5002-33/1513-2011 Про визнання незаконною відмову ФКМ міської ради в приватизації приміщень, та зобов'язання останнього виконати рішення сесії міської ради Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, підготувати документи та провести необхідні заходи з приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення - 22.12.2011 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради та просить суд визнати незаконною відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в приватизації приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, та зобов’язати відповідача, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21.10.2010р. № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", підготувати документи та провести необхідні заходи з приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вказаного нежитлового приміщення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, відмовивши позивачеві в приватизації шляхом викупу, порушив право позивача, передбачене пунктом 51 Закону України "Про державну програму приватизації" (1723-14) , а також рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання від 01 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації".

Заявою від 19 травня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та просив суд визнати незаконною відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, раніш фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, нежитлового приміщення площею 50,85 кв.м. по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, викладеної в листі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, та зобов’язати відповідача, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21.10.2010р. № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, раніш фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, нежитлового приміщення площею 50,85 кв.м. по АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі КП ЖЄО Київського району м. Сімферополя (а.с. 37, т. 1).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 серпня 2011 року до участі у справі були залучені у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Сімферопольську міську раду та Комунальне підприємство Житлово –експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя.

Рішенням господарського суду АР Крим (суддя Радвановська Ю. А.) від 06 вересня 2011 року у справі №5002-33/1513-2011 позов задоволено частково.

Зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації в частині приватизації шляхом викупу", способом підготування до продажу та надання проекту договору купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на орендоване нежитлове приміщення, площею 50.85 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя у відповідності з порядком викупу об’єктів приватизації, визначеним Фондом державного майна України.

В частині вимог про визнання незаконної відмови Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, викладеної в листі вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року –провадження у справі припинено.

Вказане рішення мотивоване тим, що спірні приміщення, відповідно до проведеної в рамках даної справи судово –економічної експертизи, не є допоміжними приміщеннями житлового будинку та орендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, були здійснені поліпшення орендованого майна вартістю, більш ніж 25% вартості орендованого майна, що зумовлює її право на приватизацію цих приміщень, передбачене пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, що знайшло своє відображення та було закріплене рішенням Сімферопольської міської ради № 1070 від 21 жовтня 2010 року. Таким чином, місцевий господарський суд враховуючи, що право позивача на приватизацію даних приміщень шляхом викупу прямо передбачене статтею 51 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000- 2002 роки"та рішенням Сімферопольської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 1070, правові підстави для ухилення від виконання свого обов’язку у Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відсутні, задовольнив позовні вимоги в частині зобов’язання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради провести відповідну процедуру приватизації.

В частині позовних вимог про визнання незаконної відмови Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на реалізацію права з приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, нежитлового приміщення, площею 50.85 кв.м., що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, викладеної в листі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, місцевий господарський суд припинив провадження у справі в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позовні заяви про оскарження різного роду листів, які надсилаються державними чи іншими органами не підлягають розгляду господарськими судами.

Вважаючи, що вказане рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при розгляді справи не враховано те, що органи місцевого самоврядування не мають права без згоди власників квартир багатоквартирного будинку передавати у приватну власність приміщення, які належать на праві спільної сумісної власності громадянам багатоквартирного будинку та є неподільним майном, яке не підлягає відчуженню.

Також, апелянт стверджує, що на приватизацію спірного нежитлового підвального приміщення є законодавчо встановлене обмеження, а саме вказане приміщення знаходиться в житловому будинку, а згідно з рішенням Конституційного суду України від 02 березня 2004 року (v004p710-04) у справі №4-рп/2004 про офіційне тлумачення статті 1 та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" нежитлові допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. інше) передаються безплатно у власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Крім того, заявник стверджує, що зі змісту експертного висновку судово –економічної експертизи слідує, що під стелею спірного приміщення розташовані розвідні трубопроводи водоспоживання і водовідведення, що в свою чергу підтверджує факт, віднесення цих приміщень до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_2.

Разом з тим, заявник апеляційної скарги стверджує, що позивачем не направлялися на адресу Фонду ні заяви про укладення договору, а ні сам проект договору купівлі –продажу спірного приміщення, в порушення ст. 181 ГК України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2011 року апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради прийнято до провадження та справу призначено до розгляду.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року, в зв’язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Сікорську Н. І.

У зв’язку з відпусткою судді Сікорської Н. І., розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2011 року, суддю Сікорську Н. І. у складі колегії замінено на суддю Проценко О. І.

В судове засідання 22 грудня 2011 року з’явився тільки позивач, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, про що надав суду відзив на скаргу.

Відповідач в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду від останнього надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, в якому також зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання також не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 08.12.2011р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез’явившихся представників, тим паче що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Повторно розглянувши матеріали справи, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Позивач, ОСОБА_3 є суб’єктом підприємницької діяльності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №НОМЕР_1 з 08 жовтня 1999 року (а.с. 7, т. 1).

У зв'язку зі зміною прізвища з ОСОБА_3 (свідоцтво про зміну від 17 серпня 2010 року, а.с. 8 т. 1), 04 квітня 2011 року свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №НОМЕР_1 з 08 жовтня 1999 року було замінено на нове №НОМЕР_2 (а.с. 9 т. 1).

29 грудня 2006 року між Житлово-експлуатаційним об’єднанням Київського району (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3) (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності міста Сімферополя № 65/2 (а.с. 20-21, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 287/4 від 26 грудня 2006 року передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 50,85 кв.м., що знаходяться на балансі ЖЕО Київського району, вартість яких визначена відповідно до акту оцінки від 30 листопада 2006 року та складають 64191,00 грн.

Приміщення передаються в оренду для здійснення підприємницької діяльності в сфері надання побутових послуг населенню –розміщення перукарні.

Договір укладений на строк з 01 січня 2007 року до 01 грудня 2007 року включно (пункт 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Житлово-експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя з клопотанням про надання дозволу на проведення ремонтних робіт в приміщенні, що нею орендується.

Відповідно до листа № 5ж1-12/1633 від 07 вересня 2009 року орендодавцем, Житлово-експлуатаційним об’єднанням Київського району м. Сімферополя, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 наданий дозвіл на виконання ремонтних робіт (а.с. 10, т. 1).

08 вересня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь"(підрядник) укладений договір підряду (а.с. 93-94, т. 1), відповідно до пункту 1.2 замовник взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити роботи з ремонту нежитлового приміщення по АДРЕСА_2. Вартість договору склала 30343,00 грн. (пункт 2.1 договору підряду).

Також, з матеріалів справи вбачається, що умови даного договору підряду сторонами виконані в повному обсязі (а.с. 95-116, т. 1).

З наявного в матеріалах справи аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми з підтвердження джерела фінансування невідокремлених поліпшень орендованих приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, фінансування таких поліпшень проведено приватним підприємцем ОСОБА_3 у жовтні 2009 року за рахунок власних коштів та документально підтверджується в сумі 26592,00 грн. (а.с. 12-14, т. 1).

Також, з ціллю встановлення на яку суму ФОП ОСОБА_3 були зроблені невід’ємні поліпшення, ухвалою господарського суду АР Крим від 19 травня 2011 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз"(а.с. 45-46, т. 1).

Відповідно до висновку № 23 судово-економічної експертизи від 11 липня 2011 року проведеного товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи"(а.с. 67-88, т. 1) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 проведені невід’ємні поліпшення приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, загальною площею 50,58 кв.м., яке було передано їй за договором оренди № 65/2 від 29 грудня 2006 року на суму 26592,00 грн., а з урахуванням висновків експерту –будівельника, фактична вартість робіт склала 29941,00 грн. Оплачено суму 30343,00 грн.

Згідно з п. 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" № 1723-ІІІ від 18.05.2000 р. (1723-14) , у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об’єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

З огляду на наведену норму і здійсненні за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, що підтверджується матеріалами справи та проведеною в рамках справи судовою експертизою, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здобула право на викуп нежитлового приміщення площею 50,58 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2.

Листом від 20 листопада 2009 року орендодавець додатково повідомив орендаря, що для здійснення підприємницької діяльності та утримання орендованого приміщення в задовільному стані, доцільно виконати ремонт в приміщенні по АДРЕСА_2, за рахунок власних коштів без компенсації з боку орендодавця (а.с. 11, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради міста Сімферополя № 207/10 від 30 листопада 2010 року вирішено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до 31 грудня 2011 року (а.с. 22, т. 1).

21 жовтня 2010 року рішенням 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання № 1070 затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації (а.с. 18, т. 1).

Так, відповідно до витягу із додатку до рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 приміщення по АДРЕСА_2, підлягають приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 19, т. 1).

Позивач стверджує, що з метою викупу зазначеного об’єкту, він звернувся до органу приватизації –Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з відповідною заявою про здійснення заходів для підготування до продажу об’єкту малої приватизації.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1723-ІІІ від 18 травня 2000 року державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Статтею 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"передбачена можливість приватизації об’єкту оренди, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 48 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" (1723-14) встановлено, що продаж об'єктів групи "А"здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та вказаної програми.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизацією державного майна - є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону (2163-12) , з метою підвищення соціально економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.3.1992р. № 2171, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ст. 4 Закону продавцями об’єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням 14-й сесії міської ради 5-го скликання від 18.01.207р. №161, Фонд є самостійним виконавчим органом Сімферопольської міської ради, якому він підконтрольний та підзвітний. Основними завданнями Фонду є здійснення повноважень власника комунального майна, організація та проведення приватизації комунального майна, формування, облік, передача в оренду комунального майна міста Сімферополя.

Таким чином, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради в даному випадку виступає продавцем спірного приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 30 листопада 2010 року відповідач, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, повідомив, що на даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу законодавчо не врегульовані, у зв'язку з чим провести заходи з приватизації цих приміщень не надається можливим (а.с. 17, т. 1).

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного і комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" №2171-ХІІ від 06.03.1992р. передбачено, що об’єктами малої приватизації є:

- цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А;

- окреме індивідуально визначене майно;

- об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Так, відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (підвали, кладовки, сараї, горища і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004 (v004p710-04) , допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Проте, ст. 4 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Крім того, в Листі Фонду державного майна України № 10-20-1155 від 30.01.2004 р. (v1155224-04) передбачено, що відповідно до статті 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (1723-14) зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном.

Так, відповідно до висновку №23 судово-економічної експертизи, призначеної в межах розгляду даної справи, від 11 липня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи", нежитлове приміщення, розташоване по по АДРЕСА_2, загальною площею 50.58 кв.м., не є допоміжним приміщенням житлового будинку (а.с. 67-88, т. 1).

Також, вказаною експертизою було встановлено, що при огляді спірного приміщення, під стелою якого було виявлено мережі водоспоживання для даного приміщення, прилади і запорна арматура розташована за межами даного приміщення в доступних для огляду, технічного обслуговування, вищевказаних мереж.

Відповідно до ч. 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Таким чином, виходячи із аналізу наведеної норми, підвали в багатоквартирних будинках, можуть бути приватизовані тільки в тому випадку, коли вони не відносяться до допоміжних приміщень, не призначені для експлуатації будинку.

Водночас, якщо через підвальні приміщення прокладені загальнобудинкові мережі водопостачання і водовідведення, тепло -, газо –електропостачання, із встановленням на них приладами обліку і запірної арматури, яка є дубльованою, а основні прилади і запірна арматура встановлена за межами даного приміщення в доступному для огляду та технічного обслуговування місці, то таке приміщення не є допоміжним.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що в зв’язку з наявністю в спірному приміщенні мереж водоспоживання останнє є допоміжним приміщенням, є помилковими.

Колегія суддів, враховуючи, що спірні приміщення, як підтверджується матеріалами справи, не є допоміжними приміщеннями, призначеними для технічного обслуговування та задоволення потреб мешканців будинку №79, приміщення не перебувають у користуванні мешканців будинку, а є комунальною власністю, як зокрема вбачається із рішення ради від 21.10.2010р. №1070, висновок місцевого господарського суду, що спірне приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і воно підлягає приватизації, є вірним та таким, що повністю відповідає встановленим обставинам справи та положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація – це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Враховуючи вимоги ст.ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об’єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Згідно норм статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна" (2269-12) .

Отже, викуп застосовується у випадках, передбачених ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Обов'язок проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу в силу ст. 8, ст. 9, ч.1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покладається на органи приватизації, які зобов'язані шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики визначити ціну продажу об'єкта приватизації та при потребі можуть залучати відповідні організації та спеціалістів.

Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Відповідно до пункту 3.8 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1511 від 30.07.1998р. (z0558-98) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.09.1998р. за №558/2998 (z0558-98) , орган приватизації на підставі акта оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готує проекти договору купівлі-продажу та акта передачі об'єкта, що приватизується.

Згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Отже, рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання № 1070 від 21 жовтня 2010 року, яким був затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, у тому числі і приміщення по АДРЕСА_2, шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, є обов'язковим для виконання відповідачем, як виконавчим органом Сімферопольської міської ради та його безпідставне ухилення від виконання своїх обов’язків порушує право позивача на приватизацію спірного приміщення.

При цьому, місцевим господарським судом вірно не застосовано до спірних правовідносин сторін положення статті 181 та статті 188 Господарського кодексу України, оскільки предмет спору у даній пов'язаний з не виконанням Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради обов’язків, встановлених рішенням Сімферопольської міської ради № 1070 від 21 жовтня 2010 року, положень Закону України "Про державну прогарму приватизації" (1723-14) та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , покладених на Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради як на орган приватизації.

Також, місцевий господарський суд підставно дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині в частині вимог про визнання незаконної відмови Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на реалізацію права з приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, нежитлового приміщення, площею 50.85 кв.м., по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, викладеної в листі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року.

Адже, в своїй позовній заяві позивач просить визнати незаконною відмову Фонду комунального майна, оформлену листом № 45-К від 30 листопада 2010 року (а.с. 2-4, т. 1).

Згідно з пунктом 6.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року (v5_35800-00) з наступними змінами та доповненнями, не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т. п., які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій.

У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з тим, що відмова Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, викладена в листі вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, не є актом, який носить обов’язковий характер, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута місцевим господарським судом відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права і підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.