Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Демидової А.М., Міщенка П.К.,

за участю представника позивача –Коломійця В.В. дов. б/н від 12.02.2009 року та представника відповідача –Ніколаєва О.В. дов. №3 від 19.02.2009 року,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Любава" на рішення господарського суду Черкаської області від 9 грудня 2008 року у справі за позовом ЗАТ "Любава" до ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "Аверс" про визнання недійсним договору,

У серпні 2008 року ЗАТ "Любава" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "Аверс" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 14 липня 2003 року частини нежитлового приміщення магазину "Торговий ряд", розташованого в будівлі № 208 на бульварі Шевченка в м. Черкаси, загальною площею 193,7 м2, на першому поверсі головного виробничого корпусу ЗАТ "Любава".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 9 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ЗАТ "Любава" просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 9 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Стверджує, судом порушено положення ч. 4 ст. 258, ст. 261 ЦК України та ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спір виник з приводу договору купівлі-продажу від 14 липня 2003 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна науково-виробнича фірма "Аверс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Аверс"

Відповідно до умов даного договору ТОВ НВКФ "Аверс" продав відповідачу магазин "Торговий ряд" за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208, загальною площею 193,7 кв.м. на першому поверсі головного виробничого корпусу.

Відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності в порядкучастин 3, 4 статті 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Застосування зазначених положень ч. 4 ст. 267 ЦК України позбавляє позивача можливості захистити своє порушене право, про яке йде мова в позовній заяві.

Однак, частиною 5 ст. 267 ЦК України визначено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними.

Місцевий господарський суд відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності і відсутності поважних причин для його відновлення.

Разом з тим, перевіривши оскаржуване судове рішення, Вищий господарський суд встановив, що, за змістом мотивувальної частини рішення, відмовляючи в позові за пропуском строку позовної давності, суд також послався на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Проте, рішення суду не містить конкретного висновку про відсутність або наявність факту порушення права позивача.

Виходячи зі змісту положень ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, суд застосовує інститут позовної давності лише у разі, якщо ним буде встановлено факт порушення права позивача.

Відсутність обставин, які підтверджують факт порушення права позивача, унеможливлює застосування судом інституту позовної давності у порядку ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відтак, у разі відсутності у суду підстав для визнання права позивача порушеним, останній, не дивлячись на заяву сторони про застосування позовної давності, повинен мотивувати відмову у задоволенні позову лише його необґрунтованістю, а саме: відсутністю факту порушення права позивача.

Наведене судом враховано не було.

Тому, з огляду на те, що господарський суд перевіривши по суті заявлені позовні вимоги та оцінивши подані сторонами докази у справі, застосував інститут позовної давності, не дійшовши конкретного висновку про наявність факту порушення права позивача, оскаржуване судове рішення законним визнати не можна, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, встановити дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 9 грудня 2008 року.

Справу передати до господарського суду Черкаської області на новий розгляд в іншому складі суду.