Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк"від 11.11.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року

у справі № 5015/3378/11

за позовом: ТзОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1", м. Львів

до відповідача: ТзОВ "Сіріуспроект Львів", м. Сокільники, Львівська область

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 741 449,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Романенко О.В. –представник

від відповідача: Сеньків А.І. –директор

від третьої особи: Чичва О.С. –представник

Права та обов’язки сторін, третіх осіб, передбачені ст.ст. 20, 22, 26 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року у справі № 5015/3378/11 (суддя Довга О.І.) задоволено позов ТзОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1": стягнуто з ТзОВ "Сіріуспроект Львів"на користь ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфртбуд-1"заборгованість за договором позики б/н від 15.07.2010 року в сумі 5 741 449,74 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк"- відмовлено повністю.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що третьою особою із самостійними вимогами не подано доказів порушення позивачем умов договору банківської гарантії № G1210/0451 від 17.02.2011 року та договору застави та доказів переходу права вимоги до банку по договору цесії, а тому в силу ст. 517 ЦК України, боржник –ТзОВ "Сіріуспроект Львів"має право не виконувати свого обов’язку новому кредитору, що є підставою для звільнення відповідача від виконання обов’язку новому кредитору –ПАТ КБ "Приватбанк".

Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки термін дії гарантії відповідно до п. А6 договору припинився - 06.06.2011 року, а третьою особою доказів сплати по банківській гарантії до 06 червня 2011 року не надано, наявний ордер –розпорядження від 21.06.2011 року свідчить, що гарантом перераховано платіж в сумі 4 000 000,00 грн. після припинення гарантії.

Однак у вимозі № 3689 від 03.06.2011 року третя особа вимагала від відповідача сплатити по гарантії суму 4 000 000,00 грн., яка ще не була проведена та сплатити штрафні санкції в розмірі 4 333 652,38 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5 741 449,74 грн. місцевим господарським судом зроблено висновок, про підставність вимог позивача виходячи із умов укладеного між ними договору позики, ст.ст. 1046, 1049 ЦК України.

ПАТ КБ "Приватбанк", не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу від 11.11.2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що:

— судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до умов договору гарантій, сплата за гарантією не обмежена 06.06.2011 року, оскільки відповідно до умов Гарантії повернення авансового платежу № G1210/0451 від 25.02.2011 року, всі вимоги за гарантією повинні висуватись бенефіціаром, до, чи на дату закінчення дії гарантії. Тобто перша письмова вимога про сплату за Гарантією була висунута з додержанням строків, зазначених у договорі гарантії;

— судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано оцінки поясненням та поданим доказам третьої особи стосовно набуття чинності договором відступлення права вимоги № G1210/0451-Ц/2, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк"та ТзОВ "БК "Комфортбуд-1";

— факт переходу прав вимоги до нового кредитора, тобто набуття чинності договором про відступлення права вимоги, зумовлений порушенням зобов’язань позивача за договором гарантії, яке відбулось через несплату в встановлений строк комісії за зобов’язання за договором гарантії. Тобто, самий лише факт передачі документів (наприклад оригіналу договору позики, актів звірки) не тягне за собою набуття особою прав кредитора у зобов’язанні, а тому посилання суду на це як на обґрунтування рішення є хибним і судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що ПАТ КБ "Приватбанк"не надано доказів переходу права вимоги;

— судом не надано оцінки факту відкриття ліквідаційної процедури за рішенням засновників ТзОВ "БК "Комфортбуд-1", оскільки відповідно до п. 4 Договору відступлення права вимоги, однією з подій, коли договір набирає чинності є прийняття власником або компетентним органом рішенні про ліквідацію ТзОВ "БК "Комфортбуд-1" або позичальника чи припинення (реорганізація, ліквідація) юридичної особи ТзОВ "БК "Комфортбуд-1"або позичальника.

Також, апелянт вважає, що при винесенні рішення, судом першої інстанції порушено приписи ст. 84 ГПК України, оскільки в мотивувальній частині рішення не зазначені докази, на підставі яких суд прийняв рішення, доводи, за якими суд відхилив докази сторони та порушив ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи і в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування судового рішення місцевого господарського суду.

Відповідач в судовому засіданні та у поданому на апеляційну скаргу відзиві від 20.12.2011 року, зазначає, що доказів того, позивачем було порушено зобов’язання за договором банківської гарантії, чи доказів наявності інших обставин, передбачених п. 4 договору цесії, третя особа не надала, а незасвідчені ксерокопії документів, які представила третя особа не можуть вважатись доказом навіть існування договору цесії та застави, а тим більше вони не можуть свідчити про наявність допущених позивачем порушень.

Також, відповідач вважає, що з наявного в матеріалах справи договору цесії від 17.02.2011 року, його предметом є відступлення позивачем права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з Договору позики б/н від 15.07.2010 року (п. 1). Договір цесії укладено між третьою особою та позивачем з відкладальними умовами, договір цесії набуває чинності з моменту настання будь-якої з подій, зокрема, порушення позивачем якого-небудь із зобов'язань, передбачених договором банківської гарантії або договором застави, або прийняття рішення про ліквідацію позивача (п.4). Отже, за умови настання обставин, встановлених п. 4 договору цесії, він набуває чинності, а відтак кредитором по відношенню до відповідача у зобов'язанні з договору позики від 15.07.2010 року стає третя особа (ПАТ КБ "Приватбанк").

Окрім наведеного, відповідач не погоджується із застосуванням до відповідача третьою особою пені, оскільки стягнення пені це вид цивільно-правової відповідальності і може застосовуватись лише за протиправну поведінку особи, оскільки дії позивача є правомірними жодних підстав для застосування до відповідача пені немає і позовні вимоги третьої особи у цій частині не підлягають задоволенню.

Також, відповідач у відзиві вказує на те, що законодавство приписує звертатись за захистом саме порушеного права, і саме у випадку встановлення порушення права, позовні вимоги, які спрямовані на захист такого права підлягають до задоволення. Оскільки дії відповідача є правомірними, факту порушення прав третьої особи немає, то немає підстав і для задоволення позову вцілому, відповідно позов третьої особи є передчасним.

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні усно проти вимог апеляційної скарги заперечив та просить рішення господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк"- без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено:

15.07.2010 року між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"та ТзОВ "Сіріуспроект Львів"(зі змінами і доповненнями) укладено Договір позики, відповідно до п. 1.1 якого, позикодавець (позивач) надає у користування позичальнику (відповідачу) грошові кошти у сумі, передбаченій п. 2.1 договору. Відповідно до п. 2.1 договору сума позики становить 8 612 174,61 грн. Строк повернення позики до 31.05.2011 року (п. 4.1 договору).

Проте, відповідач у визначений Договором позики строк повернув позивачу лише частину позики у сумі 2 870 724,87 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 11-12) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 15). Таким чином, ТзОВ "Сіріуспроект Львів"порушило умови договору позики і вимоги законодавства, не забезпечило своєчасне погашення позики, внаслідок чого у нього утворився заборгованість перед позивачем в сумі 5 741 449,74 грн.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"та ПАТ КБ "Приватбанк"17.02.2011 року укладено договір № G1210/0451 (а.с. 74) про надання банківської гарантії, за умовами якого банк надає гарантію, якою гарантує перед бенефіціаром (ТзОВ "Зірка Буковелі"), виконання ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"свої зобов’язань згідно генерального підряду № БК-19 від 05.02.2010 року щодо повернення авансового платежу в межах 5 000 000,00 грн.

Відповідно до п. А12 Договору гарантії, для забезпечення гарантії був укладений договір застави майнових прав № G1210/0451-ДЗ/2 від 17.02.2011 року, предметом якого є надання ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору позики від 15.07.2010 року, укладеного між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"та ТзОВ "Сіріуспроект Львів"та договір відступлення права вимоги (цесії) № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011 року.

26.05.2011 року ПАТ КБ "Приватбанк"звернулося з письмовим повідомленням № 3447 до ТзОВ "Сіріуспроект Львів", яким повідомило останнього про укладення договору застави № G1210/0451-ДЗ/2 від 17.02.2011 року між ТзОВ "БК "Комфортбуд-1"та ПАТ КБ "Приватбанк", згідно з яким в забезпечення договору банківської гарантії було надано майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по Договору позики від 15.07.2010 р., укладеного між ТзОВ "БК "Комфортбуд-1" та ТзОВ "Сіріуспроект Львів", та Договір відступлення права вимоги (цесії) № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011 року.

03.06.2011 року ПАТ КБ "Приватбанк"звернулося з вимогою № 3689 до ТзОВ "Сіріуспроект Львів", в якій повідомлялося про набуття ПАТ КБ "Приватбанк"прав кредитора за договором позики від 15.07.2010 року, та містилася вимога про сплату грошових коштів сумі 8 333 652,38 грн., при цьому надавши лише на підтвердження своїх вимог копії договору застави та договору цесії.

06.07.2011 року ПАТ КБ "Приватбанк"повторно звернулося з вимогою № 4425 до відповідача, в якій повідомлялося про набуття прав кредитора за договором позики від 15.07.2010 р., та вимагало сплатити лише залишок суми позики за договором позики у розмірі 5 741 449,74 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення сторін та третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області належить залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк"без задоволення, виходячи з наступного:

Предметом заявленого позивачем позову є стягнення з відповідача 5 741 449,74 грн. заборгованості.

Підставою заявленого позивачем позову є невиконання відповідачем зобов’язання по договору позики від 15.07.2010 року в частині неповернення ним позики в строки обумовлені п. 4.1 договору –до 31 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 26 ГПК України, ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" вступив у справу третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, а саме з предметом позову –стягнення з відповідача –6 002 331,78 грн.. Підставою заявленого позову, третя особа зазначає невиконання позивачем зобов’язання за договором гарантії по сплаті комісії, згідно п. 2.1.6 договору банківської гарантії, внаслідок чого вступив в силу договір відступлення права вимоги № G1210/0451-Ц/2 від 17.02.2011 року, за умовами якого до банку перейшло право вимоги до позичальника –ТзОВ "Сіріуспроект Львів" за договором позики.

Відповідно до ст. 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

У контексті коментованої статті, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об’єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем та відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем та відповідачем.

Як вбачається із позовної заяви третьої особи, заявлений нею предмет спору не відповідає тому предмету, який заявлено позивачем. А саме, третя особа заявила вимоги до відповідача про стягнення з останнього 5 741 449,74 грн. заборгованості за договором позики та 260882,04 грн. пені за невиконання умов договору позики. Тобто, матеріально-правова вимога третьої особи не відповідає вимозі, яку заявив позивач ТзОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-1".

З висновком місцевого господарського суду про не порушення позивачем умов договору гарантії і як наслідок відсутність підстави стягнення з відповідача коштів на користь третьої особи, апеляційна інстанція погоджується виходячи з наступного.

17.02.2011 року між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"та ПАТ КБ "Приватбанк"укладено договір № G1210/0451 від 17.02.2011 року про надання банківської гарантії, відповідно до умов якого ПАТ КБ "Приватбанк"надає гарантію, якою гарантує перед бенефіціаром (ТзОВ "Зірка Буковелі"), виконання ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"свої зобов’язань згідно генерального підряду № БК-19 від 05.02.2010 року щодо повернення авансового платежу в межах 5 000 000,00 грн.

За умовами договору банківської гарантії (п. А10) ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"зобов’язується за вимогою ПАТ КБ "Приватбанк"відшкодувати сплачену ним за гарантією суму впродовж трьох банківських днів після дати платежу.

Пунктом А6 встановлено термін дії гарантії до 06 червня 2011 року включно.

Додатком № 1 до договору гарантії "Гарантія повернення основного платежу"встановлено термін дії гарантії припиняється:

- 06 червня 2011 року або

- у день виконання принципалом (позивачем) зобов’язання з виконання робіт за договором, для фінансування яких бенефіціаром був внесений авансовий платіж, або

- у день сплати гарантом (третя особа) всієї суми за цією гарантією, або у день одержання гарантом оригіналу цієї гарантії або письмової заяви бенефіціара про звільнення гаранта від обов’язків за цією гарантією,

- в залежності від того, що сталось раніше.

Всі вимоги за цією гарантією повинні висуватись бенефіціаром до, чи на дату закінчення дії гарантії. Невиконання цієї умови призведе до втрати бенефіціаром всіх прав гарантії, та гарант звільняється від відповідальності за нею.

17.02.2011 року між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"як "Кредитором"та ПАТ КБ "Приватбанк"як "Банк"укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №/0451-Ц/2, відповідно до предмету якого, є відступлення кредитором банку, на підставі укладеного між ними договору застави майнових прав та отримання грошових коштів від 17.02.2011 року, право вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору позики від 15.07.2010 року, укладеного між кредитором і ТзОВ "Сіріуспроект Львів".

Відповідно до п. 4 договору цесії, даний договір набирає чинності з моменту настання якої-небудь із подій, а саме:

— порушення ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"якого-небудь із зобов’язань, передбачених договором про надання банківської гарантії від 17.02.2011 року №/0451.

Третя особа вважає, що ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1" - "Клієнт"за договором банківської гарантії не виконало свого обов’язку по договору гарантії в частині сплати гаранту комісії за зобов’язання, яке сплачується відповідно до п. 2.1.6 договору банківської гарантії, в зв’язку з чим договір цесії набув чинності (п. 4 договору цесії).

Такі доводи третьої особи, апеляційна інстанція вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається із умов договору гарантії (п. А9), "клієнт"зобов’язаний виплачувати банку комісію за виконання гарантії із розрахунку 20 відсотків річних від суми сплаченої банком за гарантією "бенефіціару", але не відшкодованої клієнтом не пізніше останнього числа кожного місяця. Тобто, умовами даного договору, обов’язок клієнта сплачувати банку комісію ставиться в залежність від сплати банком суми "бенефіціару".

Як встановлено місцевим господарським судом, банком, бенефіціарію суму по гарантії 4 000 000,00 грн. сплачено 21.06.2011 року, що підтверджується ордером № 1, ордером-розпорядженням про перерахування коштів від 21.06.2011 року. А в претензії № 3696 від 03.06.2011 року третя особа вимагає від позивача провести оплату комісії по договору банківської гарантії в розмір 22 222,22 грн., у вимозі № 3689 від 03.06.2011 року –сплатити –4 000 000,00 грн., яка ще не була по гарантії сплачена банком.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Оскільки, сторони встановили термін дії гарантії до 06.06.2011 року, і до цього терміну, гарантом платежі "бенефіціару"не здійснено, тому відсутні підстави вважати, що "клієнт"порушив умови договору банківської гарантії щодо сплати банку комісійних.

В зв’язку із закінченням строку дії гарантії 06.06.2011 року, зобов’язання гаранта перед кредитором припинились (ч. 1 п. 2 ст. 568 ЦК України).

Враховуючи, що банком не доведено невиконання клієнтом –ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"умов договору банківської гарантії, тому обставини щодо набрання чинності договором цесії, які встановленні п. 4 не наступили, договір цесії є таким, що не набрав чинності, зобов’язання по ньому між ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"та ПАТ КБ "Приватбанк"не виникли.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується із висновком місцевого господарського суду, що банком не підтверджено перехід до нього права вимоги по договору цісії, так як в позовній заяві стверджує, що ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"не передано документів, які б підтверджували право вимоги до боржника, а тому в силу ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про відмову в позові третій особі із самостійними вимогами.

Рішення суду про задоволення позову ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1"про стягнення з ТзОВ "Сіріуспроект Львів"заборгованість за договором позики від 15.07.2010 року в сумі 5 741 449,74 грн., є вірним, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України (436-15) , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі позики від 15.07.2010 року, а саме в п. 4.1 погодили, що строк повернення позики до 31.05.2011 року.

Проте, як зазначає позивачу у позовній заяві, відповідач у визначений договором позики строк повернув позивачу лише частину позики у сумі 2 870 724,87 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 11-12) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 15).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Таким чином, не повернувши у встановлені строки позику, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов’язань, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення неповернутої позики в сумі 5 741 449,74 грн.

Щодо посилання скаржника не те, що відповідно до умов договору гарантії сплата за гарантією не обмежена 06.06.2011 року, оскільки, відповідно до цієї дати можуть бути висунуті вимоги щодо сплати коштів за гарантією, судова колегія вважає необґрунтованим та безпідставним зважаючи на те, що додатком № 1 до договору про надання банківської гарантії встановлено, що термін дії гарантії припиняється 06.06.2011 року. Крім цього, третьою особою не подано належного доказу виконання умов договору банківської гарантії.

Висновки третьої особи в апеляційній скарзі щодо набуття чинності договором цесії зумовлене порушенням позивачем умов договору гарантії, яке відбулось через несплату у встановлений термін комісії за зобов’язання за договором гарантії, як і висновок апелянта щодо набуття чинності договором цесії у зв’язку з припинення (ліквідацією) ТзОВ "Будівельна Компанія "Комфортбуд-1", судова колегія вважає необґрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк"–без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.