813/799/16 Про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про особу стосовно включення її до вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, та зобов'язання включити інформацію про особу та інформацію про суму коштів, яка підлягає до відшкодування, до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві "Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - 05.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Бившева Л. І., судді Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) від 02 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання неправомірною бездіяльності та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому з урахуванням збільшення вимог просив: визнати неправомірною бездіяльність Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) у період з 15 серпня 2016 року по 05 січня 2017 року та бездіяльність ВРП у період з 05 січня 2017 року по день винесення судового рішення; скасувати рішення ВРП від 13 липня 2017 року про відмову в задоволенні його заяви про відставку з посади судді за станом здоров'я.

На обґрунтування вимог ОСОБА_3 зазначив, що ВРЮ та ВРП у зазначені вище періоди допустили протиправну бездіяльність, оскільки не розглянули протягом одного місяця з дня надходження його заяви про відставку за станом здоров'я. Також, на думку позивача, рішення ВРП від 13 липня 2017 року є протиправним, оскільки доводи відповідача щодо відсутності чітких критеріїв визначення стану здоров'я судді не можуть братися до уваги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 червня 2017 року відкрив провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене, позовну заяву ОСОБА_3 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 березня 2018 року відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що розгляд матеріалів заяви судді про звільнення з посади, за якими ВРЮ не прийняла рішень, правомірно здійснено ВРП відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" від 02 червня 2016 року (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ), Закону України "Про вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (1798-19) (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ) та Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент). Також за позицією суду першої інстанції, ВРП, ухвалюючи рішення від 13 липня 2017 року про відмову у звільненні ОСОБА_3 з посади судді у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і не допустила протиправної бездіяльності.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як судом першої інстанції, не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу від 17 серпня 2018 року просила у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 25 червня 1997 року № 583/97 призначив ОСОБА_3 на посаду судді Соснівського районного суду м. Черкаси строком на п'ять років, а Верховна Рада України Постановою від 11 липня 2002 року

№ 107-IV обрала його на посаду судді цього ж суду безстроково.

10 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Верховної Ради України із заявою про звільнення його з посади судді на підставі п. 3 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року) у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Крім того, 12 серпня 2016 року позивач подав до ВРЮ заяву про внесення подання про звільнення його з посади судді з цих самих підстав. До заяви додав копію довідки до акта огляду Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2011 року № 356553, відповідно до якої ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), що підтверджується копією посвідчення категорії 1, виданого 27 жовтня 1998 року серії НОМЕР_1. Крім того, ОСОБА_3 являється інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення виданого 26 серпня 2014 року серії НОМЕР_2. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 025848 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_4 становить 80 відсотків з 28 березня 2011 року у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків в службі на ПНА на Чорнобильській АЕС.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ заяву судді ОСОБА_3 про звільнення передано для розгляду члену ВРЮ ОСОБА_5

30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) (далі - Закон № 1401-VIII (1401-19) ) і Закон № 1402-VIII (1402-19) , згідно з якими органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів всіх інстанцій, є ВРП та її Дисциплінарні палати.

Відповідно до п. 14 розд. III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII (1798-19) матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом № 1401-VIII (1401-19) не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення.

На підставі зазначеної норми ВРЮ передала до ВРП для ухвалення рішення матеріали заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади на підставі п. 3 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року).

10 травня 2017 року Міністерство охорони здоров'я України повідомило ВРП про відсутність порядку надання та форми медичного висновку щодо неможливості суддями виконувати свої обов'язки за втратою здоров'я та необхідність ретельного опрацювання їх затвердження. Поряд з цим Міністерство вказало на можливість брати до уваги висновок про умови та характер праці, виданий у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року № 577 "Про затвердження форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях" (z1504-12) .

13 липня 2017 року ВРП розглянула заяву ОСОБА_3 від 12 серпня 2016 року і прийняла рішення про відмову у звільненні його з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я, оскільки встановила відсутність підстав вважати, що стан здоров'я ОСОБА_3 не дає йому змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження. У рішенні також зазначено, що заява ОСОБА_3, довідка МСЕК і подання голови суду - не містять відомостей, які б свідчили про неможливість судді здійснювати свої повноваження. Висновок медичної комісії, утвореної спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, на підставі якого ВРП відповідно до п. 15.10 Регламенту могла б установити, що стан здоров'я не дає змоги судді протягом тривалого часу або постійно здійснювати повноваження, не може бути надано через за відсутністю порядку надання такого висновку та його форми, а також відсутність нормативно-правового регулювання критеріїв визнання стану здоров'я суддів таким, що заважає здійснювати повноваження. Крім того, ВРП зазначила, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень за період 2016 року суддя ОСОБА_3 постійно здійснював розгляд справ різної категорії складності.

У подальшому, 20 лютого та 27 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ВРП із заявами про звільнення його з посади судді у відставку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України (подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням), розгляд яких було зупинено ухвалою ВРП від 13 липня 2017 року до розгляду Першою Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_3

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 03 та 15 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли заяви Коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області "Молода Черкащина" від 25 листопада 2014 року та заступника прокурора Черкаської області Семенова В. В. від 12 грудня 2014 року № 07/1/2-235вих14 про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_3 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VII (1188-18) ). У цих заявах зазначено, що суддя обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб-учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII (1188-18) у зв'язку з їх участю у таких акціях.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 1188-VII заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до ВРЮ для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

У зв'язку із закінченням повноважень ТСК зазначена вище заява про проведення перевірки стосовно судді ОСОБА_3 та пов'язані з її розглядом документи надіслані для розгляду за загальною процедурою до ВРЮ (правонаступником якої є ВРП).

ВРЮ рішенням від 04 серпня 2016 року до подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у зв'язку у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я відкрила щодо нього дисциплінарну справу.

Пунктом 32 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) передбачено, що дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам ВРП для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи ВРП застосовують дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом. Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами ВРП у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи.

17 березня 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення про притягнення судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Це рішення суддя ОСОБА_3 оскаржив до ВРП, і за результатами розгляду ВРП рішенням від 06 червня 2017 року залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року.

01 серпня 2017 року ВРП прийняла рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), у зв'язку з чим на підставі п. 15.7 Регламенту ВРП ухвалою від 05 вересня 2017 року залишила без розгляду заяву ОСОБА_3 про звільнення його з посади судді у відставку.

Вважаючи, що ВРП неправомірно відмовила йому у задоволені заяви від 12 серпня 2016 року про звільнення з посади судді у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, а також допустила протиправну бездіяльність унаслідок не розгляду такої заяви протягом тривалого часу, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час відкриття ВРЮ 04 серпня 2016 року дисциплінарного провадження стосовно судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_3 та надходження 19 серпня 2016 року до ВРЮ заяви цього судді від 12 серпня 2016 року про звільнення з посади у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я, діяв Закон України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (22/98-ВР) (далі - Закон № 22/98-ВР (22/98-ВР) ) та Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року) суддя звільнявся з посади органом, що його обрав або призначив, у разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 131 Основного Закону (у зазначеній редакції) було передбачено, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 2453-VI суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили. Визнавши, що стан здоров'я судді не дає змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати йому свої повноваження, ВРЮ вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.

Велика Палата Верховного Суду знаходить, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи вірно зазначив, що закони № 22/98-ВР (22/98-ВР) , № 2453-VI (2453-17) , Регламент ВРЮ, затверджений рішенням ВРЮ від 04 жовтня 2010 року № 791/0/15-10, та інші нормативно-правові акти не встановлювали строки розгляду заяви судді про звільнення у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я, а тому доводи ОСОБА_3 про допущення ВРЮ протиправної бездіяльності у зв'язку із не розглядом його заяви від 12 серпня 2016 року у місячний строк, є необґрунтованими.

З набранням чинності 30 вересня 2016 року Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) (далі - Закон № 1401-VIII (1401-19) ) ст. 131 Конституції України викладена в новій редакції, відповідно до ч. 1 якої в Україні діє ВРП, яка, зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду, здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Крім того, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1402-VII, згідно з п. 2 розд. ХІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого Закон № 2453-VI (2453-17) визнано таким, що втратив чинність.

Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України ().

Порядок розгляду матеріалів ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності № 1401-VIII не прийнято рішень Президентом України чи Верховною Радою України, визначався п. 14 розд. III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII (1798-19) , за яким такі матеріали та подання передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається це питання.

Таким чином, ВРП наділена повноваженнями здійснити розгляд матеріалів заяв суддів про звільнення з посад, щодо яких ВРЮ не прийняла рішень. При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що такий розгляд правомірно здійснено відповідачем відповідно до законів № 1402-VIII (1402-19) , № 1798-VIII (1798-19) та Регламенту.

За приписами ст. 113 Закону № 1402-VIII суддя звільняється з посади у разі неспроможності здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, за зверненням ВРП. Визнавши, що стан здоров'я судді не дає змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати йому свої повноваження, ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до п. 15.10 глави 15 Регламенту питання про звільнення судді з посади за станом здоров'я розглядається Радою протягом одного місяця з дня надходження до Ради медичного висновку, наданого медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для звільнення судді з посади у разі неспроможності здійснювати повноваження за станом здоров'я є наявність медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, за зверненням ВРП.

У відповідь на неодноразові звернення ВРП Міністерство охорони здоров'я України, ураховуючи відсутність нормативно-правового регулювання щодо критеріїв визнання відповідного стану здоров'я суддів, порядку надання медичного висновку суддям та форми такого медичного висновку, зазначило про можливість брати до уваги висновок про умови та характер праці, виданий у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року № 577 "Про затвердження форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях" (z1504-12) .

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що додана до заяви від 12 серпня 2016 року ОСОБА_3 довідка до акта огляду Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоров'я України від 28 березня 2011 року № 356553 не містить необхідної інформації про його умови та характер праці, а тому у ВРП були відсутні підстави вважати, що стан здоров'я ОСОБА_3 не дає йому змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати повноваження судді. При цьому ВРП установила, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень суддя ОСОБА_3 у 2016 році постійно здійснював розгляд справ різної категорії складності, що також не давало підстав вважати, що його стан здоров'я не дає йому змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати повноваження судді.

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що ВРП, ухвалюючи рішення від 13 липня 2017 року про відмову у звільненні ОСОБА_3 з посади судді у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, несвоєчасний розгляд ВРП заяви ОСОБА_3 про звільнення з посади судді у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я пов'язаний також з проведенням судової реформи в Україні, зокрема, процедури реорганізації ВРЮ у ВРП відповідно до вимог законів № 1401-VIII (1401-19) , № 1402-VIII (1402-19) та № 1798-VIII (1798-19) , під час якої зазначені органи не діяли і, відповідно, не може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача.

Також, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій ВРП при розгляді його заяв від 20 лютого та 27 червня 2017 року про звільнення з посади судді у відставку з огляду на таке.

Статтею 112 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII (1798-19) .

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 55 Закону № 1798-VIII ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених п. 1 та 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Пунктом 15.7 Регламенту встановлено якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ВРП ухвалою від 13 липня 2017 року зупинила розгляд зазначених заяв ОСОБА_3 до закінчення розгляду подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про його звільнення у зв'язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку, а ухвалою від 05 вересня 2017 року залишила без розгляду заяви про звільнення ОСОБА_3 з посади судді у відставку, оскільки рішенням ВРП від 01 серпня 2017 року № 2321/0/15-17 позивач вже звільнений з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог, дійшов вірного висновку, що ВРП під час розгляду заяв позивача про звільнення з посади судді у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я та у відставку не допустила протиправної бездіяльності, а діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.