5020-898/2011 Про стягнення заборгованості за договором на поставку електричної енергії - 06.08.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 30 травня 2012 року у справі № 5020-898/2011

за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (пр. Перемоги, 39-3, Севастополь, 99046); (вул. Ангарська, 10, Севастополь, 99008)

про стягнення 435611,71 грн.

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії № 5870 від 19 червня 2008 року у розмірі 655981,53 грн., у тому числі: 542455,27 грн. - основний борг, 57443,65 грн. - пеня, 43527,08 грн. - інфляційні втрати та 12 555,53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем порушені обов`язки за договором постачання електричної енергії № 5870 від 19 червня 2008 року в частині належної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було зменшено розмір позовних вимог у звязку з частковим погашенням відповідачем заборгованості шляхом подачі

08 липня 2011 року відповідної заяви, згідно якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію за період з 30.03.2010 по 28.02.2011 та нараховані санкції у сумі 435611,71грн. (а.с.16, т.2).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30 травня 2012 року провадження у справі № 5020-898/2011 в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 717,43 грн. припинено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30 травня 2012 року у (суддя Юріна О.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість у розмірі 433591,41 грн., у тому числі: заборгованість за активну електричну енергію 321368,02 грн., пеня - 56140,78 грн., 3% річних - 12555,53 грн., інфляційні втрати - 43527,08 грн., в іншій частині позову відмовлено. Судом також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати у повному обсязі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у сумі 321368,02 грн. відмовити, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 57443,65 грн. відмовити у частині стягнення 26739,89 грн., у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних у сумі 12555,53 грн. відмовити у частині 5319,12 грн., у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 43527,08 грн. відмовити у частині стягнення 19475,48 грн., зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені, до 1,00 грн.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що сума основної заборгованості (321368,02 грн.) -це фактично технологічні втрати електроенергії в мережах споживача, що мають місце в трансформаторі 11Т.

У зв'язку з цим суд першої інстанції мав врахувати, що оскільки позивач, який є постачальником електричної енергії, одночасно використовує електричні мережі та обладнання, які є власністю відповідача, зокрема трансформатор 11Т, для постачання електричної енергії іншим споживачам (субспоживачам), то ці втрати повинні розподілятися між суб'єктами господарювання пропорційно об'єму переданої цими мережами електроенергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

Зменшення суми основого боргу на зазначену вище фактично впливає на розрахунок інфляційного відшкодування та 3% річних.

Крім того, заявник зазначає, що розмір нарахованих штрафних санкцій (пені) не відповідає негативним наслідкам порушеного ним зобов`язання та може бути зменшений судом до 1,0 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 червня 2012 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 06 серпня 2012 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Балюкову К.Г., розгляд справи почато спочатку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

19 червня 2008 року року між Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" укладено договір постачання електричної енергії № 5870 (а.с. 10-16, т.1), (далі -Договір).

Відповідно до умов цього Договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 70819,9 кВт, а споживач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно пунктів 2.3.2, 2.3.3 Договору споживач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії; забезпечити утримання мереж відповідно до вимог нормативних актів; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Умовами договору встановлено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж споживача, здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку встановлення розрахункових засобів обліку не на мережі балансової належності електричних мереж електропередавальною організацією та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат здійснюються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача».

У пункті 9.2 Договору сторони домовились, що межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається згідно з Додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Крім того, між сторонами було укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 997-54/08 від 29 жовтня 2008 року, за умовами якого власник мереж (Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс") зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електроенергії власними технологічними електричними мережами в точці приєднання електроустановок користувача (Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго") або інших суб'єктів господарювання, поставку електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач -своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж по утриманню технологічних електричних мереж спільного користування та інші послуги відповідно до умов договору (а.с. 68-75, т.2).

За період з 30.03.2010 по 28.02.2011 відповідач оплатив поставлену позивачем електричну енергію частково.

Предметом розбіжностей між сторонами по справі є визначення обсягів втрат електроенергії при її передачі постачальником споживачеві, що мають місце в трансформаторі 11Т, розташованому на ділянці технологічних електричних мереж, що належать відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання електричної енергії № 5870 від 19 червня 2008 року.

Згідно з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пар, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом першої інстанції встановлено та судовою колегією перевірено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором постачання електричної енергії, та діє на момент винесення судом рішення.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що спірна заборгованість виникла в зв'язку з відмовою відповідача сплатити втрати електроенергії при її передачі постачальником споживачеві, що мають місце в трансформаторі 11Т, за період з червня 2010 року по вересень 2010 року. Судами встановлено, що ці відомості зафіксовані у відповідних облікових листах споживача, нараховані у відповідних рахунках та виставлені відповідачеві належним чином.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача зі стягнення основного боргу.

Дослідивши довод Товариства з обмеженою відповідальністю про необхідність виключення цієї суми з основного боргу, оскільки вона є фактично технологічними втратами електроенергії в мережах споживача, які підлягають сплаті пропорційно як відповідачем, так і позивачем, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції він не врахований правомірно з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що в провадженні господарського суду міста Севастополя знаходилась справа №5020-2/038-351/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" про стягнення 157 337,76 грн. заборгованості за активну електричну енергію за договором на поставку електричної енергії №5870 від 19 червня 2008 року. Підставою заявленого позову також були розбіжності сторін у визначенні обсягів втрат електроенергії при її передачі постачальником споживачеві, що мають місце в трансформаторі 11Т, розташованому на ділянці технологічних електричних мереж, що належать відповідачу, однак за інший період -з 03.07.2009 по 23.03.2010.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.

У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

13.10.2011 суд виніс по справі рішення, яким позов задоволено, стягнуто заборгованість за активну електричну енергію.

При вирішенні цього спору судами було встановлено, що втрати електроенергії в технологічних мережах Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" відносяться до комерційних втрат, а обсяг втрат електроенергії на її передачу технологічними мережами Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" визначається відповідно до Методики за визначенням втрат електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач окремо по силовому трансформатору 11-Т і кожній з ліній. Обсяг електроенергії небалансу відноситься до обсягу корисної відпустки електроенергії разом з показаннями відповідного приладу обліку.

Таким чином, судами було встановлено, що втрати є комерційними, а не технологічними, як вважає відповідач, тому не підлягають розподілу між позивачем та відповідачем, а підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони та стосуються виконання сторонами одного і того ж договору, суд вважає за можливе застосувати статтю 35 Господарського процесуального кодексу України щодо фактів встановлених судом, а саме того факту, що втрати електроенергії в мережах споживача, що мають місце в трансформаторі 11Т, є комерційними, а не технологічними, та на Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" не може бути покладено обов'язок по пропорційному відшкодування втрат в електричних мережах Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс".

Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, судова колегія дійшла висновку, що позивачем належним чином обґрунтовано та документально підтверджено обставини виникнення за відповідачем заборгованості у розмірі 321368,02 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог) внаслідок неповної оплати ним рахунків за електроенергію за період з 30 березня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ЕК"Севастопольенерго" про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 321368,02 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 57443,65 грн. за період з 07 квітня 2010 року по 30 березня 2011 року.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 додатку №6 до договору «Порядок розрахунків» у разі несвоєчасної оплати обумовлених цим порядком платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежів, що відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Позивачем був наданий розрахунок суми пені за весь час прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування до заявлених вимог позовної давності, встановленої вимогами статті 258 Цивільного кодексу України, судова колегія визнає правомірним висновок суду про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені.

Доводи заявника апеляційної скарги про зменшення розміру пені до 1,0 грн. не приймаються судом апеляційної інстанції оскільки нарахування пені передбачено умовами договору № 5870 від 19.06.2008, її розмір відповідає умовам цього договору та нормам чинного законодавства та не є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 43527,08 грн. інфляційних втрат та 12555,53 грн. 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем був наданий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, перевіривши який судова колегія визнала його вірним, а висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині, обґрунтованими.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" колегією не вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, визнає, що підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.