6-2/08(2-2305/03) Про відмову в затвердженні мирової угоди - 28.04.2009 Прийняття

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.11.2003 року задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовзалізобетон", м. Маріуполь про стягнення частки в загальному майні підприємства на суму 7637178,51 грн. Видано відповідно виконавчі листи (т.1 а.с.111).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29.03.2004 року затверджено мирову угоду, укладену на стадії виконавчого провадження між позивачем та відповідачем (т.1 а.с.172-182), яка була скасована за ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.08.2006 року та направлено справу на новий розгляд (т.1 а.с 216, 217 ).

До участі у справі залечено третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 ОСОБА_5.

За результатами розгляду питання про можливість укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем від 03.03.2004 року Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя була винесена ухвала від 14.05.2008 року про відмову в затвердженні мирової угоди укладеної 03.03.2004 року між боржником –Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовзалізобетон" в особі генерального директора Гуревича М. А. та стягувачем ОСОБА_1 в порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12.11.2003 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовзалізобетон" на користь ОСОБА_1 7 637 178, 51 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою від 14.05.2008 року, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали суду та прийняття нового рішення, яким спірну мирову угоду просить затвердити.

За ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2008 року було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2008 року ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2008 року у справі №6-2/08(2-2305/03) скасовано, а справа передано на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2008 року порушено апеляційне провадження у даній справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14.05.2008 року у справі №6-2/08(2-2305/03) залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою та просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року на направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права та винесення рішення судом апеляційної інстанції при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2009 року прийнято касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року у справі №6-2/08(2-2305/03) до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі було вказано адресу скаржника для переписки, а саме АДРЕСА_1, а адреса представника скаржника ОСОБА_6. АДРЕСА_2.

Проте повідомлення на ім'я ОСОБА_1 було надіслано судом апеляційної інстанції на адресу: м. Маріуполь, пров. Спортивний, 3.

В протоколі засідання суду апеляційної інстанції від 25.11.2008 року зазначено, що від ОСОБА_1. представника в засіданні не було.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Згідно ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Колегія суддів дійшла висновку, що справу в суді апеляційної інстанції було розглянуто за відсутності позивача (скаржника) не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, яке відбулось 25.11.2008 року та на якому постановлено оскаржуване рішення.

Отже, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції України і не може бути залишеним у силі внаслідок несправедливої процедури його прийняття.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення господарського суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.