2-3/10408.1-2006 Про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії - 09.04.2009 Прийняття

У червні 2005 року орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Валео" та комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський-1", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з ТзОВ "Валео" 32327,87 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період 01.12.2001 по 01.08.2006, а в частині стягнення цієї ж суми з КЖЕП "Приморський-1" позивач відмовився від позову.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2008 у справі № 2-3/10408.1-2006 поновлено пропущений строк позовної давності про стягнення 4479,24 грн. вартості спожитої теплової енергії за період з 01.12.2001 по 01.07.2002. Позов задоволено. Стягнено з ТзОВ "Валео" на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" 32327,87 грн. вартості теплової енергії, яка була безпідставно спожита відповідачем у період з 01.12.2001 по 01.08.2006. В частині позовних вимог до КЖЕП "Приморський-1" провадження у справі припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.06.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.06.2008, рішення господарського суду першої інстанції від 11.03.2008 та припинити провадження у справі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 67, 275, 277 ГК України, ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1, 13, 14, 19, 24, 26, 29, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.11.2001 між позивачем та комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Приморський-1" був укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 87 з протоколом розбіжностей від 16.11.2001, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати на житловий фонд комунальної власності - житловий будинок за адресою: смт. Приморський, вул. Гагаріна, 13, теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних обсягах.

01.12.2001 між відповідачами був укладений договір оренди відносно вбудованого нежитлового приміщення площею 213,1 м2, що міститься у будинку № 13 по вул. Гагаріна в смт. Приморський, відповідно до умов якого, товариство "Валео", як орендар, зобов’язалось, у тому числі, самостійно укладати договори на користування комунальними послугами з відповідними організаціями та оплачувати надання цих послуг відповідно до чинних тарифів. Однак, відповідний договір про постачання теплової енергії товариством "Валео" з позивачем укладений не був.

03.08.2006 за участю представників комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський-1", підприємства "Кримтеплокомуненерго" та споживача теплової енергії був складений акт, у якому відображено, що в приміщенні за адресою: м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Гагаріна, 13, загальною площею 213,10 м2, встановлена автономна система опалення. Стояки відключені від центральної системи опалення та заізольовані.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що, за відсутності договірних стосунків, безоплатно спожита відповідачем теплова енергія є, по суті, придбанням майна без достатньої правової підстави, а також з того, що факт надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачу підтверджується наданими по справі доказами.

У цьому зв’язку, вважаючи, що факт безпідставного отримання товариством "Валео" комунальних послуг у вигляді опалення, в період з 01.12.2001 по 01.08.2006 на суму 32327,87 грн., є доведеним, суди, згідно із ст. 1212 ЦК України, дійшли до висновку про обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог.

З такими висновками обох судових інстанцій, а відповідно і з постановленими ними рішеннями, погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство "Валео", заперечуючи проти позову, стверджувало про те, що комунальних послуг з опалення позивач йому не надавав. В середині 2003 року, впевнившись у неякісності послуг з теплопостачання, воно, тобто товариство, відмовилось від отримання цих послуг і дійшло до висновку про необхідність встановлення автономної системи опалення. Це питання воно відповідним чином узгодило з орендодавцем, провело відповідні роботи, пов’язані із відключенням орендованого приміщення від централізованого теплопостачання та ізоляцією труб стояків, і з 28.02.2004 ніяких послуг з питань централізованого опалення не отримувало.

Із змісту документів, що є наявними в матеріалах справи, випливає, що в період з грудня 2001 по квітень 2003 років централізоване теплозабезпечення будинку № 13 по вул. Гагаріна в пгт. Приморський міста Феодосія відбувалось на неналежному рівні, у зв’язку із чим складались акти на зняття оплати за опалення відносно відповідних періодів часу; що в серпні 2003 року товариство "Валео" зверталось до КЖЕП "Приморський-1" з листом, згідно якого, гарантуючи проведення відповідної оплати, просило відключити орендовані приміщення від центрального теплопостачання з ізоляцією труб стояків; що в лютому 2004 року товариство "Валео" маючи намір перейти на альтернативне джерело теплозабезпечення, зверталось до позивача з пропозицією укласти договір з постачання теплової енергії з 15.11.2003 по 10.04.2004 відносно тих приміщень, які дійсно опалювались і площа яких на цей період часу складала 91,7 м2; що в тому ж місяці 2004 року представниками АП "ФТКЕ" та КЖЕП "Приморський-1" в присутності директора товариства "Валео" складався акт перевірки наявності теплозабезпечення, в якому є наявним запис про те, що площа приміщень, які використовуються відповідачем, і які забезпечуються теплом, є вдвічі меншою ніж та, яка була ним орендована за договором, оскільки частина приміщень відключена від центральної мережі, а стояки заізольовані; що 28.04.2004 працівниками КЖЕП "Приморський-1" було проведено повне відключення орендованого товариством "Валео" приміщення від системи центрального опалення; що в той же день, а тобто 28.02.2004, комісією у складі представників КЖЕП "Приморський-1", котельні ділянки № 11, а також товариства "Валео" був складений акт обстеження системи опалення орендованих товариством приміщень, згідно якого всі приміщення, які використовуються цією особою знаходились у стані відключення від системи централізованого теплозабезпечення, а стояки проведені напряму та заізольовані; що в липні 2004 року товариство "Валео" зверталось до орендодавця з листом, згідно якого, посилаючись на відключення центрального опалення та ізоляцію стояків, просило дати дозвіл на встановлення газового котла для забезпечення автономного опалення; що 16.02.2005 між товариством "Валео" та КЖЕП "Приморський-1" був складений акт про введення в експлуатацію автономної системи опалення в орендованих товариством приміщеннях, де централізована система опалення була відключена з ізоляцією стояків в 2004 році і встановлений газовий котьол, обладнаний відповідним обліковим пристроєм; що в січні 2005 року відповідач –товариство "Валео" –уклав договір купівлі-продажу природного газу для власного споживання за умовами якого, зокрема, у лютому місяці того ж року, отримав 538 м3 цього енергоносія.

Частині наведених обставин, а отже і відповідним доказам, які у цьому ж зв’язку є наявними в матеріалах справи, суди не дали оцінки, а іншу частину оцінили вибірково.

Зокрема, відкидаючи обставини, пов’язані із відключенням товариства "Валео" від центрального теплопостачання у лютому 2004 року з підстав їх недоведеності, суди послались на те, що акт від 28.02.2004 не був підписаний теплопостачальною організацією, а тобто позивачем.

В той же час, суди не прийняли до уваги інші документи, які у цьому ж зв’язку є наявними в матеріалах справи та із змісту яких вбачається, що 22.03.2004 КЖЕП "Приморський-1" направляло позивачу акт відключення орендованих товариством "Валео" приміщень від системи централізованого опалення для його підписання, який був отриманий позивачем 25.03.2004. Зазначену обставину суди належним чином не перевірили і не з’ясували з яких саме підстав наведений документ не був підписаний позивачем.

Більш того. Зазначаючи про необхідність такого погодження, суди не зазначили відповідних правових підстав, які б предписували дотримання саме такого порядку вирішення питання автономізації опалювальної системи в багатоквартирному будинку на період лютого місяця 2004 року.

У цьому ж зв’язку суди не прийняли до уваги, що, відповідно до ст.ст. 3, 14 ЦК України; ст.ст. 1, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; ст.ст. 1, 5, 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", отримувати послуги з теплопостачання, що надаються в централізованому порядку, при забезпеченості вирішення відповідних умов, є правом споживача, а не його обов’язком.

Оцінюючи частину інших, наданих по справі доказів, суди не звернули увагу, що, відповідно до ст.ст. 1, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач, як учасник зазначеної сфери правовідносин, має право вирішувати цілий комплекс питань пов’язаних з утриманням та управлінням переданим йому на баланс майном.

У цьому зв’язку, встановивши, що орендоване товариством "Валео" майно є комунальною власністю, а також з’ясувавши, що КЖЕП "Приморський-1" є балансоутримувачем цього майна, суди не дали належної правової оцінки взаємостосункам наведених осіб з питань відключення орендованих приміщень від центральної опалювальної системи.

Вважаючи недоведеним факт повного відключення товариства "Валео" від мережі теплопостачання як такий, що мав місце 28.02.2004, суди послались також на акт від 08.12.2004 із змісту якого вбачається, що на час проведеної перевірки наявності послуг з теплозабезпечення в орендованому відповідачем приміщенні було з’ясовано, що батареї в приміщенні відсутні, а частина стояків незаізольована, що відповідає 43,6 м.

В даному випадку суди не звернули уваги, що зазначений акт суперечить акту від 28.02.2004, в той час, як і один і другий документ підписувались, у тому числі, представником КЖЕП "Приморський-1". Зазначеної суперечливості у наданих по справі доказах суди, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) , не усунули, а її причини не з’ясували. У цьому ж зв’язку суди не перевірили обґрунтованості посилань відповідача –товариства "Валео" - на ту обставину, що в дійсності в акт від 08.12.2004 позивачем самовільно вносились зміни в тій його частині, яка стосувалась наявності послуг з теплозабезпечення, як не перевірили і обґрунтованості його посилань на інші докази, які, за поясненнями відповідача, мали засвідчити, що саме з 28.02.2004 він не отримував від позивача ніяких послуг з централізованого теплопостачання.

Відкидаючи надані відповідачем докази про відключення від центральної опалювальної системи,суди послались у тому числі на те, що у відповідних актах йшлося лише про відрізані опалювальні прилади і не зазначалось про ізоляцію стояків.

Такі посилання судів суперечать наявним матеріалам справи, з яких вбачається, що 28.02.2004 орендовані товариством "Валео" приміщення були відключені від централізованої системи опалення, а стояки повністю заізольовані.

Дійшовши до висновку про те, що безпідставне споживання теплової енергії в даному випадку мало місце до 03.08.2006, суди, як про це вже зазначалось вище, поклали в основу постановлених за справою судових рішень акт від цього ж числа про відключення товариства "Валео" від системи центрального опалення та встановлення автономної системи, який на цей раз, був підписаний і позивачем. В той же час, оцінивши зазначений документ, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) , відокремлено, а не у сукупності із іншими доказами, що були надані по справі, суди не зазначили з яких саме підстав вони дійшли до висновку, що цей акт, в якому позначена лише дата його складання, свідчить про те, що безпідставне споживання теплової енергії товариство "Валео" припинило саме від цієї дати.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а отже повинні оцінюватись судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У цьому ж зв’язку суди не мали правових підстав посилатись на висновок судово-економічної експертизи як на доказ, що підтверджує факт безпідставного надання послуг теплопостачання товариству "Валео", оскільки вирішення зазначеного питання, в силу його правового змісту, відносилось виключно до компетенції суду, а не експерта. Тим більше, що експерт, як це вбачається із змісту наданих ним по справі висновків, питання щодо наявності факту споживання відповідачем комунальних послуг і не досліджував.

Наведене дає підстави вважати, що висновок попередніх судових інстанцій про те, що безпідставне споживання теплової енергії товариством "Валео" мало місце по 01.08.2006, не тільки ґрунтується на припущеннях, але й суперечить наданим по справі доказам, яким суди не дали належної оцінки.

У цьому зв’язку, та з урахуванням вимог ст. 111-7 ГПК України, постановлені за справою судові рішення підлягають скасуванню з передачею самої справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, предметно з’ясувати ті підстави, які використовують сторони, наполягаючи на задоволенні позову і заперечуючи проти нього. В порядку ст. 30 ГПК України залучити до участі у справі тих осіб, які мали причетність до складання відповідних актів про відключення орендованих товариством "Валео" приміщень від центральної опалювальної системи, на предмет належного з’ясування пов’язаних із цим обставин та усунення суперечливості у наданих по справі доказах. Зобов’язати цих же осіб надати відповідні пояснення в письмовій формі. Оцінити надані по справі докази в усій їх сукупності. На цій підставі встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно до вимог процесуального законодавства.