46/29-б Про затвердження реєстру вимог кредиторів - 13.09.2011 Прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. у справі №46/29-б припинено провадження з розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника, що надійшла від Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 6 662,66 грн. Залишено без розгляду заяву з грошовими вимогами до боржника, що надійшла від Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області на суму 14 769,08 грн. Затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро". Визнано кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро": Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" на суму 1 217 217,71 грн. (85,00 грн. –перша черга, 867 695,23 грн. –четверта черга, 349 437,48 грн. –шоста черга); Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" на суму 44 332,72 грн. (85,00 грн. –перша черга, 39 298,34 грн. –четверта черга та 4 949,38 грн. –шоста черга); Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон-Агро" на суму 82 945,27 грн. (85,00 грн. –перша черга, 72 771,65 грн. –четверта черга, 10 088,62 грн. –шоста черга; Державну податкову інспекцію у Козелецькому районі Чернігівської області на суму 96 910,42 грн. (44 307,40 грн. –третя черга та 52 603,02 грн. –шоста черга); Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва на суму 194 370,56 грн. (130 082,22 грн. –друга черга та 64 288,34 грн. –шоста черга); Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" на суму 10 669 242,80 грн. (85,00 грн. –перша черга, 9 503 342,41 грн. –перша черга, 1 165 900,39 грн. –шоста черга); Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 1 661 103,33 грн. (перша черга). Зобов’язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. у п’ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та наказу Міністерства економіки України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів" від 02.07.2010 р. № 788 (v0788665-10) . Зобов’язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори в строк до 08.07.2011 р. Зобов’язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника. Зобов’язано керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. надати суду схвалений комітетом кредиторів план санації боржника. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. у справі №46/29-б, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суд міста Києва є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Колективне підприємство "Білоцерківхлібопродукт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд відстрочити розгляд справи №46/29-б до прийняття рішення по заяві про визнання боргу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. у справі №46/29-б в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Сведбанк", відхиливши грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Сведбанк" в частині пені на суму 1143844,39 грн. Змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. у справі №46/29-б в частині кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", відхиливши грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в частині пені в розмірі 246879,71 грн. пені та 71165,60 грн. штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011р. у справі №46/29-б, скарги прийняті до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того даною ухвалою на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

13.09.2011р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" в засідання Київського апеляційного господарського суду 14.09.2011р. не з’явилися, були належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційних скарг, що підтверджується розпискою по справі.

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, представники Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 14.09.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. підлягає зміні, апеляційні скарги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" - частковому задоволення, а апеляційна скарга Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" без задоволення - з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі —Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідне оголошення було опубліковано у газеті "Урядовий кур’єр" № 47 від 16.03.2011 р. (наявне в матеріалах справи).

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 14 Закону, до суду надійшло дев’ять заяв з грошовими вимогами до боржника від Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс", Київського міського центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон-Агро", дві заяви від Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області, Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Публічного акціонерного товариства "Сведбанк".

Виходячи зі ст. 15 Закону за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

01.04.2011р. до суду першої інстанції надійшла заява Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" № 157-5 від 29.03.2011 р. з грошовим вимогами до боржника в сумі 136531,66 грн. (98421,00 грн. заборгованості за отриманий товар, 38110,66 грн. відсотки за товарний кредит з 08.04.2009р. по 01.09.2010р. нараховані на суму 98421,00 грн., без врахування моменту часткового виконання боржником не грошового зобов’язання з поставки товару (товарообмінної операції).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи вимоги до боржника виникли з договору на проведення товарообмінної (бартерної операції) №287 від 02.04.2009р., предметом якої є зустрічна поставка товарів рівної договірної вартості (обмін), що здійснюється без платежу коштами.

Відповідно до ст.ст. 2,3 договору з врахуванням додаткової угоди від 04.01.2010р. Колективне підприємство "Білоцерківхлібопродукт" зобов’язалося поставити боржникові 50 тонн зерна гречки на посів у строк до 15.05.2009р. по ціні 2500,00 грн. загальною вартістю 125000,00 грн., а боржник зобов’язався поставити Колективному підприємству "Білоцерківхлібопродукт" у строк до 01.09.2010р. зерно гречки вартістю 125000,00 грн. на умовах товарного кредиту в розмірі 26% річних (7 місяців –15/19% =18987,50 грн.).

Так, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи (накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладіні, довіреність на отримання цінностей), з яких слідує, що в рамках укладеного договору в установлений строк підприємством було передано боржникові товар на загальну суму 127725,00 грн., а саме: 51,090 тонн зерна гречки, тоді як боржник порушив умови договору, адже передав Колективному підприємству "Білоцерківхлібопродукт" лише 17,760 тонн зерна гречки вартістю 29304,00 грн.

Додатковою угодою від 04.01.2010р. строк виконання боржником обов’язку з поставки товару було продовжено до 01.09.2010р., строк дії договору до 01.10.2010р. – до його повного виконання.

Боржник заявлені вимоги визнав частково в сумі 98910,42 грн., оскільки не заперечував факт невиконання обов’язку з поставки товару на таку суму. Розпорядник майна підтримав позицію боржника та включив до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами не було встановлено в укладеному ним договорі грошових зобов’язань одне для одного, договір укладався на обмін товарами на умовах товарного, а не грошового кредитору, без встановлення обов’язку сплатити грошові кошти у розмірі 26%. Тобто, оскільки вимоги Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" за правовою природою не відносяться до грошових вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив у їх визнанні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, Колективне підприємство "Білоцерківхлібопродукт", всупереч вимог вказаної норми закону, не надало суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Колективного підприємства "Білоцерківхлібопродукт" не підлягає задоволенню.

Крім того, до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" розпорядником його майна було включено грошові вимоги ініціюючого кредитора — Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" в сумі, яка зазначалася заявником в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство і яка відповідає ухвалі підготовчого засідання у справі № 46/29-б (8 867 695,23 грн. основного боргу, 336 222,53 грн. штрафу та 13 214,95 грн. судових витрат у справах Господарського суду міста Києва, 85,00 грн. за звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство). Зазначені суми документально підтверджені, а мотиви їх визнання судом наведені в ухвалі підготовчого засідання суду першої інстанції від 28.02.2011 р. № 46/29-б.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

За даними боржника, розмір заборгованості підприємства з виплати заробітної плати становить 283 023,63 грн.

Як слідує з реєстру вимог кредиторів, розпорядником майна до вимог першої черги було включено 23 608,23 грн. заборгованості боржника по виплаті заробітної плати за період трьох місяців до порушення провадження у справі про банкрутство та до вимог другої черги –259 415,40 грн. за період більше, ніж три місяці. Відомостей та доказів щодо наявності у боржника заборгованості з інших виплат, вказаних у абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції подано не було.

Так, для затвердження реєстру вимог кредиторів згідно з вимогами абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом першої інстанції були правомірно враховані наявні в матеріалах справи договори застав та іпотеки, а також досліджено відомості щодо наявності у боржника майна, яке обтяжене та встановлено, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні п'ятнадцять чинних записів щодо обтяжень майна боржника. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна станом на 06.05.2011 р. містяться тринадцять записів щодо обтяження майна боржника. Матеріалами справи підтверджується, що розпорядник майна включив окремо до реєстру вимог кредиторів (уточнений реєстр, поданий 21.06.2011 р.) відомості про один об’єкт рухомого майна боржника, яке є предметом застави.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстр вимог кредиторів підлягає уточненню згідно з даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

14.04.2011 р. Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" надіслало на адресу суду заяву № 2820 від 14.04.2011 р. з вимогами до боржника. Заява зареєстрована відділом діловодства суду 18.04.2011 р.

За твердженнями Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" грошові вимоги до боржника виникли з кредитного договору № 301-К/30 від 27.10.2003 р. і додаткових угод до нього, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" надавалися кредитні кошти в національній грошовій одиниці України та доларах США в межах встановлених лімітів зі сплатою процентів за користування ними.

Як слідує з поданої заяви, вимоги до боржника у зазначеній сумі являють собою розраховану станом на 03.03.2010 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (позикодавцем) за кредитним договором і наступними змінами (додатками) до нього, а саме: 538 471,92 доларів США та 6 347 488, 51 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом в гривні –3 331 085,88 грн;

- прострочена заборгованість за кредитом у валюті - 310 735,60 доларів США, що за курсом Національного Банку України еквівалентно 2 481 223,77 грн;

- прострочена заборгованість за процентами в гривні –2 433 706,91 грн;

- прострочена заборгованість за процентами у валюті - 157 460,97 доларів США, що за курсом Національного Банку України еквівалентно1 257 325,85 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту в гривні –346 113,51 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення процентів в гривні –236 582,21 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту в валюті –47 905,07 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить еквівалентно 382 521,98 грн;

- пеня за несвоєчасне повернення процентів в валюті –22 370,28 доларів США, що за курсом Національного Банку України еквівалентно 178 626,69 грн.

Загалом суму заборгованості банком визначено в національній грошовій одиниці України у розмірі 10 669 242,80 грн., з них: 9 503 342,41 грн. –заборгованість по кредиту та відсотках, 1 143 844,39 грн. –заборгованості зі плати пені, 22 056,00 грн. –судові витрати, пов’язані зі стягнення нарахованої заборгованості.

Згідно з домовленістю сторін строк користування кредитною лінією встановлено до 30.11.2009 р., строк сплати процентів обумовлений відповідними етапами, визначеними у п. 3.3 договору.

Задля забезпечення виконання позичальником за кредитним договором зобов’язань з повернення кредиту та сплати передбачених договором № 301-К/30 відсотків, неустойки Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" уклали договір іпотеки від 31.03.2008 р. (предмет іпотеки –належне боржникові нерухоме майно (нежитлові будівлі), а також договір застави від 15.08.2006 р. (предмет застави –належні боржникові основні засоби (комбінована зернова сівалка) та 31.08.2006 р. № 181-Н (предмет застави –товари в обороті і готова продукція).

Зобов’язання, прийняті позичальником за даним договором, виконані не були, що підтверджується судовими рішеннями, винесеними у зв’язку з поданням банком позовів до боржника.

Так, 26.05.2010 р. Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 2-1273/10 винесено рішення про солідарне стягнення з боржника та ОСОБА_2 як його поручителя 442 949,62 доларів США та 6 246 491,45 грн. заборгованості за кредитним договором та 1 700,00 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.07.2010 р. Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист за вищевказаним рішенням.

Крім того, у зв’язку з наявністю у боржника простроченої заборгованості за кредитним договором, виконання якого забезпечене заставою та іпотекою, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення частини заборгованості в сумі 2000000,00 грн.

17.06.2010 р. Господарським судом міста Києва було винесено рішення у справі № 4/180 про звернення стягнення на заставлене майно боржника, що передане в заставу банку в рахунок погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" перед Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" в розмірі 2 000 000,00 грн.

При вирішенні спору у справі № 4/180 судом було встановлено факти порушення боржником зобов’язань за договором, його прострочення у відносинах з банком. Відповідно до розрахунку суду, станом на 03.03.2010 р. заборгованість за кредитом, відсотках та пенею становила 538 471,92 долари США та 6 347 488,51 грн.

29.06.2010 р. Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 17.06.2010 р. у справі № 4/180.

За твердженнями кредитора та боржника станом на час розгляду справи рішенню суду та наказ № 4/180 не виконані, доказів зворотнього ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції подано не було.

Розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів включено вимоги в розмірі 9 503 342,41 грн. та віднесено їх до першої черги.

Тобто, суд першої інстанції прийнявши до уваги факт того, що боржником підтверджено прострочення у відносинах з банком, розмір основного зобов’язання не заперечено, правомірно визнав вимоги до боржника в сумі 9 503 342,41 грн. (борг за кредитом та відсотками) віднісши їх до першої черги.

Проте, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро", що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Сведбанк" на загальну суму 1143844,39 грн., що стосуються пені за несвоєчасне погашення кредиту в гривні на суму 346113,51 грн., пені за несвоєчасне повернення процентів в гривні 236582,21 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в валюті в розмірі 47905,07 доларів США, пені за несвоєчасне повернення процентів в валюті 22370,28 доларів США, заявлені з пропуском строку позовної давності передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи розрахунок кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Агро" здійснено станом на 03.03.2010р., тобто кредиторські вимоги в частині пені на суму 1143844,39 грн. заявлені з пропуском позовної давності.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги конкурсних кредиторів, які заявляються до боржника в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають бути дійсними та не обтяженими спливом строку позовної давності або строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. Тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2005р. у справі №10/4б).

Зважаючи на все вищевикладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" підлягають задоволенню в розмірі 9525483,02 грн. (9 503 342,41 грн. борг за кредитом та відсотками – перша черга, 22055,61 грн. – шоста черга (20 236,00 грн. судові витрати у справі Господарського суду міста Києва № 4/180, 1 820,00 грн. –судові витрати у справі Дарницького районного суду міста Києва № 2-1273/10). Крім того, до розміру грошових вимог даного кредитора слід віднести понесені ним обов’язки по сплаті державного мита за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в сумі 85,00 грн.

16.05.2011 р. до суду першої інстанції надійшла заява № 16/04-11 від 16.04.2011 р. з вимогами до боржника в розмірі 1 661 015,33 грн. від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

За твердженнями Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" грошові вимоги до боржника виникли з кредитного договору № КУ-229Д від 25.10.2007 р., згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна – Агро" надавалися кредитні кошти в доларах США в межах встановлених лімітів зі сплатою процентів за користування ними.

Як слідує з поданої заяви, вимоги до боржника у зазначеній сумі являють собою розраховану станом на 04.02.2011 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (позикодавцем) за кредитним договором, а саме: 200 139,70 доларів США, що по курсу національного банку України станом на 04.02.2011 р. еквівалентно 1 661 015,33 грн. з них:

- 118 540,51 долар США заборгованість за кредитом;

- 50 520,51 долар США заборгованість з відсотків;

- 31 078,68 доларів США заборгованість з пені.

Задля забезпечення виконання позичальником за кредитним договором зобов’язань з повернення кредиту та сплати передбачених договором № КУ-229Д процентів, винагороди, неустойки (пені, штрафу) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна –Агро" уклали договір застави майнових прав на товар від 26.10.2007 р. № КУ-2129Д-Д3, за умовами якого предметом застави є майнові права по договору (контракту) поставки сільськогосподарської техніки від 10.08.2007 р. № Н-82 Т-07, укладеного боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм" на отримання трактору CASE MX 225, а після отримання товару —він стає предметом застави.

Зобов’язання, прийняті позичальником за даним договором виконані не були, що підтверджується судовими рішеннями, винесеними у зв’язку з поданням банком позовів до боржника.

Так, 20.01.2011 р. Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська у справі № 2-2267/2011р. винесено рішення про солідарне стягнення з боржника та ОСОБА_2, як його поручителя, 177 584,99 доларів США заборгованості за кредитним договором з врахуванням пені, що за офіційним курсом станом на день винесення рішення становить 1 410 823,95 грн, 71 165,60 грн. штрафу та 1 700,00 грн. судового збору і 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.02.2011 р. Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчий лист за вищевказаним рішенням.

В ході розгляду справи боржник підтвердив факт прострочення у відносинах з банком, розмір основного зобов’язання не заперечив, зустрічного розрахунку заявлених сум не подав. Ґрунтовних і мотивованих заперечень щодо заявлених Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" вимог до суду першої інстанції не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" розпорядник майна не включив, оскільки вважає, що вони є погашеними через пропуск строку, встановленого у ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, Київський апеляційний господарський суд розглядаючи грошові вимоги до боржника, заявлені Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення зазначеного твердження розпорядника майна про їх погашення, оскільки виходячи з приписів ст. 1 та абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, не відносяться до конкурсних кредиторів, а їх вимоги підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ст. 1 Закону зазначається, що кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", заслухавши пояснення учасників провадження у справі та дослідивши подані докази суд першої інстанції правомірно визнав банк кредитором боржника на суму 1 661 015,33 грн., з них 1 342 970,03 грн. борг за кредитом та процентами, 246 879,71 грн. – пеня, 71 165,60 грн. штраф. Крім того, до розміру грошових вимог даного кредитора суд першої інстанції правомірно відніс понесені банком обов’язкові по сплаті державного мита за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство в сумі 85,00 грн.

Проте, Київський апеляційний господарський суд, погоджується з твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" (апелянт), що суд першої інстанції неправомірно включив суми пені та штрафу до першої черги вимог.

У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума пені та штрафу повинні бути віднесені до шостої черги вимог.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. по даній справі підлягає зміні в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Сведбанк" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" з підстав неповного з’ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційні скарги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Агро" – частковому задоволенню.