819/351/16 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 17.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. (суддя - Мартиць О.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. (судді - Шинкар Т.І., Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" (далі - Уповноважена особа Фонду) від 16.09.2015р. №813 щодо визнання нікчемним договору № 008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 23.02.2015р., укладеного між нею та ПАТ "Дельта Банк";

зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію про неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не включення її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом. Посилається на відсутність законних підстав для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" від 16.09.2015р. №813 щодо визнання нікчемним договору №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 23.02.2015р., укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. постановою Правління Національного банку України №692/БТ, з відміткою "банківська таємниця", "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

23.02.2015р. між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено Договір №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США НОМЕР_1. (а.с. 7)

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума вкладу складає 5500 доларів США.

Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

23.02.2015р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір - доручення, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язується в строк не пізніше 23.02.2015р. здійснити внесення належних позивачу грошових коштів в сумі 5500 доларів США на її депозитний рахунок у ПАТ "Дельта Банк" НОМЕР_1 на виконання Договору банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р. (а.с. 9)

Згідно платіжного доручення №46308053 від 23.02.2015р. на вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 5500 доларів США з рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_2. (а.с. 8)

Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову від 30.10.2014р. №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". (а.с. 62 - 65)

02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (а.с. 66 - 67)

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 02.10.2015р. (а.с. 68 - 69)

15.09.2015р. відбулось засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29.05.2015р. №408. (а.с. 74 - 77)

За наслідками засідання прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно переліку, наведеному у Додатку №1, про видання відповідного наказу щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на рахунки перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону із застосуванням відповідних наслідків.

Відповідно до Додатку №1 до протоколу засідання Комісії Договір позивача №008-19553-230215 від 23.02.2015р., укладеного між нею та ПАТ "Дельта Банк", та її банківський рахунок НОМЕР_1 включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядком номером №3069. (а.с. 78)

16.09.2015р. у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" нікчемних правочинів відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №813 про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у Додатку №1 до наказу №813. (а.с. 47 - 48)

Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до наказу №813.

Судами встановлено, що у Додатку № 1 до наказу №813 міститься Договір банківського вкладу позивача №008-19553-230215 від 23.02.2015р., укладений між нею та ПАТ "Дельта Банк", та її банківський рахунок НОМЕР_1. (а.с. 49)

Згідно Додатку №6 до наказу №813 від 16.09.2015р. грошові кошти в сумі 5500 доларів США (120024,29 у гривневому еквіваленті) повернуто з банківського рахунку позивача на банківський рахунок третьої особи - ОСОБА_2 внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу №008-19553-230215 від 23.02.2015р. (а.с. 51)

Листом від 23.09.2015р. №8821/2908 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність договору її банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р., укладеного між нею та ПАТ "Дельта Банк", згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (а.с 10)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015р. №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно. (а.с. 70 - 71)

Оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" опубліковано у газеті "Голос України" від 08.10.2015р. №187 (6191).

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суди виходили з того, що рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду від 16.09.2015р. №813 в частині визнання нікчемним правочину (договору), укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" прийняте без розкриття змісту та посилання на порушення конкретної вимоги Закону, або інші положеннями актів цивільного законодавства, а ПАТ "Дельта Банк" був визнаний неплатоспроможним вже після укладення депозитної угоди з позивачем та ліквідований з відкликанням банківської ліцензії за постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015р.

Крім того, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків Уповноваженої особи Фонду про те, що "дроблення" вкладу, сума якого перевищує 200000 грн, надало можливість власнику вкладу через інших осіб, у тому числі, позивача, на користь яких відкрито рахунки у банку та на користь яких зараховано суму подробленого вкладу, отримати гарантовану суму компенсації у розмірі більшому, аніж ця особа могла б отримати у випадку відсутності факту здійснення такого дроблення, оскільки у спірних правовідносинах отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

Також суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено, що вчинений позивачем правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним, а відповідачами не надано належних та допустимих доказів наявності умислу у сторін правочину або однієї із сторін в намірі порушити публічний порядок.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом, проте відповідного судового рішення матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015р., а договір банківського вкладу з позивачем укладений 23.02.2015р., тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а за змістом та вимогами п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемний правочин може бути вчинений лише офіційно визнаним та встановленим НБУ неплатоспроможним банком.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" повністю відповідають Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . При цьому суд виходив з того, що законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Під час дії тимчасової адміністрації у банку Уповноваженою особою Фонду встановлено факти вчинення працівниками та клієнтами банку, в тому числі позивачем, дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, а тому такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст. 38 Закону.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не є вкладником в розумінні п. 4 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки отримала на свій вкладний (депозитний) рахунок кошти шляхом переказу таких з іншого рахунку, який позивачу не належить, а умовами Договору №008-19553-230215 такий переказ коштів не передбачений.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що при укладенні та реалізації між позивачем та банком договору банківського вкладу позивачу надано перевагу перед іншими кредиторами щодо умов здійснення вкладу всупереч публічним умовам та правилам самого банку, а тому Комісія з перевірки правочинів вірно дійшла висновку, що такий договір банківського вкладу є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами установлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VI (4452-17) (далі Закон №4452-VI (4452-17) ), який є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно частин 1, 2 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Судами встановлено, що позивач уклала з банком договір банківського рахунку та на її відповідному банківському рахунку розміщено грошові кошти у розмірі, визначеному умовами договору, а тому в розумінні Закону №4452-VI (4452-17) позивач є вкладником.

При цьому укладення договору банківського рахунку та зарахування на них коштів відбулось до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації з 03.03.2015р.

Викладене свідчить про те, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

При цьому, Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до норм Закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №802/351/16-а.

Посилання Уповноваженої особи Фонду на той факт, що спірний договір банківського вкладу позивачем укладено у період дії постанови Національного банку України, якою банк віднесено до категорії "проблемних", є необґрунтованими, оскільки рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до статті 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а тому воно не могло бути відомо позивачу.

Крім того, Уповноваженою особою Фонду не доведено належними та допустимими доказами того, що в момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримала перевагу щодо інших вкладників банку та не обґрунтували, в чому така перевага полягала для позивача.

Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні її до переліку вкладників.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду протиправно не було включено позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду з посиланням на те, що правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок.

При цьому предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

Натомість встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

В той же час, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог частково, із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог щодо нікчемності правочину.

Керуючись статтями 238, 349, 351, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" від 16.09.2015р. №813 щодо визнання нікчемним договору № 008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 23.02.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", закрити.