822/2079/14 Про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 04.12.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2016 (суддя Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 822/2079/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0030511702/2810.

Справа розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2016 адміністративний позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.06.2016 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2016 без змін.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.04.2016, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає, що якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з цих доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2007 між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" укладено кредитний договір № 014/2184/73/1044, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 11900,00 доларів США.

Згідно з розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором у період з 06.07.2007 по 06.04.2009 за кредитом діяла річна ставка 13 відсотків, у період з 07.04.2009 по 06.04.2010 - 10 відсотків, з 07.04.2010 до повного погашення кредиту - 13 відсотків. За пенею на всі періоди до повного погашення кредиту діяла денна ставка 0,50 відсотків.

Станом на 02.10.2012 сума нарахованої ОСОБА_1 пені з урахуванням всіх попередніх розрахунків та погашень становила 11497,22 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті за курсом Національного банку України станом на 02.10.2012 складало 91897,28 грн.

02.10.2012 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" листом повідомило позивача про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором від 05.07.2007 № 014/2184/73/1044 за пенею в розмірі 91131,71 грн. В листі також зазначено, що вказана сума анульованого боргу буде включена банком до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь позивача як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано. При цьому повідомлено про обов'язок позивача сплатити податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованого боргового зобов'язання та відобразити суму отриманого доходу в річній податковій декларації.

У свою чергу, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 № 22-25-17-02/4668/НОМЕР_1.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на недекларування в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік отриманого доходу у вигляді анульованої заборгованості за пенею в сумі 91131,71 грн. та несплату податку в розмірі 15277,79 грн. з такого доходу.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0030511702/2810, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 15277,79 грн. за основним платежем та 3819,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом з тим, нарахована пеня не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) нарахованої пені відсутні підстави вважати її додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховану пеню.

За наведених обставин висновок судових інстанцій про те, що прощена (анульована) банком за його рішенням пеня не є доходом платника податку-позивача та, як наслідок, не підлягає оподаткуванню та декларуванню, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.