5015/1639/12 Про відшкодування збитків державного бюджету, пов'язані із виконанням Рішення Європейського суду з прав людини - 28.08.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Відродження» Державного підприємства «Лвіввугілля» (надалі ДП «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля») від 06.06.2012р. за № 09-495

на рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2012р.

у справі № 5015/1639/12

за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача: ДП «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Відродження»ДП «Львіввугілля», с. Межиріччя, Сокальського району. Львівської області

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України, м.Київ

про відшкодування 4 085,63грн. збитків, завданих Державному бюджету України,

з участю представників сторін:

від позивача: Березюк С.Г. -провідний спеціаліст (довіреність від 23.02.2012р.);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з'явився

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України (1798-12) представнику позивача роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало. Заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2012 року у справі № 5015/1639/12 (суддя Чорній Л.З.) позовні вимоги Міністерства юстиції України до ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державною казначейською службою України задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Держави збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 4 085,63грн. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 609,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що вини ДП «Львівугілля» перед Витрикуш І.П. у несвоєчасному виконанні рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.04.2007р. і у зупиненні виконавчого провадження немає.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Краєвська М.В., судді Галушко Н.А. та Орищин Г.В. на 28.08.2012р. Розпорядженням керівника апарату суду від 27.08.2012р. № 67 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», у зв`язку з настанням обставин (тимчасова непрацездатність головуючого судді Краєвської М.В.), які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, відповідно до п. 3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/1639/12. 27.08.2012р. автоматизованою системою документообігу дану справу розподілено до розгляду судді доповідачу Кравчук Н.М. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/1639/12 господарського суду Львівської області введено суддів Л.С. Данко та О.Л.Мирутенка.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2012р. та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником, заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, в зв`язку з чим вказану апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання від 28.08.2012р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи.

Третя особа - Державна казначейська служба України в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу та, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 13.04.2007р. у справі № 2-1834/07 за позовом Витрикуш І.П. до ДП «Львіввугілля» шахти «Відродження» про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу позовні вимоги задоволено частково (а.с. 29). Стягнуто з ДП «Львіввугілля»шахти «Відродження»на користь Витрикуш І.П. 8 312,88 грн. компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги та 83,12грн. судових витрат в дохід держави. Дане рішення набрало законної сили, проте не було виконане.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 129 Конституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обов'язковість рішення суду (пункт 9 частини 2).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.12.2010 р. у справі №17403/06 "Шинкаренко та інші проти України" встановлено порушення норм Конвенції та зобов'язано державу Україна виплатити заявнику Витрикушу І.П. належні йому за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області кошти (а.с. 9-12). Сума відшкодування моральної шкоди становить 4 085,63 грн.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини із Державного бюджету України Витрикушу І.П. було сплачено 4 085,63 грн. Вказане підтверджується копією платіжного доручення №9147 від 20.01.2011 р. на суму 4 085,63 грн. (а.с. 21).

У заявлених вимогах позивач просив стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь Державного бюджету України збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 4 085,63грн.

Дані вимоги на думку суду апеляційної інстанції є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (994_537) (надалі -Конвенція).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Частиною 1 статті 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі -Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України Верховною Радою України 23 лютого 2006р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) . Статтею другою вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

У відповідності до ст. ст. 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні. Вказаним Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 5 ст. 9).

Органом представництва згідно зі статтею 1 цього Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (784-2006-п) таким органом є Міністерство юстиції України.

З наведеного вбачається, що невиконання відповідачем рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.04.2007 р. призвело до порушення конституційних та цивільних прав заявника Витрикуша І.П.

Судом встановлено, що Витрикушу І.П. виплачено з Державного бюджету України 4 085,63 грн. Таким чином, відшкодування за рішенням Європейського суду у справі «Шинкаренко та інші проти України»суми в розмірі 4 085,63грн. є збитками Державного бюджету України відповідно до п. 9 ч. 9 розділу VІ Бюджетного кодексу України (2542-14)

Згідно з приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди призюмується -відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що невиплата Витрикушу І.П. належних йому коштів, а також невиконання судового рішення є протиправною поведінкою відповідача в цивільно-правовому розумінні.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України (254к/96-ВР) , цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 13.04.2007р., наслідком чого є звернення Витрикуша І.П. до Європейського суду, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у відповідача не було перешкод для виконання обов'язку, який покладався на нього рішенням Червоногардського міського суду Львівської області від 13.04.2007р. щодо виплати 8 312 грн. 88 коп. компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги.

Згідно з приписами ст. 1191 ЦК України (435-15) відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції підставно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 085,63грн. збитків, завданих Державному бюджету України, оскільки матеріалами справи підтверджено, що шкода державі Україна була заподіяна саме протиправною поведінкою ДП «Львіввугілля».

Не беруться до уваги судом апеляційної інстанції твердження скаржника, щодо відсутності вини останнього у невиконанні рішення, оскільки державним виконавцем ДВС Львівської області було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчих документів щодо стягнення з ДП «Львіввугілля»на користь фізичних осіб, у тому числі Витрикуш І.П., юридичних осіб, Пенсійного фонду та держави до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості. Суд апеляційної інстанції зазначає, що належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця є відповідне рішення суду, таке рішення по даній справі відсутнє, бездіяльність органу державної виконавчої служби не встановлена.

Згідно з ст. 32 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи положення норм ст.ст. 32, 33, ГПК України (1798-12) , скаржником не подано у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.