрі», державний номерний знак АН 5584 ВО, під керуванням гр. Руденського А. М., якого визнано винним спірному ДТП та цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2012, повний текст якого підписаний 03.09.2012, у справі № 5011-59/7624-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 по справі № 5011-59/7624-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Служба автомобільних доріг у Донецькій області посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не надав належної оцінки тому факту, що випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка не встановлює такого випадку, як відсутність звіту незалежного експерту.

Позивач в судове засідання 16.10.2012 представника не направив, звернувся до суду з заявою (телеграмою - одержана судом 16.10.2012 та письмовим клопотанням - одержано судом 22.10.2012) про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладений до 06.11.2012, в яке позивач представників не направив, про причини неможливості прибуття представників в судове засідання не повідомив.

Відповідач в судове засідання 16.10.2012 направив представника, яким пояснень по суті спору надано не було в зв'язку з відкладенням розгляду справи через неявку представників апелянта в судове засідання. В наступне судове засідання 06.11.12 представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Після судового засідання 16.10.2012 до загального відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

23.08.2010 о 15 годині 00 хвили гр. Руденський А. М., керуючи автомобілем Тойота, державний номер АН 5584 ВО (далі Автомобіль), рухаючись по вул. Жовтневій в м. Дружківка Донецької області, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та виїхав на узбіччя, скоївши зіткнення з перешкодою (відбійник).

Внаслідок вказаної ДТП були пошкоджені елементи дорожньої обстановки - металеве бар'єрне огородження.

Винуватцем пригоди визнаний гр. Руденський А. М., що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28.09.2010, протоколом про адміністративне правопорушення АА № 376567 (а.с. 10-11 т. 1).

Автомобільна дорога Н-20 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь є автомобільною дорогою загального користування з технічними засобами регулювання дорожнього руху, закріплена за позивачем на праві оперативного управління, значиться на його балансі та є державною власністю.

З Статуту позивача (а.с. 53-57 т.2) слідує, що метою діяльності позивача є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд (п. 2.1)

Частиною 8 п. 2.2 Статут позивача визначено, що позивач здійснює функції замовника з усього комплексу дорожніх робіт.

Відповідно до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 (198-94-п) «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі.

При зверненні до суду позивач посилається на наступні обставини:

- позивачем, як особою, яка здійснює функції замовника з усього комплексу дорожніх робіт, 23.02.2010 укладено договір з ДП «Донецький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг № 2-13;

- для відновлення майна, яке зазнало шкоди внаслідок спірного ДТП, ДП «Донецький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» виконало роботи, факт виконання яких підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 та довідкою про вартість виконаних робіт (а.с. 22-27) ;

- вказані вище роботи позивачем прийняті та оплачені в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 20 від 18.01.2011 (а.с. 21);

- позивачем складено розрахунок вартості відновлення пошкодженого майна (бар'єрного огородження) після ДТП на автомобільній дорозі державного значення Н-20 Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, км 37 праворуч на підставі державних будівельних норм (ДБН) та відомчих будівельних норм (ВБН) та акту приймання виконаних робіт за січень 2011, згідно якого вартість відновлення пошкодженого майна складає 2 155,93 грн.;

- враховуючи, що цивільно-правову відповідальність гр. Руденського А. М. застраховано відповідачем, позивач звертався до нього заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 1 645,93 грн. (2 155,93-510 (франшиза), за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що позивачем не надано звіту або висновку незалежного експерта відносно завданого матеріального збитку.

З огляду на зазначені обставини, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 (198-94-п) «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи мають право на відшкодування їм збитків, заподіяних внаслідок пошкодження дорожніх об'єктів чи їх окремих елементів власниками транспортних засобів.

Пунктом 7 статті 12 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» встановлено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування має право вимагати від користувачів автомобільних доріг відшкодування збитків, завданих автомобільним дорогам та їх складовим.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи слідує та відповідачем не заперечується, що станом на 23.08.2010 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Руденського А. М., власника Автомобіля, була застрахована відповідачем згідно з полісом № 917707(а.с. 20 т.1).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) (далі Закон).

Пунктом 22.1 ст. 22 вказаного Закону (тут і далі в редакції на дату настання страхового випадку (ДТП) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність Руденського А. М. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - Автомобіля, застраховано відповідачем, саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу.

Згідно зі ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

За правилами ст. 36 Закону, страховик має зобов'язання розглянути надані йому документи про ДТП, після чого прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову і протягом 3-х днів з дня прийняття рішення направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

З наявних в матеріалах справи копій листу позивача від 24.03.2011 (ас. 15 т. 1) та листів відповідача № 2397 від 16.05.2011, № 2656 від 08.07.2011 та № 2717 від 18.07.2011 слідує, що позивач до відповідача з відповідною заявою звернувся, проте відповідач вимагав від позивача надати йому на підтвердження розміру заявленого до сплати страхового відшкодування звіт, складений незалежним експертом.

Статтею 34 Закону встановлено наступне:

- страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.1);

- якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (п. 34.2).

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-14) визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до п. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (2658-14) проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (2658-14) .

Отже, приписами чинного законодавства встановлено обов'язковість проведення оцінки майна для визначення розміру збитків саме суб'єктами оціночної діяльності, а відтак, належним підтвердженням розміру шкоди є Звіт про оцінку майна (шкоди), який складено уповноваженим суб'єктом оціночної діяльності (аварійним комісаром, експертом) щодо пошкодженого металевого бар'єрного огородження (на ділянці автомобільної дороги Н-20 Словянськ-Донецьк-Маріуполь, 37 праворуч).

На підтвердження розміру завданих збитків позивач посилається на Акт приймання-передання будівельних робіт від 17.01.2011 та розрахунок витрат на ремонт огорожі автомобільної дороги Н-20 Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, км 37 праворуч.

Проте вказаний Акт не може бути належним доказом, який би встановив вартість матеріального збитку в розумінні вказаних норм закону, оскільки є лише документом, який фіксує виконання робіт за розцінками окремо взятого суб'єкту господарювання, а саме ДП «Донецький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, зі змісту вказаного документу, який фіксує проведення робіт на загальну суму 32 892,66 грн., не слідує, проведення якої саме частини робіт стало наслідком спірного ДТП, і чи є взагалі проведення робіт, які в ньому зафіксовані, наслідком спірного ДТП.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача також на те, що, вимагаючи відшкодування відповідачем шкоди, завданої ДТП металевій бар'єрному огородженню, він визначає розмір завданих збитків виходячи з вартості робіт з відновлення пошкодженого майна, в той час, як відповідно до ст. 31 Закону, шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач має відшкодувати йому шкоду, завдану спірною ДТП, саме в розмірі 1 645,93 грн.

Посилання позивача на приписи ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка не встановлює такої підстави для відмови у відшкодування шкоди, як відсутність звіту незалежного експерту, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказана стаття регулює випадки, коли шкода не відшкодовується, за умов надання страховику всіх, передбачених Законом, документів та дотримання встановленої ним процедури, в той час як в даному випадку, документів на підтвердження розміру завданих збитків позивач відповідачу не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 1 645,93 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Донецькій області задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 5011-59/7624-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Службу автомобільних доріг у Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі №5011-59/7624-2012 залишити без задоволення.