2-8/14585-2007 Про визнання недійсним та скасування рішення міської ради про дозвіл виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку - 14.04.2009 Прийняття

Постановою від 17.11.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду (судді - Латиніна О.А., Заплава Л.М., Лисенко В.А.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони не скористались наданим правом на участь у засіданні касаційної інстанції.

Відзиву від позивача на касаційну скаргу не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що Заступник прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим звернувся з позовом у даній справі про визнання недійсним рішення Алупкінської міської ради від 29.10.2005 р. № 34/62 "Про дозвіл виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1., з підстав того, що відповідачем надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Приймаючи рішення про відмову у позові, суди виходили з того, що спірне рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землевпорядкування з відведення земельної ділянки не тягне правових наслідків на обов'язкове надання в оренду або у власність земельної ділянки. Крім того, судами відзначено, що встановлення факту віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, зокрема, відповідно до наявного у Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника планово-картографічного матеріалу лісовпорядкування, можливо лише на стадії розробки проекту.

Враховуючи, що позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не було доведено яким вимогам чинного законодавства не відповідає спірне рішення, суди попередніх інстанції дійшли висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 43 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До особливо цінних земель відносяться зокрема, землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ст. 150 ЗК України).

Господарськими судами було вказано, що спірна земельна ділянка знаходить в адміністративних межах Алупкінської міської ради та інформації щодо державної реєстрації державного акта на право користування земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника на території Великої Ялти відсутні.

Колегія суддів відзначає, що вказані доводи не можуть бути покладені в основу рішення про відмову у позові, оскільки вони не відносяться до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення вказаних вимог, попередніми судовими інстанціями взагалі не було з"ясовано, чи відноситься земельна ділянка надана гр. ОСОБА_1. для виконання проекту землеустрою по віддводу земельної діялянки орієнтованою площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 до земель природно-заповідоного фонду.

Слід зазначити, що Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) передбачено, що на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників (ст. 16 ).

Крім того, судами не було надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам звернення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим до прокурора м. Алушта від 10.04.2007 р. № 83702-07 та до голови Алупкінської міської ради (а.с.6-13).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За таких обставин, в порушення вимог процесуального права (ст. ст. 4-3, 4-7, 38, 43 ГПК України (1798-12) ), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.

Згідно ст. ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.- 111-7 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 85, - 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 ГПК України, суд

Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2008 року у справі № 2-8/14584-2007 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.