Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Рябухи В.І.

за участю представників:

від позивача - Кравченко Р.Ю., представник за довіреністю № 3 від 03.01.2012;

від відповідача - Павличенко В.В., представник за довіреністю № 93/2012/02/16-19 від 16.02.2012;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго - Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 36 488,95 грн., -

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 36 488,95 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» 36 488,95 грн. основного боргу та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі виходив з того, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 1166 та 1187 ЦК України не виконав обов'язку щодо відшкодування завданих його працівником збитків, право на відшкодування яких позивач набув в порядку статті 993 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог пред'явлених до ПАТ «Київенерго» у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено ст. 104 ГПК України, а саме, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року розгляд справи №5011-23/6949-2012 було призначено здійснити колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2012 року.

У судовому засіданні 18.10.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.11.2012 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд, скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2012 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ВДАІ Солом'янського району, 05.05.2011 року по вулиці Василенка у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого пошкоджено автомобіль «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО (а.с. 27).

Згідно Постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2011 року ДТП сталася в результаті того, що Скорий В.М. 05.05.2011 року в м. Києві по вул. Василенка, керуючи автомобілем «МАЗ» держаний номерний знак АА5689НР, не врахувавши дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з автомобілем «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП (а.с. 29).

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО, який належить Амелькович Н.А. (страхувальник) застраховано Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго - Україна» (страховик) на підставі договору добровільного страхування (полісу) №330515459.10 (а.с. 21-24).

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, який був завданий власникові застрахованого автомобіля в результаті ДТП, що мала місце 05.05.2011 року, позивачем було замовлено оцінку автомобіля «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО у суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛІС» (а.с. 30-40).

Відповідно до звіту № 267 від 25.05.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО складає 64 536,13 грн. (а.с. 40).

10.05.2011 року страхувальником було подано заяву до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго - Україна» про виплату страхового відшкодування по полісу згідно калькуляції за винятком франшизи (а.с. 69).

Факт ДТП був визнаний Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго - Україна» страховим випадком, що підтверджується страховим актом 57933 від 24.05.2011 року (а.с. 68).

На підставі заяви від 10.05.2011 року, страхового акту 57933 від 24.05.2011 року позивач виплатив страхувальнику ремонт автомобіля «Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО згідно рахунку № 413781_РФ 00179562 від 18.05.2011 в рахунок сплати страхового відшкодування згідно полісу 330515459.10, що підтверджується платіжним дорученням № 4906 від 10.06.2011 року (а.с. 70).

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, до позивача з 10.06.2011 року перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке його страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто, до відповідача.

З поданої позивачем до суду першої інстанції позовної заяви вбачається, що страховиком відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визнано наведені вище події страховим випадком та виплачено позивачу 25 500,00 грн. страхового відшкодування.

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «МАЗ 555102-220» державний номер АА5689НР, яким керував гр. Скорий В.М. належить АЕК «Київенерго».

Різниця між фактичним розміром шкоди і виплатою страхової компанії складає 36 488,95 грн.

Зважаючи на правові приписи статті 1194 Цивільного кодексу України позивач 15.03.2012 року звернувся до відповідача з вимогою (претензія №746 від 15.03.2012 року) про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та отриманою ним страховою виплатою від страховика відповідача.

Листом №037/1-12-527 від 13.04.2012 року відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача, оскільки вважає, що відсутня вина його водія.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи те, що на момент скоєння ДТП власником транспортного засобу «МАЗ 555102-220» державний номер АА5689НР, був відповідач, за кермом вищевказаного автомобіля в момент ДТП був водій - Скорий В.М., який на момент скоєння ДТП був працівником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля 876471; наявність завданої шкоди, яка є наслідком протиправних, винних дій Скорого В.М. підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2011 року у справі № 3-4946/11; страхове відшкодування у сумі 61 988,95 грн., виплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 4906 від 10.06.2011 року; страховиком відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплачено позивачу 25 500,00 грн. страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача на підставі статей 1166, 1187, 1188 та 1172 Цивільного кодексу України виникло цивільне зобов'язання відшкодувати завдану його працівником шкоду у розмірі 36 488,95 грн.

Твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля « Мазда 2» державний номерний знак АА8292НО відповідно до звіту № 267 складає 64 536,13 грн., а згідно з розрахунком викладеним у звіті 15303 складеного на замовлення Скорого В.М. становить 46 246,94, має різницю більш як на 18 000 00 грн., отже звіт № 267 не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження розміру завданої шкоди колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

З калькуляції вартості ремонтних робіт звіту № 15303 підприємця Дронова Д.С. вбачається використання при розрахунку нормо години у розмірі 150,00 грн., в той час як з рахунку СТО АВТО ІНТЕРНЕШНЛ вбачається використання нормо години у розмірі 185,00 грн., що відповідає розміру, використаному при виконанні звіту ТОВ «Екліс».

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги судом відмовляється, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32- 34, 43, 49, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі № 5011-23/6949-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-23/6949-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.