Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Гончарука П.А.,

суддів: Малетича М.М.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці –Приазовські електричні мережі на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 10/16 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці –Приазовські електричні мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етна" про стягнення заборгованості,

за участю представників:

Позивача:Гербут Н.П., довіреність б/н від 20.03.2009р.,

Відповідача: Єпішев О.В., довіреність № 20-09 "Д" від 19.12.2008р.

Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці –Приазовські електричні мережі (далі –ВАТ "Донецькобленерго", Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етна" (далі –ТОВ "Етна", Відповідач), з урахуванням доповнень до позовних вимог, про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 64077,77 грн., реактивну електричну енергію у розмірі 2119,26 грн., втрат від інфляції в розмірі 7427,31 грн., 3% річних в розмірі 1173,64 грн. і пені в розмірі 58783,94 грн., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2008р. позов ВАТ "Донецькобленерго" було задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 64077,77 грн. заборгованості за активну енергію, 2119,26 грн. заборгованості за реактивну енергію, 7427,31 грн. інфляційних втрат, 1173,64 грн. –3% річних, 2161,94 грн. пені та судові витрати по справі. В решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 56622,00 грн., судом було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2008р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1173,64 грн. та 2161,94 грн. пені, скасовано і в цій частині в позові ВАТ "Донецькобленерго", відмовлено. В іншій частині, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині часткового скасування рішення суду першої інстанції про стягнення пені і 3% річних, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу, вважає доводи Позивача безпідставними, а тому просить залишити таку без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.112006р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №11/3531 (далі –Договір), відповідно до умов якого (п 1.) Постачальник зобов’язався продати Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю 75,0 кВт, а Споживач –оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Так, згідно п.п. 2.3.3., 2.3.4. Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами Додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію" та № 6 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а також оплачувати рахунки за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 10 та (або) № 10а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п. 3. Додатку № 5 до Договору № 11/3531, кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків та ін., Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електроенергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання.

На виконання умов Договору, Позивачем протягом листопада 2007 року –березня 2008 року здійснювалось постачання Відповідачу електричної енергії згідно умов Договору, у зв’язку з чим, на поставлену електроенергію Позивачем виписувались Відповідачу рахунки.

Проте, як стверджує Позивач, Відповідач отриману електричну енергію в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість: за активну електричну енергію –у розмірі 64077,77 грн. і 2119,26 грн. –реактивну електричну енергію, а всього –на суму 66197,03 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за активну та реактивну електричну енергію в зазначених вище розмірах, а також, 7427,31 грн. втрат від інфляції, 3% річних в розмірі 1173,64 грн. і 58783,94 грн. пені, за неналежне виконання умов Договору № 11/3531.

Відповідач, фактично визнавши суму основної заборгованості, при цьому стверджував, що така повинна бути зменшена на 96677,63 грн., які були перераховані ним Позивачу, на підставі рішення комісії останнього з розгляду Акту про порушення Правил користування електроенергією, оформленого відповідним протоколом № 28 від 28.09.2006р., який пізніше рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2007р. у справі №20/288а було визнано недійсним.

Суд першої інстанції встановивши вказані обставини справи, та враховуючи вимоги ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст.ст. 173, 230 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення: заборгованості в розмірі 64077,77 грн. за спожиту активну електричну енергію і 2119,26 грн. –за реактивну електричну енергію, а також, 7427,31 грн. інфляційних, 1173,64 грн. –3% річних і пені в розмірі 2161,94 грн., що відповідає Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) (далі –Закон), слід задовольнити. Щодо стягнення іншої частини пені –в розмірі 56622,00 грн., яка була нарахована Позивачем на підставі п.4.2.1. Договору, то судом першої інстанції було відмовлено в цій частині, у зв’язку з тим, що такий суперечить в цій частині вимогам згаданого Закону, який передбачає розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, –не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції про стягнення основної заборгованості та інфляційних, водночас, посилаючись на те, що Позивач безпідставно не зарахував грошові кошти у розмірі 96677,63 грн., перераховані Відповідачем на підставі згаданого вище рішення комісії Позивача по розгляду Акту про порушення Правил користування електроенергією та, враховуючи при цьому відсутність вини Відповідача у несплаті рахунків за спірний період, а також те, що 3% річних за період з 21.11.2007р. по 31.08.2008р. є платою за користування чужими грошовими коштами, чого останній не здійснював, дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені і 3% річних, слід скасувати, а в цій частині –в позові відмовити.

Проте, з таким з висновками суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При цьому, одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Стаття 526 ЦК України також передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача сум заборгованості за активну і реактивну електроенергію, а також, інфляційних втрат в розмірі 7427,31 грн., 3% річних в розмірі 1173,64 грн. і пені в розмірі 2161,94 грн., що відповідає розміру такої, визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , дійшов до обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли договірні зобов’язання, які з боку Відповідача належним чином виконані не були, що є підставою для застосування відповідних господарських санкцій, передбачених законом та договором.

В той же час, суд апеляційної інстанції на ці обставини справи в повній мірі уваги не звернув, оскільки приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та пені, посилався тільки на відсутність вини Відповідача у несплаті рахунків за спірний період та безпідставну відмову Позивача від зарахування грошових коштів у сумі 96677,63 грн., які надійшли від Відповідача на виконання рішення комісії з розгляду Акту про порушення Правил користування електроенергією, або їх повернення Відповідачу, що в даному випадку, є безпідставним.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та пені, не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому така підлягає скасуванню в цій частині.

В той же час, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, а також, нормам закону, у зв’язку з чим, дане судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці –Приазовські електричні мережі задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. у справі № 10/16 скасувати частково –в частині скасування рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2008р. про стягнення 3% річних у сумі 1173,64 грн. і пені в розмірі 2161,94 грн. та відмову ВАТ "Донецькобленерго" в задоволенні цієї частини позовних вимог, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

В решті, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. залишити без змін.