5002-22/1255-2012 Про стягнення заборгованості з орендних платежів - 02.08.2012 Прийняття

представник відповідача, Мишевська Тетяна Володимирівна, довіреність № б/н від 01.01.12, дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча";

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 25 червня 2012 року у справі № 5002-22/1255-2012

за позовом закритого акціонерного товариства "Новоандріївське" (вул. Севастопольське шосе, 2а,Чистеньке,Сімферопольський район,,97570)

до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вул. Калініна,1 а,Калініне,Красногвардійський район,,97006)

про стягнення 137719,75 грн.

У квітні 2012 року позивач - закрите акціонерне товариство "Новоандріївське" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" про стягнення заборгованості в сумі 137719,75 грн., у тому числі: 120000,00 грн. основного боргу, 4076,68 грн. пені, 1950,35 грн. -3% річних, 840,00 грн. збитків від інфляції та 10852,72 грн. витрат позивача на утримання земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору оренди майна від 01.09.2007 року. Не здійснював у повному обсязі та належним чином оплату орендних платежів, витрат на утримання земельної ділянки, тощо.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-22/1255-2012 позов задоволений. Стягнуто з дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на користь закритого акціонерного товариства "Новоандріївське" заборгованість в сумі 137719,75 грн., у тому числі: 120000,00 грн. основного боргу, 4076,68 грн. пені, 1950,35 грн. - 3% річних, 840,00 грн. збитків від інфляції та 10852,72 грн. витрат позивача на утримання земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

26 липня 2012 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, яким просять рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 01 серпня 2012 року суддю Балюкову К.Г. замінено на суддю Рибіну С.А.

У судовому засіданні 01 серпня 2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення. Оголошено перерву по справі до 02 серпня 2012 року.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 вересня 2007 року закрите акціонерне товариство "Новоандріївське" та дочірнє підприємство "Ілліч - Агро Крим" Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уклали договір оренди майна, строком дії у один рік.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) в тимчасове володіння і користування транспортні засоби і сільськогосподарські механізми, ток з устаткуванням, майстерні і склади, виноробний завод з обладнанням, консервний цех з устаткуванням, холодильник з устаткуванням, склад № 1 з устаткуванням, душовий павільйон, насосні станції, іменоване "майно", згідно переліку майна, оформленого як Додаток № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а Орендар зобов'язується оплачувати орендну плату на умовах і в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до пункту 2.1 договору, вступ орендаря у володіння і користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі майна. При передачі майна складається акт прийому-передачі майна в оренду, який підписується членами двосторонньої комісії.

Відповідно до пункту 5.1. договору договірна орендна плата складає 23500,00 грн. (з урахуванням податку на транспортні засоби) на місяць, у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 5.2. укладеного між сторонами договору орендна плата підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі майна та нараховується до моменту фактичного повернення майна орендодавцю.

Крім того, пунктами 5.3., 5.4., 5.6. договору встановлено, що до складу орендної плати не включається оплата електричної енергії, водопостачання, каналізації, теплопостачання, послуг телефонного зв'язку, а також відшкодування витрат орендодавця на оплату земельного податку та іншим обов'язковим платежам; встановлену пунктом 5.1. орендну плату орендар зобов'язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, незалежно від результатів господарської діяльності на рахунок орендодавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим; орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку та інших обов'язкових платежів, які здійснюються орендодавцем, на підставі окремо виставлених орендодавцем рахунків. Відшкодування здійснюється орендарем протягом 10 днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також оплату, пов'язану з відшкодуванням витрат орендодавця на оплату земельного податку та інших обов'язкових платежів.

Крім того, пунктом 9.1. укладеного договору було передбачено, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором, зокрема: у випадку прострочення оплати орендних платежів оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Акт прийому-передачі майна в оренду між позивачем і відповідачем був підписаний 01.09.2007 року.

По закінченню дії основного договору від 01 вересня 2007 року, сторонами 01 вересня 2008 року було підписано додаткову угоду до договору оренди майна б/н від 01.09.2007, відповідно до якої сторони визначили, зокрема, наступне.

Змінено пункт 4 договору та пункт 4.1. викладено у наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому - передачі орендованого майна, який підписується двосторонньою комісією у складі не менш двох чоловік та діє до 01.09.2009 року".

Змінено пункт 5 договору на наступну редакцію: "Договірна орендна плата складає: за вересень місяць 2008 року - 19071,60 грн. (з ПДВ, з урахуванням податку на транспортні засоби), за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року по 15000,00 грн. з ПДВ кожний місяць, з урахуванням податку на транспортні засоби".

Змінено пункт 5 підпункт 5.4. договору на наступну редакцію: "Встановлену в пункту 5.1. орендну плату орендар зобов'язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставленого рахунку".

Змінено пункт 5 підпункт 5.6. у наступній редакції: "орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку, який здійснюється орендодавцем, на підставі окремо виставленого рахунку та надання документу, який підтверджує здійснену орендодавцем оплату".

Пункт 7 підпункт 7.1. (2) викладено у наступній редакції: "своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також оплату, пов'язану з відшкодуванням витрат орендодавця на оплату земельного податку".

Підпункти 8.3, 9.1. (2), 9.1. (3) виключено.

Отже фактично, договір оренди майна укладений 01.09.2007 був продовжений ще на один рік, шляхом підписання додаткової угоди до нього від 01.09.2008, у зв'язку з чим, час дії основного договору було продовжено до 01.09.2009.

Крім того, у подальшому, зазначений договір оренди майна від 01.09.2007 пролонговувався автоматично неодноразово на підставі статті 764 Цивільного кодексу Україну, що було встановлено судом під час розгляду господарської справи № 5002-8/4712-2011.

Відповідно до рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.12.2011 року у справі № 5002-8/4712-2011, договір оренди майна від 01.09.2007 (з урахуванням додаткової угоди від 01.09.2008 року), є продовженим на новий строк та на тих же умовах: з 01.09.2009 по 01.09.2010; з 01.09.2010 по 01.09.2011.

Орендодавець на виконання договору передав орендарю орендоване майно 01.09.2007, яким останній користувався починаючи з 01.09.2007 по 29.12.2011, про що свідчить акт прийому-передачі майна, належного ЗАТ "Новоандріївське", з оренди від ДП "Ілліч-Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за договором оренди майна від 01.09.2007, датований 29.12.2011.

Відповідно до пункту 5.1. договору (з урахування додаткової угоди), договірна орендна плата складає: за вересень місяць 2008 року - 19071,60 грн. (з ПДВ, з урахуванням податку на транспортні засоби), за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року по 15000,00 грн. з ПДВ кожний місяць, з урахуванням податку на транспортні засоби.

Орендна плата, згідно з пунктом 5.2. договору (з урахуванням додаткової угоди), підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна і нараховується до моменту фактичного поверненим майна орендодавцю.

Орендну плату, відповідно до пункту 5.4. договору (у редакції від 01.09.2008) орендар зобов'язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставленого рахунку.

Так, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки-фактури щодо сплати орендних платежів, зокрема: № СФ - 0000013 від 31.05.2011; СФ - 0000014 від 30.06.2011; СФ - 0000015 від 31.07.2011; СФ - 0000016 від 31.08.2011; СФ - 0000017 від 30.09.2011; СФ -0000018 від 31.10.2011; Ф - 0000019 від 30.11.2011; СФ - 0000020 від 31.12.2011.

Однак, вказані рахунки-фактури відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з 01.05.2011 по 29.12.2011 в сумі 120000,00 грн.

Так, розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати складений позивачем за травень 2011, червень 2011, липень 2011, серпень 2011, вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, грудень 2011, тобто за 8 місяців з урахуванням орендної плати у сумі 15000,00 грн. на місяць.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинним цивільним законодавством не встановлено прямої заборони, щодо включення до договору оренди положення про обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном до моменту повернення майна орендодавцю, навіть якщо таке користування здійснюється після спливу строку дії договору.

Одночасно, суд першої інстанції правомірно встановив, що не можна ототожнювати момент закінчення строку дії договору та момент припинення цивільних прав та обов'язків, які виникли на підставі договору, адже вони продовжують існувати і після закінчення строку дії договору до моменту їх виконання, або припинення з підстав, передбачених главою 50 розділу І книги V Цивільного кодексу України (435-15) .

Також, слід враховувати, що позивачем не заявлялись вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а заявлені вимоги про стягнення орендної плати згідно умов договору оренди, що вбачається із змісту позовної заяви.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості з орендних платежів в сумі 120000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4076,68 грн. - пені, 1950,35 грн. - 3% річних, 840,00 грн. - збитків від інфляції та 10852,72 грн. витрат позивача на утримання земельної ділянки.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 4076,68 грн. пені за прострочення внесення орендної плати, суд першої інстанції правомірно встановив наступне.

Так, пунктом 9.1. укладеного договору було передбачено, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором, зокрема: у випадку прострочення оплати орендних платежів оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що умовами додаткової угоди, щодо пункту 9.1. договору, було передбачено: пункт 19 угоди: "п.п. 9.1. (2) виключити"; пункт 20 угоди: "п.п. 9.1. (3) виключити"; пунктом 21 угоди змінено редакцію п.п. 9.1. (4) договору.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції доведено, що п.п. 1 пункту 9.1. договору, у редакції, що діяла на момент укладення договору є чинним, у зв'язку з чим, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, судова колегія, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, погоджується з ним, та вважає обґрунтованою до стягнення суму пені у розмірі 4076,68 грн.

Щодо вимог про стягнення 1950,35 грн. - 3% річних, 840,00 грн. збитків від інфляції, суд першої інстанції правомірно вважає їх обґрунтованими виходячи з того, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10852,72 грн. витрат позивача на утримання земельної ділянки -суд першої інстанції також правомірно її задовольнив, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як зазначалось раніше, підписаною між сторонами додатковою угодою змінено пункт 5 підпункт 5.6. та викладено його у наступній редакції: "орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку, який здійснюється орендодавцем, на підставі окремо виставленого рахунку та надання документу, який підтверджує здійснену орендодавцем оплату".

Так, позивачем розрахована сума заборгованості відповідача з відшкодування витрат на утримання земельної ділянки на суму 10852,72 грн. за період з 01.05.2011 по 31.12.2011 року.

В матеріалах справи є рахунок-фактура, виставлений відповідачу на відшкодування витрат позивача на утримання земельної ділянки на суму 10852,72 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату позивачем земельного податку за 2, 3 квартали 2011 року; податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік (том 1, а.с. 84-85).

Неспроможними є також доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, так як судом не прийнято рішення по кожній заявленій з вимог, а саме про розірвання договору оренди. Однак, як встановлено судовою колегією, позивачем не ставилися вимоги про розірвання вказаного договору.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-22/1255-2012 залишити без змін.

1. Закрите акціонерне товариство "Новоандріївське" (вул. Севастопольське шосе, 2а,Чистеньке,Сімферопольський район,,97570)

2. Дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (вул. Калініна,1 а,Калініне,Красногвардійський район,,97006)