Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірми,,Калина'', м.Рогатин, Івано-Франківська обл. № 629 від 18.09.12 року.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 року

у справі № 5010/1313/2011-9/50-14/29

за позовом: Рогатинської центральної районної лікарні, м.Рогатин, Івано-Франківська обл.

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Фірми,,Калина'', м.Рогатин, Івано-Франківська обл.

про примусове звільнення приміщення.

за участю представників:

від позивача: Маслянко І.М.-головний лікар,(паспорт СС 585333 виданий Рогатинським РВУ МВС в Івано-Франківській області 23.07.98 р.)

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011р. у справі № 5010/1313/2011-9/50 позов Рогатинської центральної районною лікарняної лікарні до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина" про розірвання договору оренди приміщення та звільнення об'єкта оренди протягом п'яти днів задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 р. дане рішення було скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 р. було скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. При цьому, Вищий господарський суд України вказав на недопустимість розірвання чи зміни господарського договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором. Порядок дострокового розірвання договору встановлений у ст. 188 ГК України, а підстави передбачені законодавством України. Звернуто увагу судів на необхідність встановлення, чи передбачено умовами договору оренди або законом право наймача на дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку та чи відповідають підстави, з яких позивач вимагає розірвати договор в односторонньому порядку підставам, встановленим законодавством України, в т.ч. в сфері пожежної безпеки, або договором оренди для розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Зазначено про необхідність з'ясування питання чи стосуються положення п. 33 припису, виданого Рогатинським РВ ГУ МНС приміщення, яке орендує відповідач, отримання відповідачем дозволу №0000277 органом державного пожежного нагляду на початок роботи відповідно до п. 1 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14.02.2001 р. №150 (150-2001-п) , оскільки такий дозвіл не був анульований відповідно до п. 13-1 вказаного порядку.

Під час нового розгляду справи господарським судом Івано-Франківської області, позивач подав заяву про зміну позовних вимог від 12.06.2012 р., у якій посилається на зміну обставин під час розгляду справи судами, а саме, закінчення 14.05.2012р. терміну дії договору оренди, у зв'язку із чим просив зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення. Посилання скаржника на безпідставне прийняття судом цієї заяви не заслуговує на увагу враховуючи, що зазначена вимога із формулюванням зобов'язати відповідача протягом 5 днів звільнити займане приміщення заявлялась позивачем у первинній позовній заяві. Таким чином, вказана процесуальна дія не суперечить ч. 4 ст. 22 ГПК України, згідно із якою позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 року у справі № 5010/1313/2011-9/50-14/29 позовні вимоги про примусове звільнення приміщення-задоволено, провадження у справі в частині розірвання договору оренди приміщення № 7 від 14.05.2012 року, укладеного між Рогатинською центральною районною лікарнею та товариством з обмеженою відповідальністю фірми,,Калина''-припинено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 року у справі № 5010/1313/2011-9/50-14/29, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма,,Калина'', м.Рогатин, Івано-Франківської обл. - подав апеляційну скаргу.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/1313/2011-9/50-14/29 розподілено для розгляду складу колегії суддів: головуючий-суддя Костів Т.С., судді Малех І.Б., Желік М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.12 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 02.10.12 р.

02.10.2012 року суддя Желік М.Б. подав заяву про самовідвід, оскільки дана справа вже розглядалась раніше колегією суддів за його участю, а прийнята цією колегією постанова скасована Вищим господарським судом України.

Розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у склад колегії суддів для розгляду справи № 5010/1313/2011-9/50-14/29 господарського суду Івано-Франківської області введено замість судді Желіка М.Б. суддю Марка Р.І.

З метою надання сторонам права реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі представників у судовому засіданні та з метою повного, всестороннього і всебічного дослідження всіх обставин справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.12 р. розгляд апеляційної скарги відкладався, відповідно, на 09.10.12 р.

В судове засідання 09.10.12 р. представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи,перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 р. у справі № 5010/1313/2011-9/50-14/29 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2002 між сторонами укладений договір оренди №7, згідно з яким позивач передав в оренду відповідачу приміщення, розташоване на 1 поверсі Рогатинської ЦР лікарні, загальною площею 19,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рогатин, вул. Чорновола, 9 зі строком дії до 14.05.2012 р., для використання як аптечного пункту (п.п. 1.1., 5.1., 10.1. договору). Зазначеним підтверджується посилання скаржника на помилкове посилання в резолютивній частині оскаржуваного рішення на іншу дату укладення договору -14.05.2012 р. Доказів укладення такого договору між сторонами суду не надано, сторони на цю обставину не посилались. Згідно із ч. 1 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Враховуючи наведене, скаржник не позбавлений права звернутись до господарського суду Івано-Франківської області із відповідною заявою про виправлення описки.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір укладено на 10 років (до 14.05.2012). З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогами про дострокове розірвання договору та звільнення приміщення від 26.03.2012 р. та 24.04.2012 р., враховуючи, зокрема, необхідність виконання п. 33 припису, виданого Рогатинським РВ ГУ МНС. Однак, належних доказів того, що вказаний пункт припису стосується саме орендованого приміщення, в матеріалах справи немає. При цьому, відповідачем було отримано дозвіл №0000277 органу державного пожежного нагляду на початок роботи відповідно до п. 1 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14.02.2001 р. №150 (150-2001-п) , і такий дозвіл за наслідками перевірки не був анульований відповідно до п. 13-1 вказаного порядку.

Згідно із п. 10.5. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З матеріалів справи вбачається скерування позивачем таких заяв відповідачу та сплив встановленого договором терміну його дії. Позивач направляв на адресу відповідача листи №11-13/339 від 26.03.12, №11-13/425 від 24.04.12, №11-13/509 від 15.05.12, №11-13/729 від 28.05.12 в яких зазначалось, що договір оренди №7 від 14.05.2002 на новий термін укладати чи продовжуватися не буде, запропоновано оплатити орендну плату та повернути орендоване приміщення орендодавцю по акту-приймання передачі. Посилання скаржника на те, що такі листи направлялись з інших підстав, не впливає на юридичну характеристику відносин сторін, оскільки, вимагаючи самого факту повідомлення орендаря про припинення орендних відносин у певний термін. Закон чи договір не обумовлюють конкретного змісту такого листа.

Згідно із п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 (v0018600-03) від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК (1798-12) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Враховуючи наведені положення, місцевий господарський суд підставно припинив провадження у справі в цій частині.

Згідно із п. 5.5 договору оренди, у разі припинення договору оренди орендар зобов"язався повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п. 2.4 договору). Проте, відповідач продовжує займати та користуватись нежитловими приміщеннями, що не заперечувалось відповідачем.

Згідно із ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів. Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Приписами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не звільнив орендоване приміщення, вимога позивача про звільнення вказаного вище приміщення була підставно задоволена судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач, додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції. В поясненнях на апеляційну скаргу відповідач по-суті продублював її мотиви.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 р. у справі № 5010/1313/2011-9/50-14/29 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.12 р. у справі 5010/1313/2011-9/50-14/29 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.10.2012 року.