0440/6027/18 Про поновлення особи на роботі за посадою начальника відділу освіти районної державної адміністрації - 19.09.2019 Прийняття

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької районної державної адміністрації (надалі - відповідач, Криворізька РДА), де просила поновити її на роботі за посадою начальника відділу освіти Криворізької РДА.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звільнення позивача з посади, у зв`язку із скороченням штату без врахування переважного права залишення на роботі та не запропонування не менш, як за два місяці до дати звільнення, посади відповідно до кваліфікації та рівня займаної позивачем посади до звільнення є порушенням трудового законодавства та трудових прав позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були дотримані гарантії трудового законодавства в процедурі вивільнення працівників у зв`язку із скороченням штату і протиправності в їх рішеннях та діях судом не встановлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасовано, а позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі був передчасним.

Приймаючи до уваги, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегією суддів були визнані не поважними, а інших поважних причин не встановлено, то судом апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 319 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України позов залишено без розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

27 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, якою просила скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в частині залишення її позову без розгляду і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: 1) поновити позивача на роботі за посадою начальника відділу освіти Криворізької РДА та визнати її звільнення незаконним, 2) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату винесення рішення по справі..

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги, що позивачку попереджено відповідачем про наступне вивільнення та зроблено пропозицію іншої роботи пізніше, ніж за два місяці, як це передбачено діючим законодавством про працю, чим порушено вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Також у касаційній скарзі скаржник посилається на помилковість та необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків пропущення строку звернення до суду, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.09.2018 розглянуто заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено такий строк. Звертала увагу, що представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції вже заявляв клопотання стосовно пропущення позивачем строків звернення до суду, однак судом першої інстанції відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 0440/6027/18.

15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. підготовчі дії у справі закінчено, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами на 16 серпня 2019 року. Ухвалою від 16 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 29 серпня 2019 року. У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання 29 серпня 2019 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 19 вересня 2019 року.

В судове засідання 19 вересня 2019 року учасники справи не з`явилися, хоча в справі наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 344 КАС України неприбуття учасників, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі наведеного, колегія суддів ухвалила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 354 КАС України.

Позиція інших учасників справи.

08 липня 2019 року представником Криворізької районної державної адміністрації Мотуз О.В. подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, де просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - без змін.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків пропущення строку звернення позивача з позовом. Вважає, що у спірному питанні суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права, приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, натомість виправив порушення процесуального права суду першої інстанції, оскільки ще він мав би залишити позов без розгляду.

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіряючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року на відповідність вищевказаним критеріям в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

Позивач, не погодившись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, оскаржила його в апеляційному порядку.

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, застосувавши наслідки пропущення строку звернення до суду, визначені статтею 123 КАС України, на підставі частини 1 статті 319 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 2 статті 308 цього ж Кодексу).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду визначені частиною 3 статті 317 КАС України, а саме:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4)суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Нормами абзацу другого частини 1 статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містила таких доводів та підстав оскарження рішення суду першої інстанції. В свою чергу Криворізькою районною державною адміністрацією апеляційна скарга з підстав незгоди з мотивувальною частиною означеного рішення суду першої інстанції, де могли б бути заявлені такі підстави, не подавалася.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі апеляційного перегляду та помилково скасував рішення суду першої інстанції, використавши свої повноваження без законних на те підстав, визначених нормами КАС України (2747-15) .

Наявність такої підстави серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом норм статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Повноваження суду апеляційної інстанції обмежені встановленими статтею 308 КАС України межами.

Одночасно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права через не вірне застосування до спірних правовідносин статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а в касаційному порядку може бути переглянуто рішення суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи.

За такого правового врегулювання справа підлягає направленню для продовження апеляційного розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, Суд скасовує ухвалу апеляційного суду, який безпідставно застосував наслідки, встановлені статтею 123 КАС України, чим порушив норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду і направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.