13/143 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 12.06.2012 Прийняття

за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державне підприємство "Державний інститут проектування міст "Містопроект", м. Львів

та третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Приватний підприємець ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення 4 589 224,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 -представник (довіреність від 02.02.2012 р.); ОСОБА_5 -представник (довіреність від 14.05.2012 р. № 862-15/2012); за присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

від відповідача: ОСОБА_8 (довіреність від 26.01.2012 р. № 2/12);

від третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_9 -юрисконсульт (довіреність від 15.03.2012 р. № 116/01);

від третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_3 -приватний підприємець (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області від 19.10.1999 р.);

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2012 р. у справі № 13/143 (2010) (суддя -Станько Л.Л.) відмовлено в задоволенні позову Генерального Консульства Республіки Польща у Львові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»4 589 224,08 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання договору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факт прострочення виконання відповідачем Договору на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07, укладеного між сторонами 01.06.2007 р., із наступними змінами та доповненнями, з будівництва об'єкту Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. судом першої інстанції встановлено, що будівництво об'єкту завершено до настання передбаченого договором граничного терміну завершення будівництва, а тому підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених цим договором відсутні.

Позивач, -Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, оскаржило його в апеляційному порядку. На думку апелянта, рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 р. прийняте з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Скаржник вважає, що суд зайняв односторонню позицію в оцінці доказів, проігнорував доводи позивача та не надав оцінки доказам, які мали вирішальне значення для вирішення спору.

Зокрема, на думку скаржника, судом безпідставно відхилено надані позивачем докази, а саме: Додаткову угоду №6 від 29.03.2010 р. яка підтверджує що роботи не були виконані; загальні журнали робіт №7 та №8, що містять запис про проведення робіт 26.04.2010 р.; листи відповідача від 12.02.2010 р. та 15.02.2010 р. якими повідомляється про планові терміни закінчення робіт; дефектний акт з встановлення неякісного виконання будівельних робіт від 01.10.2010 р. та аудиторський висновок СПД ОСОБА_10 від 21.10.2010 року, якими встановлено факти неповного, неякісного та несвоєчасного виконання будівельних робіт; відсутність протоколу про кінцеве приймання робіт. Вказані докази, на думку апелянта, спростовують відомості вказані в Акті готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 р. та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі №13/143 (2010) та призначено до розгляду в судове засідання на 22.05.2012 р. (Т.7; а.с. 2).

В судовому засіданні 22.05.2012 р. за клопотанням позивача здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних засобів. Представник позивача та представник відповідача підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційний скарзі та у відзиві на неї. Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект» та Приватний підприємець ОСОБА_3 надали суду пояснення по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 22.05.2012 р., судовою колегією оголошено перерву до 12.06.2012 р.

12 червня 2012 р. через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду Приватним підприємцем ОСОБА_3 подано додаток до пояснення з приводу поданої апеляційної скарги Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові.

12 червня 2012 р. представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області пов»язаної з нею справи №21/76(10), в якій розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»до Генерального Консульства Республіки Польща у Львові про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи по Договору № 30А-6/В/07 на виконання будівельних робіт об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща по вул. Івана Франка, 108 у м. Львові в розмірі 3039595,75 грн., стягнення безпідставно отриманих коштів за банківською гарантією всумі1639009,00 грн., збитків в розмірі 8195,05 грн., а всього 4686799,80 грн. та по якій призначено судову будівельно-технічну експертизу.

В судове засідання 12.06.2012 р. з'явились представники позивача, відповідача та третіх осіб.

Позивач, треті особи 1 та 2 в судовому засіданні 12.06.2012 р. підтримали клопотання про зупинення провадження у справі № 13/143(2010) до вирішення господарським судом Львівської області справи № 21/76 (10), а представник відповідача заперечив проти задоволення такого.

Після оголошеної судовою колегією перерви, заслухавши пояснення представників сторін з приводу такого зазначає про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення справи пов»язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до п.3.16 розділу 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 (v0018600-03) від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції»визначено, що повязаність з даною справою є така інша справа, у якій іншій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 2-4 ст. 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховано приписи ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а відтак дане клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про долучення до матеріалів справи додатку до пояснень апеляційної скарги Генерального Консульства Республіки Польща у Львові, поданих Приватним підприємцем ОСОБА_3, судова колегія прийшла до висновку, що таке слід задоволити.

В даному судовому засіданні Приватний підприємець ОСОБА_3 дав пояснення з приводу поданих ним документів, вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанією ВЕЕМ -Будсервіс»згідно Договору № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 р. та його Додатків №№ 1-6 прийняті на себе зобов'язання по будівництву об'єкта -Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові у терміни згідно графіків, які є невід'ємною частиною цього Договору не виконав. Крім цього, ці терміни неодноразово порушувались.

В судовому засіданні 12.06.2012 р. представники позивача та треті особи 1 та 2, підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги Генерального Консульства Республіки Польща у Львові, представник відповідача заперечив доводи останньої з мотивів, викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також третіх осіб, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

01 червня 2007 р. між Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові (замовник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс»(виконавець, відповідач по справі) укладено Договір на виконання будівельних робіт № 30А-6/В/07 (Договір) з будівництва об'єкту Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. Ів.Франка, 108 (Т.1; а.с.6-22) .

Вказаний Договір складається із Загальних умов договору, Суттєвих положень договору, Особливих умов договору, Проектної документації, загальних і детальних технічних специфікацій виконання і приймання робіт, Додаткових угод №№1-6.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. Загальних умов Договору, предметом цього Договору є виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту резиденції Генерального консульства республіки Польща по вул. І.Франка,108 у м. Львові, які є предметом державного замовлення, визначеного в Суттєвих положеннях договору (Т.1; а.с. 10).

Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Загальних умов Договору детальні відомості, які визначають місцезнаходження, предмет, обсяг і графік робіт, складають: проектну документацію та технічні специфікації виконання і приймання робіт.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Суттєвих положень Договору сторонами визнано наступний предметний обсяг робіт: будівельні роботи у повному багатогалузевому обсягу комплексне будівництво нового об'єкту резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка,108; на об'єкт складаються два окремо стоячі 3-4 поверхові будинки на рівні ІІ поверху з'єднані перемичкою, один окремо стоячий І-поверховий будинок та оточуюча територія (Т.1; а.с. 39).

Згідно із підпунктом 4.1.1 Загальних умов Договору, Виконавець зобов'язаний виконувати визначений предмет Договору згідно з проектною документацією, принципами технічних завдань та технічними специфікаціями виконання і приймання робіт та передачі його Замовнику своєчасно і якісно на засадах, визначених в Договорі.

Підпунктом 1.1.18. Особливих умов Договору передбачено, що термін завершення робіт визначено на день закінчення 19-місячного терміну від дати підписання Договору, тобто на день 31.12.2008 року. Відповідно до Додаткової угоди №6 від 29.03.2010 року термін завершення робіт по Договору перенесено на 31.05.2010 року (Т.1; а.с. 23-25)..

Пунктом 4.13.2. Суттєвих положень Договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою №2 від 28.02.2008 року, Т.1; а.с.29-30) визначено наступну відповідальність Виконавця: "Окрім фінансового забезпечення, за неналежне виконання Договору Виконавець сплачує Замовнику неустойку у формі договірних штрафів та пені у наступних розмірах:

1) за прострочення виконання предмету Договору у визначений в п.1.1.18. Договору термін завершення 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення;

2) за прострочення виконання інших обов'язків Виконавця згідно Договору, для яких у Договорі подані терміни 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення;

3) за відмову від Договору з причин, залежних від Виконавця 30 відсотків від договірної ціни.

Протягом дії Договору сторонами вносились зміни та доповнення в Договір, якими за взаємною згодою сторін збільшувався об'єм робіт, що не були включені в проектно-кошторисну документацію, складену на час підписання Договору від 01.06.2007 року, внаслідок чого збільшувалась договірна ціна та розмір винагороди Виконавця за Договором підряду, а також змінювались терміни завершення будівельних робіт.

Вказані зміни були оформлені відповідними Додатковими угодами № 1 від 26.10.2007 року (Т.1; а.с. 37-38), № 2 від 28.02.2008 року (Т.1; а.с. 29-30), № 3 від 07.07.2009 року (Т.1; а.с. 31-33), № 4 від 17.09. 2009 року (Т.1; а.с. 34-36), № 5 від 08.02.2010 року (Т.1; а.с. 27-28) та № 6 від 29.03.2010 року (Т.1; а.с.23-25).

12 січня 2010 року уповноваженими представниками сторін та державної приймальної комісії було підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.01.2010 року №31 (Т.1; а.с. 47-48).

14 червня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 року будо видано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща площею 3903,10 кв.м. по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові (Т.1; а.с. 45).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.07.2010 року № 976 оформлено Генеральному Консульству Республіки Польща у Львові право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на будівлю Генерального Консульства Республіки Польща під літерою "А" загальною площею 3903,1 кв.м. на вул. І.Франка, 108 згідно з технічним паспортом та видано свідоцтво про право власності від 23.07.2010 року № Г-03625 (Т.2; а.с. 13).

Як вбачається з даного рішення, підставою для оформлення за Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові права власності на будівництво по вул. І.Франка,108 у м. Львові було відповідне звернення Генерального Консульства Республіки Польща у Львові від 06.07.2010 р. № 30А-6-30/10 (зареєстрованого у Львівській міській раді 06.07.2010 р. за № 2/8170, Т.6; а.с.178-179) та представлені заявником документи, зокрема: Акт готовності об'єкта до експлуатації, затверджений рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.01.2010 року № 31 та сертифікат відповідності № ЛВ00032 від 14.06.2010 р.

Право власності Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»29.07.2010 року (Т.2; а.с. 15).

На думку апелянта, вказана в Акт готовності об'єкта до експлуатації дата завершення будівництва об'єкту не відповідає дійсності, оскільки станом на 31.05.2010 року будівництво не було завершено, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків виконання Договору за період з 01.06.2010 р. по 18.08.2010 р. на підставі ч.1 пп. 4.13.2. Суттєвих положень Договору в розмірі 0,2 відсотки від договірної ціни за кожний робочий день прострочення, що становить 4589224,08 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів апеляційної скарги, доводи позивача про порушення відповідачем встановлених Договором строків завершення будівництва обґрунтовуються відсутністю протоколу про кінцеве приймання робіт, складення якого передбачено пп. 6.3.4 Загальних умов Договору, а також іншими доказами як от: Додаткова угода №6 від 29.03.2010 р.; загальні журнали робіт №7 та №8; листи відповідача від 12.02.2010 р. та 15.02.2010 р.; дефектний акт з встановлення неякісного виконання будівельних робіт від 01.10.2010 р. та аудиторський висновок СПД ОСОБА_10 від 21.10.2010 року, якими встановлено факти неповного, неякісного та несвоєчасного виконання будівельних робіт, а також перелік робіт, незакінчених на 31.05.2010 р.

Третіми особами по справі було надано пояснення, аналогічні доводам позивача.

Відхиляючи надані позивачем докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх невідповідність встановленим ст. 34 Господарського процесуального кодексу України критеріям належності та допустимості засобів доказування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовано належними допустимими засобами доказування відомості встановлені Актом готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р., відповідно до якого будівництво об'єкту нерухомого майна Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові було завершено у відповідності до проектної документації та діючих будівельних норм, як передбачено пп. 2.1.1. Суттєвих положень Договору, виходячи з наступного.

Застосовуючи норми матеріального права місцевим господарським судом правильно зазначено, що за змістом ст. 318 Господарського кодексу України та ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до вимог ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст. 882 ЦК України).

Як правильно встановлено господарським судом та не спростовано апелянтом, умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також форму та зміст Акту готовності об'єкту до експлуатації затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923 (923-2008-п) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»(далі Порядок) із змінами та доповненнями.

Відповідно до приписів ч.2 п.18 Порядку (923-2008-п) , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб на території України здійснюється відповідно до цього Порядку (923-2008-п) .

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок оформлення документів, підтверджуючих завершення будівництва будівлі Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у Львові на вул. І.Франка, 108 у м.Львові та прийняття його в експлуатацію, як завершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна з подальшим оформленням права власності на вказане нерухоме майно, регулювались вказаним вище Порядком, який, зокрема передбачає складення Акту готовності об'єкта до експлуатації та видачу на його підставі сертифікату відповідності, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

З аналізу норми ст. 882 ЦК України та «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923 (923-2008-п) , доказом завершення будівництва та відповідності завершеного будівництва проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам є саме Акт готовності об'єкта до експлуатації, складений у встановленій формі уповноваженою комісією за участю замовника та виконавця будівництва та затверджений виконавчим комітетом сільської, селищної чи міської ради.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції надано належну оцінку доказам наданим сторонами по справі в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Зокрема, з долученого відповідачем до матеріалів справи Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р., оформленого у відповідності до вимог «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923 (923-2008-п) , вбачається, що на об'єкті виконано всі роботи згідно з державними будівельними нормами, які передбачені проектною документацією, обладнання встановлене згідно з актами про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування комісії (п. 7); загальна площа об'єкту завершеного будівництва складає 3903,10 кв.м. (п. 6); перелік видів робіт, строки виконання яких перенесені через несприятливі погодні умови і які будуть виконані -не зазначено (п. 9) (Т.2; а.с. 7-10).

Вказаний акт підписаного з боку замовника -генпроектувальником ДП «Державний інститут проектування міст «Містопроект», з боку виконавця -ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», а також державною приймальною комісією та відповідно до вимог п.4 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №31 від 15.01.2010 р. (Т.2; а.с. 10).

Позивачем не надано суду доказів недійсності Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №31 від 15.01.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний Акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №31 від 15.01.2010 р. стали підставою для подальшого оформлення права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна, завершення будівництва якого засвідчено даним актом. Докази недійсності будь-яких дозвільних та правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт нерухомого майна, виданих після оформлення вказаного Акту, також відсутні.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами по справі не було надано будь-яких інших доказів завершення будівництва, які б вказували на іншу дату завершення будівництва вказаного об'єкту.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача з приводу того, що доказом підтвердження факту не завершення будівництва об'єкту Генерального Консульства Республіки Польща у Львові по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові є відсутність протоколу кінцевого приймання робіт, складення якого передбачено пп. 6.3.4 Загальних положень Договору.

Як вбачається із змісту пп. 8.1.1 Загальних положень Договору, обставини завершення робіт передбачені у п. 6.3.4. Договору. Відповідно до пп. 6.3.4. Загальних положень Договору, кінцеве приймання виконується у формі протоколу про кінцеве приймання робіт після повного закінчення всіх робіт, які складають предмет Договору на основі заяви керівника будівництва та інших дій, передбачених законодавством, підтверджених розпорядником. Приймання кінцеве проводиться комісійно за участю розпорядника, уповноважених представників Замовника і користувача та в присутності Виконавця.

Відповідно до умов ч.5 пп. 6.3.4. Загальних положень Договору складення протоколу кінцевого приймання робіт є обов'язковою передумовою для видачі дозволу на користування об'єктом.

Проте, вказаним Договором не передбачено форми протоколу кінцевого приймання робіт та не зазначено яким саме документом оформляється дозвіл на користування об'єктом.

Аналіз вказаних умов Договору та норм чинного законодавства України свідчить про те, що передбачений Договором № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 р. порядок оформлення кінцевого приймання робіт та дозволу на його користування не узгоджуються з існуючим порядком, встановленим нормативно-правовими актами.

Так, зокрема, відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923 (923-2008-п) , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Згідно п. 2 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (923-2008-п) , сертифікат відповідності -документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Сертифікат відповідності видається на підставі заяви замовника будівництва до якої долучається проектна документація та акт готовності обєкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями за встановленою формою (п.3 Порядку (923-2008-п) ).

Підставою для відмови у видачі сертифікату є невідповідність закінченого будівництвом об'єкта погодженій і затвердженій документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил (п.14 Порядку (923-2008-п) ).

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації державних будівельних норм, стандартів і правил та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється (п.19 Порядку).

Виходячи зі змісту частин першої і другої ст. 331 Цивільного кодексу України, частини першої ст. 182 Цивільного кодексу України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, право власності позивача на об'єкт нерухомого майна було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 23.07.2010 року № Г-03625, виданого на основі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. та Серитифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкту від 14.06.2010 р.

Проте, у розрахунку суми позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було прострочено виконання Договору за період з 01.06.2010 р. по 18.08.2010 р., тобто в той час, коли позивачем було отримано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту та оформлено право власності на об'єкт нерухомого майна.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, дозволом користування об'єктом Генерального Консульства Республіки Польща площею 3903,10 кв.м. по вул. Ів.Франка, 108 у м.Львові є саме Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту, який було видано Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 14.06.2010 р. на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010 р. (Т.2; а.с. 12).

Складення документу підтверджуючого завершення будівництва у формі акту готовності об'єкту до експлуатації відповідає приписам ст. 882 Цивільного кодексу України та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (923-2008-п) .

Крім того, відповідно до змісту п. 1 Додаткової угоди №6 від 29.03.2010 р., на який покликається скаржник у своїй апеляційній скарзі, сторони погодили, що прострочення виконання Виконавцем предмету Договору у визначений Договором термін завершення є саме прострочення в даті акту готовності об'єкту до експлуатації, а не протоколі кінцевого приймання, як стверджує позивач.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що всі істотні умови та правові наслідки складення протоколу кінцевого приймання робіт, передбаченого пп. 6.3.4 Загальних положень Договору, містить саме Акт готовності об'єкта до експлуатації, який було оформлено 12.01.2010 р. та затверджено Виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. №923 (923-2008-п) (Т.2; а.с. 7-10).

Оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкту, який можна вважати дозволом на користування об'єктом в розумінні ч.5 пп. 6.3.4. Загальних положень Договору, міг бути виданий лише на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації, а не протоколу кінцевого приймання робіт, як це передбачено Договором, слід вважати, що вказаний акт по суті і є протоколом кінцевого приймання робіт.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись із доводами позивача про те, що виконання відповідачем робіт на об'єкті будівництва після складення Акту готовності об'єкту до експлуатації від 12.01.2010 р. спростовує викладені в ньому відомості про завершення будівництва даного об'єкту, оскільки вказаний акт є чинним та ніким не оскаржений в судовому порядку.

Крім того позивачем не доведено, що на час оформлення Акту готовності об'єкту до експлуатації відповідачем не було завершено будівельні роботи передбачені проектною документацією.

Здійснення відповідачем робіт, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань, або інших додаткових робіт, не передбачених проектною документацією після складення сторонами Акту готовності об'єкту до експлуатації, не може бути підставою для стягнення штрафних санкцій передбачених ч.1 пп.4.13.2. Суттєвих положень Договору, оскільки вказані умови Договору не передбачають такої відповідальності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини третьої статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Як правильно встановлено господарським судом, термін завершення робіт за Договором від 01.06.2007 року № 30А-6/В/07 змінювався за погодженням сторін та продовжувався на: 04 лютого 2009р. (Додаткова угода №2 від 28.02.2008р.), 24 червня 2009р. (Додаткова угода №3 від 07.07.2009р.), 22 липня 2009р. (Додаткова угода №4), 24 грудня 2009р. (Додаткова угода №5 від 08.02.2010р.), 31 травня 2010р. (Додаткова угода №6 від 29.03.2010р.). Таким чином кінцевою датою завершення будівництва згідно Договору № 30А-6/В/07 від 01.06.2007 року визначено дату 31 травня 2010 року.

Підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом є передбачена ч.1 пп.4.13.2. Суттєвих положень Договору відповідальність виконавця за порушення строку завершення робіт, визначених п.1.1.18. Договору.

Як вбачається з фактичних обставин справи відповідач не допустив прострочення виконання робіт із спорудження Резиденції Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові по вул. І.Франка, 108, встановлених п.1.1.18 Загальних положень Договору на виконання будівельних робіт від 01.06.2007 року №30А-6/В/7 та Додаткової угоди №6 від 29.03.2010 року, оскільки Акт готовності об'єкта до експлуатації від 12.01.2010р. та Сертифікат відповідності № ЛВ000632 від 14.06.2010р. є належним доказом завершення будівництва.

Зважаючи на відсутність доказів прострочення Договору з боку відповідача суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за таке прострочення.

Враховуючи, що позивач не довів належними доказами наявність підстав для стягнення штрафних санкцій передбачених п.4.2.13. Суттєвих положень Договору № 30А-6/В/07 від 01.06.2007р., оскільки не спростував підписаний його представником Акт готовності об'єкту до експлуатації від 12.01.2010р., а також не надав доказів визнання його недійсним в судовому порядку, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідачем доведено відсутність прострочення по Договору, в зв'язку з чим, вимоги Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом дано вірну оцінку обставинам справи, а відтак доводи скаржника не спростовують викладених у рішенні висновків.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі № 13/143 (2010) залишити без змін, апеляційну скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у Львові, №28/1 від 28.03.2012 р. - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на скаржника.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.