5002-22/2801-2011 Про визнання недійсним рішення селещної ради про передачу земельної ділянки та спонукання до повернення земельної ділянки попередньому користувачу - 27.12.2011 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора міста Ялти та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А. А.) від 23 серпня 2011 року у справі № 5002-22/2801-2011

за позовом Заступника прокурора міста Ялти (вул. Кірова, 18, м. Ялта,98600) в інтересах держави в особі: 1) Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь,95038) 2) Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ 133,01133)

до відповідачів: Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта,98655)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада" (93007, м. Донецьк, вул. Артема, 58-Б)

треті особи: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, м. Київ,01023)

Дочірнє підприємство "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Батуріна, 6, смт. Лівадія, м. Ялта,98655)

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Промкерам" (вул. Свердлова, 2, м. Слов'Янськ, Донецька область,84100)

Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ 8,01008)

Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь,95022)

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

Заступник прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим, Фонду державного майна України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Лівадійської селищної ради, треті особи - АТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", ДП "Санаторій "Ліва дія" ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", ТОВ Компанія "Промкерам" Кабінет Міністрів України, Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища АР Крим, в якому просить суд визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 44 від 29.10.2002 року та зобов'язати Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:01:002:0001) площею 0,06485 га, що розташована за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-А, у користування ДП "Санаторію "Ліва дія" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним рішенням Лівадійська селищна рада розпорядилася земельною ділянкою Дочірнього підприємства "Санаторій "Ліва дія" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", що у статутному фонді має частку державної власності та яка відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництва, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ, перебувала у державній власності. Враховуючи, що Санаторій "Ліва дія" згідно зі своїм Статутом та законом не уповноважений самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі іншим особам, погодження останнього на вилучення спірної земельної ділянки є незаконним, а відтак рішення Лівадійської селищної ради про вилучення земельної ділянки від 29.10.2002р. №44 прийнято радою неправомірно.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.07.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", ДП "Санаторій "Лівадія" ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.07.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ Компанія "Промкерам".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.08.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Кабінет Міністрів України та Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища АР Крим.

Рішенням господарського суду АР Крим від 23 серпня 2011 року (суддя Калініченко А. А.) здійснено заміну найменування ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на ПрАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:01:002:0001) площею 0,6485 га, розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Лівадія, Лівадійський парк, вул. Батуріна, 12-А –відмовлено. Позов задоволено частково. Вирішено визнати недійсним рішення № 44 від 29.10.2002 року "Про передачу в оренду ТОВ Компанія "Промкерам" земельної ділянки за адресою: смт Лівадія, Лівадійський парк, провулок Батуріна, 12-а для рекреаційних цілей (обслуговування курзалу, біокліматичної станції, спортивних майданчиків".

В задоволенні вимоги про зобов'язання Лівадійської селищної ради повернути земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:01:002:0001) площею 0,06485 га, що розташована за адресою: м. Ялта, смт Лівадія, вул. Батуріна, 12-А, у користування ДП "Санаторію "Лівадія" ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця"–відмовлено.

Також, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 44 від 29.10.2002 року, місцевий господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах об’єкту природно –заповідного фону загальнодержавного значення –Лівадійського парку –пам’ятки садово –паркового мистецтва, а тому в силу статті 84 ЗК України відноситься до земель державної власності, розпоряджатися якою повинен відповідний орган виконавчої влади, а не орган місцевого самоуправління, тому Лівадійська селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення перевищила свої повноваження.

Водночас, відмовляючи в задоволенні вимог про витребовування земельної ділянки з незаконного володіння Лівадійської селищної ради, суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка надавалась в оренду ТОВ "Промкерам", яке на момент розгляду справи припинено як юридична особа, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (т.1. а.с. 52), а прокурором не було надано жодного доказу того, що земельну ділянку повернуто Лівадійській селищні раді та, на момент розгляду спору, вона знаходиться у володінні саме відповідача. В зв’язку з чим місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про витребовування спірної земельної ділянки.

Вважаючи, що зазначене рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Заступник прокурора міста Ялти та Приватне акціонерне товариство лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами.

Апеляційна скарга Заступника прокурора міста Ялти мотивована зокрема тим, що місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо витребування спірної земельної ділянки, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки не встановив і не врахував, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, користувачем спірної земельної ділянки було Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада"

Приватне акціонерне товариство лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не вказав до якої категорії об’єктів природно –заповідного чи історико –культурного відносяться приміщення курзалу, біокліматичної станції, спортивні майданчики, що знаходяться на спірній земельній ділянці. Також, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що ТОВ "Промкерам" набуло права користування спірною земельною ділянкою у зв’язку із укладенням договорів купівлі –продажу об’єктів (курзалу, біокліматичної станції, спортивних майданчиків), що згідно із земельним законодавством надає йому права користування земельною ділянкою, на якій розташована придбана будівля чи споруда.

Крім того, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке виразилося в не залучення до участі у розгляді справи землекористувачів спірної земельної ділянки, чим порушено їхні права та законні інтереси.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2011 року, із врахуванням виправлень які були внесені ухвалою від 04.10.2011р., Заступнику прокурора міста Ялти відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 23 серпня 2011р. у справі №5002-22/2801-2011. Прийнято апеляційні скарги Заступника прокурора міста Ялти та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Остапова К. А., Заплава Л. М.

У зв’язку з відрядженням судді Остапової К. А., на підставі розпорядження Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року, здійснена заміна судді Остапової К. А. на суддю Сікорську Н. І.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року, в зв’язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. у складі колегії замінено на суддю Остапову К. А.

У своїх поясненнях Фонд державного майна України посилається на те, що власником Санаторію "Лівадія" є держава в особі Фонду, а тому тільки Фонд має право ним розпоряджатися, оскільки законодавчо не визначено суб’єктів прав власності на зазначене майно професійних спілок та воно перебуває у державній власності. З огляду на викладене, Фонд державного майна України стверджує, що погодження на вилучення земельної ділянки, на підстав якого Лівадійською селищною радою було прийнято спірне рішення, не може вважатись правомірним та таким, що відповідає вимогам статей 140, 142 Земельного кодексу України.

Приватне акціонерне товариство лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не погоджується з апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Ялти та просить суд відмовити в її задоволенні, оскільки місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки, оскільки а ні прокурором, а ні позивачем не було надано жодних доказів того, що земельну ділянку повернуто Лівадійській селищній раді.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 30 листопада 2011 року, представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заявив клопотання про призначення у справі судової будівельно –технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: чи відповідає фактична площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, Лівадійський парк, пров. Батуріна, 12-а площі, визначеної в рішенні суду?; чи підтверджується документально участь держави у фінансуванні будівництва чи реконструкції об’єктів нерухомості, які знаходяться на спірній земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, Лівадійський парк, пров. Батуріна, 12-а?, в зв’язку з чим зупинити провадження у справі. Проведення зазначеної експертизи представник третьої особи просить доручити Приватному підприємству "Фірмі"Амата".

Розгляд зазначеного клопотання неодноразово переносився колегією суддів.

Також, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року залучено до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" (93007, м. Донецьк, вул. Артема, 58-Б).

В судовому засіданні, 27 грудня 2011 року, прокурор наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення в оскаржуваній частині, а проти задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заперечував.

Представник іншого відповідача –ТОВ "Левада" представив суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить припинити провадження у справі, в частині вимог про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради від 29.10.2002р. №44, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор вже звертався з аналогічним позовом до господарського суду АР Крим та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009р., залишена без змін постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005р. у справі №2-17/3550-2004, якою було визнано недійсним рішення Лівадійської селищної ради від 29.10.2002р. №44.

Також, ТОВ "Левада" посилається на те, що спірна земельна ділянка була надана ТОВ "Компанія "Промкерам", у зв’язку із укладенням ним із ДП "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" договорів купівлі – продажу нерухомого майна від 01.08.2001р. №010435/2001-60, від 01.08.2001р. №0104035/2001-58, які під час прийняття спірного рішення не були визнані недійсними, а відтак Лівадійська селищна рада діяла на підставі, в межах та у спосіб наданих їй законом повноважень.

Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України, письмових пояснень по суті спору, суду не представив.

Слід зазначити, що через канцелярію суду від третьої особи ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надійшла заява в якій остання підтримує клопотання іншого відповідача - ТОВ "Левада" про припинення провадження у справі.

Позивач –Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, відповідач та інші треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 14.12.2011р., яка направлялася на їх адресу рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез’явившихся представників, враховуючи що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Лівадійської селищної ради від 20 вересня 1996 року № 119 санаторію "Ліва дія" видано державний акт на право постійного користування землею П-КМ № 001974 на 6,59 га для санаторно-курортної діяльності (а. с. 11, том 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2001 р. № 0104035/2001-60 між ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Промкерам" на підставі конкурсу, ТОВ "Компанія "Промкерам" набуло право власності на біокліматичну станцію (літер Б) загальною площею 20.3 кв.м. Санаторію "Лівадія", розташовану на території Санаторію "Лівадія" за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, буд. 12-А.

Також, на підставі договору купівлі –продажу від 01.08.2001р. за №0104035/2001-58 між ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Промкерам" на підставі конкурсу, ТОВ "Компанія "Промкерам" набуло право власності на курзал (літер А) загальною площею 1185 кв.м. з прилягаючими двома волейбольними площадками загальною площею 602 кв. м. Санаторію "Лівадія", які розташовані на території Санаторію "Лівадія" за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пров. Батуріна, буд. 12-А.

Додатковою угодою від 18 липня 2002 року сторони внесли зміни в розділ 1 договору купівлі - продажу від 01.08.2001р. за №0104035/2001-58, де зазначили, що продається курзал (літер А) з прибудовами загальною площею 1185 кв.м.; сходи №3 площею 2,2 кв. м.; спортивні три майданчики загальною площею 764 кв. м. Санаторію "Лівадія".

Рішенням Лівадійської селищної ради № 44 від 29.10.2002 року (т.1. а.с. 35) надано дозвіл ТОВ Компанія "Промкерам" на складення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,65 га для експлуатації об’єктів, розташованих на вказаній земельній ділянці згідно договору купівлі –продажу № 0104035/2001-58, договору купівлі –продажу № 0104035/2001-60 від 01.08.2001 року; затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ Компанії "Промкерам" для рекреаційних цілей (обслуговування курзала, біокліматичної станції, спортивних майданчиків) за адресою: смт Лівадія, Лівадійський парк, провулок Батуріна, 12-а; вилучено з землекористування Санаторію "Ліва дія" філії ЗАТ лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (державний акт на право постійного користування землею ІІ –КМ № 001974, виданий Лівадійською селищною радою) земельну ділянку площею 0,6485 га та передано ТОВ Компанії "Промкерам" в оренду строком на 50 років земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:01:002:0001) загальною площею 0,6485 га оздоровчого призначення (ряд 86 ф. б-зем), землі санаторію "Лівадія", за угіддями землі громадського призначення (гр.. 43, ф. б-зем), для рекреаційних цілей (обслуговування курзала, біокліматичної станції, спортивних майданчиків).

Пунктом 3 вказаного рішення вилучено з землекористування Санаторія "Ліва дія" земельну ділянку (0111947900:01:002:0001) площею 0,6485 га оздоровчого призначення і передано ТОВ Компанії "Промкерам" в оренду строком на 50 років для рекреаційних цілей –обслуговування курзалу. Біокліматичної станції, спортивних майданчиків (а. с. 35, том 1).

Водночас, на підставі рішення 23 –ої сесії 23 –го скликання Лівадійської селищної ради від 23.03.2001р. №36, Адміністрації парків - пам’ятників садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандровський", "Лівадійський", видано державний акт Серії І-КМ №000504 від 15.06.2001р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га для обслуговування частини території Лівадійсього парку (а. с. 14, том 1).

Отже, з урахуванням вищевказаного, землекористувачем території парку, крім Адміністрації парків пам'ятків садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський, Массандровський, Лівадійський", є санаторій "Лівадія", що підтверджується відповідним державним актом.

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка є частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Промкерам" (т.2 а.с. 43) спірна земельна ділянка відносилась до земель оздоровчого призначення, вилучена та надана ТОВ "Промкерам" для рекреаційних цілей.

Згідно статті 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Відповідно до статті 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до висновку Республіканського комітету з охорони та використання пам’яток історії та культури АР Крим (т.2 а.с. 48), а також акту обстеження зелених насаджень, які приймаються на відповідальне зберігання (т.2 а.с. 49-57) спірна земельна ділянка знаходиться в межах об’єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення –Лівадійського парку –пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Згідно статей 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

За приписами ст. ст. 3, 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд" пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є об'єктом природно-заповідного фонду та власністю народу України.

За правилами ст. 7 названого Закону землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зі змісту ст. 324 Цивільного кодексу України вбачається, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади (щодо загальнодержавної власності) та органи місцевого самоврядування (щодо власності територіальної громади).

Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду (загальнодержавного значення), як особливо цінної, можливе лише за відповідною постановою Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених ст. 150 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини та приписи вищенаведеного законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне рішення прийняте Лівадійською селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки Лівадійський парк є загальнодержавною власністю, а не власністю територіальної громади.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 44 від 29.10.2002 року, з огляду на наступне.

Так, рішенням господарського суду АР Крим від 02 вересня 2004 року у справі №2-17/3550-2004 Сімферопольському міжрайонному природоохоронному прокурору відмовлено у позові, заявленому в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним рішення №44 7-ої сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради від 29.10.2002 року та договору оренди земельної ділянки площею 0,6485 га в смт. Лвадії, м. Ялті, пров. Батуріна, 12-А.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005р. у справі № 2-17/3550-2004 апеляційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2004 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов прокурора задоволено та визнано недійсним рішення 7 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради №44 від 29.10.2002 року "Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Компанії "Промкерам" земельної ділянки за адресою: смт. Лівадія, Лівадійський парк, пров. Батуріна, 12-А для рекреаційних цілей (обслуговування курзалу, біокліматичної станції, спортивних майданчиків)".

Постановою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2009 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005р. у справі № 2-17/3550-2004 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промкерам" звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вказаної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову скасувати, у позові прокурора відмовити.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промкерам" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року у справі № 2-17/3550-2004 задоволено. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року у справі № 2-17/3550-2004 скасувано, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2004 року у справі № 2-17/3550-2004 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, касаційні скарги Держаної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення та Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища задоволено.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року у справі №2-17/3550-2004 скасувано, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року у цій же справі залишено в силі.

Отже, на даний час судове рішення, яким визнано недійсним рішення Лівадійської селищної ради 7 сесії 24 скликання №44 від 29.10.2002 року, відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України на дату розгляду справи набрало законної сили і є обов’язковим для виконання (ст. 124 Конституції України).

Проте, місцевим господарським судом вищевказані обставини з’ясовані та встановлені не були, а натомість суд повторно визнав недійсним рішення ради, яке є таким в силу прийнятих судових актів у справі №2-17/3550-2004.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення Лівадійської селищної ради визнане недійсними у судовому порядку, колегія суддів вважає, що повторне визнання його недійсними є недоцільним, що у чергу тягне відмову в позові в цій частині позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарський судом в постанові від 08.09.2011р. у справі № 5002-26/3120-2010.

Відносно клопотання ТОВ "Левада" про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів залишає останнє без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1-1 частини 1 статті 80 Господарського кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, слід ураховувати, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто, заходи, прямо передбачені законом для припинення порушення або оспорювання суб'єктивних цивільних прав чи усунення наслідків такого порушення.

В пункті 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України (із змінами та доповненнями) від 23.08.94 р. N 02-5/612 (v_612800-94) "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" вказано, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: 3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частино 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону).

Проте, оспорюване рішення Лівадійською селищною радою, тобто органом який його прийняв, скасоване не було, а було визнано недійсним в судовому порядку, що в свою чергу виключає можливість припинення провадження у справі в зв’язку з відсутністю предмета спору. Адже, так би мовити відсутність оспорюваного рішення, як предмета спору, наступає з моменту його повного скасування, чи то самою радою, чи то в судовому порядку, а визнання його недійсним має зовсім інші юридичні наслідки, такі як неможливість виконання такого рішення та його юридична неспроможність створювати і регулювати права або обов’язки осіб, яких стосується це рішення, а також, втрата статусу обов’язковості виконання для суб’єктів суспільних відносин.

До того ж, при визнанні недійсним спірного рішення у судовому порядку, між сторонами у даній справі залишилися неврегульовані питанні, так як повернення земельної ділянки, яка була передана в оренду на підставі саме цього рішення, у користування Санаторію "Лівадія", про що прокурором заявлено в позовній заяві.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради 7 сесії 24 скликання №44 від 29.10.2002 року, підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з’ясуванні усіх обставин справи та не правленому застосуванні норм процесуального права.

Як вже вказувалося, прокурором також заявлені позовні вимоги про зобов’язання Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,06485 га у користування ДП "Санаторій "Лівадія".

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, виходив із того, що ТОВ "Промкерам", якому надавалась в оренду спірна земельна ділянка, на момент розгляду справи припинено як юридична особа, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т.1. а.с. 52), а прокурором не було надано суду жодного доказу того, що земельну ділянку повернуто Лівадійській селищні раді та, на момент розгляду спору, вона знаходиться у володінні саме відповідача.

Колегія суддів, враховуючи викладене та розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Зі змісту рішення господарського суду АР Крим від 10 грудня 2007 року у справі №2-7/14903-2007, яке наявне в матеріалах справи, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" звернулася із позовом до суду про визнання незаконною бездіяльність Лівадійської селищної ради, скасування рішення Лівадійської селищної ради №83 від 25.07.2007р., зобов’язання Лівадійську селищну раду в тридцяти денний термін з моменту вступу рішення в законну силу на черговій сесії ради ухвалити рішення, яким затвердити землевпорядну документацію по відведенню земельної ділянки площею 0,6485 га, для реконструкції з розширенням (із збільшенням фізичних обсягів) існуючих будівель і споруд в еколого –просвітницькому центрі за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-А, та передати за договором в оренду ТОВ "Левада" земельну ділянку площею 0,6485 га, строком на 49 років, з правом викупу. Крім того, ТОВ "Левада" просило у разі неприйняття Лівадійською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки і укладення договору оренди цієї земельної ділянки, вважати таким, що вступив в законну силу, договір оренди земельної ділянки представлений ТОВ "Левада".

Вказаним рішенням, позов ТОВ "Левада" було задоволено повністю.

Так, на підставі рішення господарського суду АР Крим від 10 грудня 2007 року у справі №2-7/14903-2007, між Лівадійською селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левада" (орендатор) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно пункту 1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції з розширенням (із збільшенням фізичних об’ємів) існуючих будов і споруд в еколого –просвітницькій центр з подальшим викупом, розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-А.

Зазначене рішення набрало законної сили 28.12.2007р., про що свідчить відмітка керівника апарату господарського суду АР Крим на копії цього рішення, яке було представлене колегії суддів прокурором.

Крім того, відповідно до довідки Управління Держкомзему у м. Ялті АР Крим від 28.11.2011р. за вих. №46-х/11, земельна ділянка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-А, знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада".

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, спірна земельна ділянка, вимога про повернення якої пред’явлена прокурором до Лівадійської селищної ради, на даний час знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада", а відтак саме останнє повинно відповідати за таким позовом щодо повернення спірної у даній справі земельної ділянки.

Так, відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч.2). Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (ч.3).

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Проте, встановлені колегією суддів обставини, свідчать про можливість Лівадійської селищної ради буди відповідачем за позовом в часині вимог про повернення земельної ділянки (кадастровий номер 0111947900:01:002:0001) площею 0,06485 га, що розташована за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 12-А, у користування ДП "Санаторію "Лівадія" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", оскільки спірна земельна ділянка передана у користування іній юридичній особі, а саме ТОВ "Левада".

Частиною 1 статті 24 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Так, вказаною нормою передбачено, що сторони –це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Зі змісту наведених норм вбачається, що для розгляду вимог позивача, з метою недопущення порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, до яких належить звертати позовні вимоги за позовом, що розглядається, необхідно залучити цих осіб до участі у справі у якості відповідачів.

Обов’язок суду залучати, у таких випадках, інших відповідачів кореспондується з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд повинен був залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада" саме в якості іншого відповідача, оскільки саме останнє повинно виконати зобов’язання перед позивачем щодо повернення спірної земельної ділянки, а вже після чого вирішувати спір по суті заявлених вимог.

Однак, місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 43 Господарського кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вказаних вище обставин з’ясовано не було, оскільки для розгляду вимог прокурора, з метою недопущення порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів орендаря спірної земельної ділянки, останнього не залучено до участі у справі в якості відповідача, чим порушено норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування оспорюваного рішення.

Разом з тим, з огляду на обставини, що склалися та скасування колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду оспрюваного рішення в повному обсязі і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, відсутні правові підстави для призначення у даній справі судової будівельно –технічної експертизи, щодо визначення площі спірної земельної ділянки та характеристик розташованих на ній об’єктів нерухомості.

Адже, відповідно до роз’яснень Вищого арбітражного суду від 11.11.1998р. № 02-5/424 (v_424800-98) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, але колегія суддів не вбачає такої необхідності в даному.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту із винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Слід також зазначити, що колегія суддів задовольняє частково апеляційну скаргу Заступника міста Ялти, оскільки останнім заявлено вимогу про направлення справи на новий розгляд до господарського суду АР Крим, тоді як суд апеляційної інстанції такими повноваженнями, з огляду на норми ст. 103 ГПК України, не наділений, а відтак такі вимоги прокурора задоволені бути не можуть. Втім, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально –оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", колегія суддів задовольняє повністю.