55/385 Про стягнення попередньої оплати за договором про надання послуг з просування лікарських засобів з підстав неналежного його виконання - 27.03.2012 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Екологоохоронна фірма " КРЕОМА-ФАРМ" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" (далі – відповідач) про стягнення 85608 грн. грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2012р. у справі

№ 55/385 в задоволенні позову відмовлено повністю. Оскаржуване рішення вмотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів невиконання відповідачем зобов’язань за договором та доказів виникнення у відповідача обов’язку сплатити саме 85608 грн. – суму авансу, яка сплачена позивачем згідно умов Договору. Також, суд зазначив, що позивачем не визначено правову природу суми коштів, про стягнення яких ним заявлено позов. У зв’язку з цим, суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2012р. у справі

№ 55/385 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнято за неповно з’ясованих обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідачем не виконані належним чином умови договору та взяті за договором зобов’язання.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2012р.

У судовому засіданні 27.03.2012р. представником відповідача подано заяву про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження наявності аптек, проти факту відвідування яких заперечує позивач.

Судом надано додаткові докази відповідача для ознайомлення представнику позивача.

На запитання головуючого чи ознайомився представник позивача з додатковими доказами, представник позивача відповіла: "Ознайомилася", проте проставити на заяві відповідача напис "Ознайомилася" відмовилась, зазначивши, що нею проглянуто додаткові матеріали. Проти залучення додаткових матеріалів заперечила.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 101 ГПК України, дійшла висновку, що заяву представника відповідача слід задовольнити та долучити до матеріалів справи надані документи, оскільки представник відповідача обґрунтував неможливість їх подання в суді першої інстанції з огляду на те, що ці додаткові докази спростовують докази позивача, які були подані в останньому засіданні суду першої інстанції, а тому у відповідача не було можливості подати їх на час прийняття рішення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

04.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Екологоохоронна фірма "КРЕОМА-ФАРМ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетингова компанія "Фарм-Рост" (Виконавець) укладено Договір № 04-01/11 про надання послуг з просування лікарських засобів (далі – Договір, а.с. 7-9).

Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо просування лікарських засобів (далі - препаратів) Замовника. Територія надання послуг, план роботи задіяного персоналу та термін просування наведені в Додатках до цього Договору.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи укладеного між сторонами Договору, зазначивши, що це є договір про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору під терміном "просування" "Сторони" мають на увазі надання співробітниками "Виконавця" повної і достовірної медичної інформації щодо препаратів "Замовника" серед лікарів цільової аудиторії та співробітників аптек.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що здійснення активності відбувається по просуванню наступних препаратів виробництва "ЗАМОВНИКА": Ентеросгель та Ентеросгель з солодким смаком. До промоції віднесені всі форми випуску зазначених препаратів.

Відповідно до умов Договору виконавець зобов’язується під час надання маркетингових послуг вживати дієвих заходів щодо збільшення обсягів реалізації продукції "Замовника" (п.2.1.1 Договору); забезпечувати інформування цільових груп: лікарів, провізорів, фармацевтів про переваги, призначення, застосування, режим дозування продукції "Замовника", а також про наявність і ціну даної продукції у дистрибуторів і в аптеках (п.2.1.2 Договору); на протязі дії даного Договору надавати "Замовнику" щотижня, не пізніше вівторка, звіти в електронному вигляді про поточні результати роботи "Виконавця" (п.2.1.3 Договору).

Згідно до п.2.2.1 Договору "Замовник" зобов’язується оплачувати вартість наданих "Виконавцем" послуг, відповідно до виставлених рахунків - фактур не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість наданих послуг по Договору визначається на підставі Додатків, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Як вбачається з п.3.2 Договору плата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Виконавця" на підставі наданих ним рахунків-фактур.

Пунктом 4.1 Договору даний Договір вступає в силу з 04 січня 2011 року і закінчує свою дію 31 грудня 2011 року.

04.01.2011р. сторонами також було підписано Додаток № 1 до Договору № 04-01/11 від 04.01.2011р., відповідно до п.1 якого, сторони дійшли згоди, що промоційна активність "Виконавця" буде здійснюватись в наступних адміністративно-територіальних регіонах: Донецьк (кількість співробітників -2); Дніпропетровськ (кількість співробітників -2); Київ (кількість співробітників -3); Запоріжжя (кількість співробітників -1); Львів (кількість співробітників -1); Луганськ (кількість співробітників -1); Одеса (кількість співробітників -1); Харків (кількість співробітників -2); Херсон (кількість співробітників -1); Миколаїв (кількість співробітників -1); Всього 15 співробітників (т.1, а.с. 10-11).

Відповідно до п.2 Додатку № 1, промоційна активність в регіонах, що перелічено в п.1 даного Додатку буде проводитись в період з і 2 січня до 30 квітня 2011 року.

Як вбачається з п.3 Додатку № 1, на протязі дії даного Додатку "Виконавець" зобов'язується надавати "Замовнику"в електронному вигляді, до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним, щомісячні звіти про поточні продажі просуваємих препаратів в аптеках.

Вартість наданих послуг складає 304400,грн., ПДВ –20% - 60880,00грн. Разом до сплати: 365280,00грн. (п.3 Додатку №1);

Як вбачається з п.4 Додатку №1, Сторони визначають наступний порядок розрахунків:

- п.4.1 "Замовник" здійснює авансовий платіж на суму 85608,00 грн., в т.ч. ПДВ 14268,00 грн., не пізніше 15 січня 2011року;

- п.4.2 "Замовник" здійснює наступний платіж на суму 91 422,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 237,00 грн., не пізніше 15 лютого 2011року;

- п.4.3 "Замовник" здійснює наступний платіж на суму 96 828,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 138,00 грн., не пізніше 15 березня 2011року;

- п.4.4 "Замовник" здійснює кінцевий платіж на суму 91 422,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 237,00 грн., не пізніше 15 квітня 2011року;

Згідно з п.5 Додатку №1 за результатами звітів, що направляються "Виконавцем" відповідно до п. 3. даного Додатку, сторони підписують акт з визначеною сумою бонусу за даний етап промоційної роботи, на підставі якого та згідно до виставленого рахунку-фактури "Замовник" перераховує "Виконавцеві" відповідні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури №СФ-0000001 від 11.01.2011р. на виконання умов Договору, позивачем перераховано на рахунок відповідача 85608 грн., з призначенням платежу "Оплата за послуги по просуванню продукції зг.р/ф № СФ-0001 від 11.01.2011р у т.ч. ПДВ 20% - 14268,00 грн.", що підтверджується платіжним дорученням №96 від 18.01.2011р. (т. 1, а.с. 13).

31.01.2011р. відповідачем на адресу позивача надіслано Акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який не був підписаний позивачем (т.1, а.с.166-167).

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано тим, що позивач вважає, що відповідачем неналежно виконано умови Договору № 04-01/11, що встановлено під час перевірки, проведеної позивачем, за результатами якої виявлено недостовірні дані у звітах.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов’язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами Договору про надання послуг.

Договір укладений сторонами у простій письмовій формі, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача без протоколу зауважень або розбіжностей до нього.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторони погодили таки істотні умови договору, як регіон надання послуг, строк надання послуг, кількість співробітників, які будуть задіяні на виконання Договору та вартість послуг.

Про прийняття та схвалення умов цього Договору свідчать подальші дії сторін щодо виконання прийнятих на себе за Договором зобов’язань.

Так, на виконання умов Договору позивачем передано відповідачу медичні препарати та перераховано кошти у розмірі 85 605 грн., як це передбачено Договором та Додатком

№ 1 до Договору.

Відповідачем укладено відповідні трудові договори з 15 особами (т.1) та видано наказ про призначення вказаних осіб (т.1, а.с.22-23), що свідчить, що відповідач, здійснив набір персоналу на виконання п. 1 Додатку № 1 до Договору та умов Договору.

Крім того, про виконання умов Договору відповідачем свідчить факт проведення 12.01.2011р. комерційним директором позивача - Семеновим В.Г. в офісі Відповідача тренінгу для співробітників відповідача, що залучались до виконання Договору. Факт проведення вказаного тренінгу підтверджується й письмовими поясненнями Семенова В.Г.

Виконання ж відповідачем п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору підтверджується наявними у матеріалах справи поясненнями залучених відповідачем до виконання Договору працівників та відповідними звітами відвідувань (т.1, 2).

Стосовно ж твердження позивача про результати перевірки, якими, на думку позивача, підтверджується неналежне виконання умов Договору, колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача, у зв’язку з тим, що вказана перевірка проводилась позивачем в односторонньому порядку без участі представників іншої сторони Договору (відповідача), а тому, на думку колегії суддів, її результати не може бути прийнято судом як належний та допустимий доказ неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Щодо тверджень позивача про відсутність аптек (про які зазначає відповідач) з посиланням на відповіді органу статистики про їх відсутність у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), колегія суддів звертає увагу, що зазначені відповіді органу статистики не можна вважати належними доказами, оскільки, по-перше, аптеки, як структурні підрозділи юридичних осіб, не завжди мають однакову назву (найменування) з юридичними особами (підприємствами), які включаються до ЄДРПОУ, по-друге, запит позивача до органу статистики за назвою аптеки та адресою не є коректним для отримання інформації з ЄДРПОУ, враховуючи, що ЄДРПОУ містить найменування підприємств та організацій, а не їх структурних підрозділів (аптек), а також ідентифікаційний код юридичної особи, якого у запитах позивач не зазначив.

До того ж, твердження позивача про відсутність відповідних аптек спростовується додатковими доказами, поданими відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не надано належних доказів невиконання відповідачем зобов’язань за Договором.

Також, колегія суддів враховує наступне.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов’язань у сумі 85608 грн.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту п. 4 Додатку №1 до Договору, 85608 грн., які позивач просить стягнути, фактично дорівнює сумі, яка підлягала сплаті замовником виконавцю як авансовий платіж. Згідно з платіжним дорученням № 96 від 18.01.2011р. позивач сплатив відповідачу 85608 грн., а останнім вказаний платіж прийнято, з призначенням платежу "Оплата за послуги по просуванню продукції зг.р/ф № СФ-0001 від 11.01.2011р. ...".

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, за яке цим Договором не передбачена відповідальність, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.5.3 Договору).

Умови Договору та Додатку № 1 до нього, не містять вказівок на те, що у разі невиконання відповідачем (виконавцем) певних умов Договору, це автоматично створює обов’язок для виконавця (відповідача) повернути суму авансового платежу або будь-які інші платежі, здійснені позивачем на виконання умов Договору, в тому числі ні Договір, ані Додаток № 1 до нього не містять умов, за яких у Відповідача виникає обов’язок сплатити саме 85608 грн.

Згідно з положеннями ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Проте у своєму позові позивачем не зазначено ні правової природи заявленої до стягнення суми (стягнення збитків, відшкодування шкоди тощо), ані у якості якого правового наслідку невиконання відповідачем договірних зобов’язань (неналежного виконання), передбаченого ст. 611 ЦК України, суд має стягнути з відповідача названу суму коштів.

Колегія суддів також враховує, що у наявній у матеріалах справи вимозі позивача до відповідача, йдеться про "повернення грошових коштів на суму 85608 грн. 00 коп.", у зв’язку з відсутністю погодженої сторонами істотної умови – плану робіт та неукладеністю, на думку позивача Договору", тоді як у позовній заяві позивачем заявлено не про повернення коштів, а про стягнення коштів за неналежне виконання зобов’язань за Договором (т.1, а.с.4-6, 169-170).

Частинами 4, 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Вимог про припинення, розірвання або зміну Договору позивачем не заявлялось.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Однак, позивачем не заявлялося вимог про настання правових наслідків, передбачених у випадках, визначених ст. 907 ЦК України.

Вищезазначене дає підстави дійти висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з цим колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду м. Києва від 25.01.2012р. у справі № 55/385 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв’язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.