36/115 Про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 13.09.2011 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом’янської районної у м. Києві ради про стягнення 670 370,34 грн. заборгованості за Договором № 08205/-А/2-09 від 01.04.2008, що виникла за період з листопада 2010 року по січень 2001 року, в тому числі 652 412,91 грн. основного богу за надані з листопада 2010 року по січень 2011 року включно послуги з водопостачання та водовідведення, 6 528,84 грн. пені, 1 263,65 грн. 3% річних, 10 164,94 грн. інфляційних витрат, крім того 6 703,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2010 у справі № 36/115 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом’янської районної у м. Києві ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основний борг у сумі 434 890,60 грн., 6 752,13 грн. інфляційних, 794,15 грн. 3 % річних, 4 103,10 грн. пені за прострочку платежу, 4 465,40 грн. державного мита 157,20 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 36/115 в частині відмови у стягненні з відповідача 223 830,36 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судових засіданнях проти її доводів заперечував, вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню, а рішення суду - залишенню без змін.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач у справі) та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом’янської районної у м. Києві ради (відповідач у справі) був укладений Договір № 08205-А/2-09 на постачання питної види та приймання стічних вод через приєднанні мережі (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов’язується надати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємствами у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1.1. Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника.

Пунктами 2.2.2., 2.2.3. Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи. Уразі неотримання від позивача щомісячного розрахункового документа відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5 числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставляв, а відповідач споживав питну воду.

У період з 01.11.2010 по 01.02.2011 позивачем було поставлено відповідачу холодну воду та прийнято стоки на загальну суму 1 782 584, 83 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідачем за спірний період, послуги з постачання холодної води та прийняті стоки були сплачені частково, а саме у сумі 1 347 694,23 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за питну воду та стоки холодної води, що виникла за період з 01.11.2010 по 01.02.2011 становить 434 890,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період, крім холодної води та стоків, позивач нарахував відповідачу 441 665,87 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за питну воду та стоки холодної води, що виник за період з 01.11.2010 по 01.02.2011 у сумі 434 890,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заявлені до стягнення з відповідача 217 522,31 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 (630-2005-п) , централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Однак, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) вищенаведений наказ від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) було визнано таким, що втратив чинність, та затверджено нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які набрали чинності з 18.10.2008.

Згідно пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 42/230. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Крім того, умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 217 522,31 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов’язань по оплаті за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача інфляційні, 3% річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 6 752,13 грн. інфляційних та 794,15 грн. 3 % річних та 4 103,10 грн. пені.

У зв’язку із відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості за послуги по вартості холодної води для підігріву, заявлені в цій частині до стягнення з відповідача інфляція, 3% річних та пеня за прострочку платежу за послуги по вартості холодної води для підігріву задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 36/115 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 36/115 залишити без змін.