20/147-10-5138 Про стягнення на користь орендодавця суми відшкодування повної вартості пошкоджених орендованих вантажних автомобілів - 06.12.2011 Прийняття

В судовому засіданні 06.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач - ДП "ОМТП" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –ТОВ "ТК Комфорт" про стягнення 196 301,00 грн., вказуючи, що 18.04.2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди державного рухомого майна № КД-10297, відповідно до умов якого Позивач (орендодавець) передає, а Відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі Позивача, а саме чотири вантажних самоскиди, загальною вартістю 196 301,00 грн.

Відповідно до акту приймання передачі від 18.04.2007 року вказане в договорі майно було передано Відповідачу.

31.03.2010 року сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди і при прийнятті орендованого Відповідачем майна було встановлено, що орендоване майно знаходиться в незадовільному стані та до експлуатації непридатне, що було засвідчено в актах приймання–передачі та не заперечувалось Відповідачем.

Враховуючи вказане, Позивач, посилаючись на п.п.5.1,5.7, 5.10 Договору, ч.4 ст. 285 ГК України, ч.2 ст. 779, ч. 3 ст. 22 ЦК України, звернувся з позовом про стягнення вартості майна у розмірі 196301,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що Позивачем не доведено факту порушень Відповідачем п.п. 5.1, 5.7, 5.10 договору та посилаючись на наявність протиріччя у вимогах Позивача: сплатити вартість ремонтних робіт (лист від 27.09.2010 року) та вимозі про сплату вартості автомашин, визначеної на момент передачі самоскидів в оренду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2011 року по справі № 20/147-10-5138 (суддя Щавинська Ю.М.) в задоволені позову відмовлено, з посиланням на те, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем умов договору в частині повернення майна у стані, який не відповідає нормальному зношенню, а також неможливість відновлення автомобілів, що є обов'язковою підставою для застосування ч. 2 ст. 779 ЦК України.

Крім того, суд зазначив, що будь-яких робіт по відновленню орендованих КАМАЗів здійснено не було, а відповідно до п. 3 ст. 779 ЦК України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Як встановлено зі змісту експертного висновку, на автомобілях наявні сліди демонтажу та перезакріплення відокремлених деталей після того, як транспортні засобі були доставлені на стоянку, що на думку суду, вказує на їх неналежну охорону.

Крім того суд зазначив, що докази наявності збитків та понесення взагалі будь-яких витрат, позивач суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП "ОМТП" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема вказуючи, що судом не взято до уваги приписи ст. 285 ч. 4 ГК України, ст.ст. 779 ч. 2, 22 ч. 3, 1166 ЦК України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якій просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати та винести рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду є обґрунтованим та законним.

Вивчивши матеріалами справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.04.2007 року між Державним підприємством "Одеський морський торгівельний порт" (орендодавець) та Приватним підприємством "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (орендар) був укладений договір оренди державного рухомого майна №КД-10297, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160, вартістю 51 187 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171, вартістю 52 250 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174, вартістю 45 257 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173, вартістю 47 607 грн., з метою використання у виробничій діяльності.

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеною у Звіті експертної оцінки, що становить 196 301,00 грн.

У пункті 10.1. договору сторонами був встановлений строк оренди до 31.12.2007 р. з дня підписання зазначеного договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що у разі розірвання цього договору майно повертається орендодавцю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна.

Відповідно до п. 4.1. амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендодавцем і використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно з п.п. 5.1., 5.6, 5.7 та 5.9 договору орендар зобов’язується використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами договору, уникати ушкоджень і загибелі майна та своєчасно здійснювати усі види ремонтів орендованого майна, забезпечити доступ до майна фахівців порту для здійснення контролю за правильністю його експлуатації.

Відповідно до п. 5.10. у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або частково) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду рухоме майно, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173.

Відповідно до актів приймання-передачі визначеного договором майна, майно передано в задовільному стані.

Відповідно до додаткової угоди від 19.12.2007 р. до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 р.

29 грудня 2008 року додатковою угодою до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2009 р.

01.06.2009 року, між ДП "ОМТП" (орендодавець), ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (первісний орендар) та ТОВ "Транспортна компанія "КОМФОРТ" укладено додаткову угоду про зміну сторін по зобов’язанням до договору оренди державного рухомого майна № КД-10297 від 18.04.2007 р., відповідно до якої ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" передає ТОВ "Транспортна компанія "КОМФОРТ" в повному обсязі права та обов’язки на умовах, передбачених договором; інші умови договору, не порушені цією додатковою угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов’язання по ним .

31.12.2009 р. додатковою угодою до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2010 р.

31.03.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди рухомого майна № КД-10297 від 18.04.2007 р.

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) майна від 31.03.2010 р. ТОВ "ТК КОМФОРТ" передало державне рухоме майно, а ДП "ОМТП" прийняло це майно. Відповідно до вказаного акту, який підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін, майно знаходиться в незадовільному стані, до експлуатація непридатне.

Крім того між сторонами були складені акти приймання-передачі по кожному транспортному засобу, згідно з якими, автомобілі технічно несправні та до експлуатації не придатні, однак вказівки про неможливість поновлення орендованого майна відсутні, відмова орендаря від одержання орендованого майна також відсутня.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд першої інстанції, аналізуючи приписи ст. 1 ГПК України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій" прийшов до висновку, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення вартості орендованого майна, яка згідно до експертної оцінки станом на день укладення договору становила – 196 301,00 грн. з підстав, встановлених ч. 4 ст. 285 ГК України.

Згідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з умовами договору оренди №КД-10297 від 18.04.2007 р (п.5.10 договору.), у разі припинення або розірвання цього договору орендар (відповідач) зобов’язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршання стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 285 ч. 4 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна в разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, предметом доведення при заявлені позовних вимог про стягнення збитків є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини боржника.

Оцінивши надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем, з урахуванням правил належності та допустимості, не доведено порушення Відповідачем умов договору в частині повернення майна у стані, який не відповідає нормальному зношенню, а також неможливість відновлення автомобілів, що є обов’язковою підставою для застосування ч. 2 ст. 779 ЦК України, на яку посилається позивач.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на численні недоліки, які були встановлені актами про передачу майна в оренду (т.2 а.с.32-35), а також не співпадіння стосовно автомобілю КАМАЗ держномер №07-95 ОДР щодо року випуску та номеру шасі.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Ідентичні положення передбачені також п. 4 договору оренди.

Як вбачається з наданих суду інвентаризаційних карток, 30.10.2009 р. автомобілі, що є предметом договору оренди від 18.04.2007 р., проходили модернізацію на суму 36417 грн.

Однак, як встановлено судом першої інстанції і не спростовано в суді апеляційної інстанції, фактично, будь-які роботи по відновленню орендованих КАМАЗів здійснено не було. Відповідно до ст. 779 ч. 3 ЦК України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Як встановлено експертним висновком, на автомобілях наявні сліди демонтажу та перезакріплення відокремлених деталей після того. як транспортні засоби були доставлені на стоянку, тобто встановлено, що з моменту повернення автомобілів від орендаря орендодавцю, в процесі їх зберігання відбулися видозмінення об'єктів дослідження, що вказує на їх неналежну охорону.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що доказів наявності збитків та понесення взагалі будь-яких витрат, позивач суду не надав, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими.

Твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи викладене. судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, в повній мірі дослідив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального правам на допустив і тому підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів -

Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2011 року по справі № 20/147-10-5138 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" – без задоволення.