Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

В судове засідання представники сторін не з’явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У липні 2008 року ТОВ "ЛТ-І" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Машинобудівник" витрат за надані юридичні послуги у сумі 30000 грн., на підставі ст. 44 ГПК України, понесених у справі №11/137-08, в якій рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2008 позов ТОВ "ЛТ-І" задоволено частково та встановлено обставини неналежного виконання відповідачем - ТОВ "Машинобудівник" взятих на себе договірних зобов’язань.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою підготовки та юридичного супроводження ТОВ "ЛТ-І" у справі по стягненню заборгованості з відповідача, ним укладений договір про надання юридичних послуг від 25.03.2008 № 25/03-01 з підприємцем Бірюком A.M., за яким сплачено 30000 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 у справі № 14/280-08 (суддя С. Панна), яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2009 (колегія суддів: О.Голяшкін, Л.Білецька, І.Науменко) в задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛТ-І" про стягнення з відповідача ТОВ "Машинобудівник" витрат за надання юридичних послуг в сумі 30000 грн. - відмовлено.

Судові рішення першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що витрати з надання правової допомоги суб'єктом підприємницької діяльності не є витратами з оплати послуг адвоката відповідно до ст. 44 ГПК України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою ТОВ "ЛТ-І" посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2008 року у справі № 11/137-08 за позовом ТОВ "ЛТ-І" до ТОВ підприємства "Машинобудівник" про стягнення 69797,70 грн. стягнуто з ТОВ "Машинобудівник" на користь ТОВ "ЛТ-І" 52979,26 основного боргу, 3768,98 грн. пені, 567,48 грн. держмита, 95,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Разом з тим, за договором про надання юридичних послуг від 25.03.2008 № 25/03-01, укладеним з приватним підприємцем Бірюком A.M., ТОВ "ЛТ-І" за надані юридичні послуги, пов’язані з розглядом вищезазначеної справи в суді, було сплачено ПП Бірюку A.M. 30000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, стосовно того, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Такий підхід передусім передбачений ст. 22 ГПК України, де зазначається, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Окрім того, відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

На підставі ст. 49 ГПК України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

В даному випадку сума витрат на юридичну послуги не може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 ГПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено ст.ст. 49, 84 ГПК України.

Як вбачається з обставин справи, вимоги позивача не відповідають вищенаведеним нормам законодавства.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволені позовних вимог, підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "ЛТ-І" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.2009 у справі №14/280-08 залишити без зміни.