3/235-10 Про стягнення заборгованості за поставлену цеглу - 07.09.2011 Прийняття

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства "Сквирський цегельний завод "Промінь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 71900,00 грн. заборгованості за поставлену цеглу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у період з 01.01.08р. по 22.09.10р. відповідно до видаткових накладних було поставлено відповідачу цегли на суму 122100,00 грн., проте відповідач за поставлену цеглу розрахувався частково, сплатив лише 50200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.10р. призначено у справі №3/235-10 судово-почеркознавчу експертизу. На вирішення експертизи поставлено такі питання: чи заповнені графи в таблиці "перелік цінностей, які належать отримати" в довіреностях: серія НБЛ №550703 від 13.06.08р.; серія НБЛ №550873 від 16.07.08р.; серія НБЛ №551110 від 21.08.08р.; серія ЯПЛ №101413 від 17.07.08р. однією особою? чи належить підпис в графі "підпис ____________ (зразок підпису) засвідчую" громадянину ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 від 16.05.1996р.)? чи належить підпис в видаткових накладних: від 23.06.08р. №2-2583, від 16.07.08р. №2-2956, від 21.08.08р. №-2-3547, від 20.07.09р. №2-5672 у графах "прийняв" громадянину ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 від 16.05.1996р.)?; зупинено провадження у справі №3/235-10 до закінчення судово-почеркознавчої експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

23.05.11р. на адресу господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи у даній справі датований 27.04.11р. за №80/11-11, в якому у відповідь на поставлені господарським судом запитання зазначено, а саме: рукописні записи: ""1 Кирпич красн т.шт Двадцать" на звороті довіреності серії НБЛ №550703 від 13.06.08р., "Кирпич красный т. шт сорок" на звороті довіреності серії НБЛ №550873 від 16.07.08р., "Цегла М-75 т/шт сорок" на звороті довіреності серії НБЛ №551110 від 21.08.08р., "1 Цегла червона тис.шт Десять", "2 Піддони дерв шт двісті" на звороті довіреності серії ЯПМ №101413 від 17.07.09р. виконано однією особою - ОСОБА_2 "; підписи від імені ОСОБА_2 в графах "підпис ____________ (зразок підпису особи, яка одержала довіреність) засвідчую" на зворотніх сторонах довіреностей серії НБЛ №551110 від 13.06.08р., довіреностей серії НБЛ №550873 від 16.07.08р., довіреності серії НБЛ №551110 від 21.08.08р., довіреності серії ЯПМ №101413 від 17.07.09р."; "прийняв __________ у видаткових накладних від 23.06.08р. №2-2583, від 16.07.08р. №2-2956, від 21.08.08р. №-2-3547, від 20.07.09р. №2-5672" –виконані самим ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. у справі № 3/235-10 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" на користь Закритого акціонерного товариства "Сквирський цегельний завод "Промінь" 71900 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот гривень) 00 коп. боргу, 719 (сімсот дев’ятнадцять гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов’язання перед позивачем у повному обсязі не виконав, за отриманий товар повністю не розрахувався, доказів оплати суду не надав, а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 71900,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. у справі №3/235-10, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга з урахуванням доповнень до апеляційної скарги обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що накладні, на які посилається позивач як на докази грошового зобов'язання відповідача, суперечать приписам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (z0293-96) . Також, апелянт зазначає, що зобов’язання виникають з закону або договору. Проте, видаткові накладні не є договором у розумінні ст. 625 ЦК України, видаткові накладні не містять відбитку печатки (штампу) відповідача. Таким чином, видаткові накладні не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 ГПК України поставки товару

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. у справі №3/235-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.09.2011 року за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто усну домовленість про поставку товару.

На підтвердження поставки відповідачу товару - будівельної цегли в кількості 127 тис. 500 штук позивач надав видаткові накладні на загальну суму 122100 грн. - №2-2583 від 23.06.08р. на суму 20000,00 грн.; №2-2956 від 16.04.08р. на суму 40000,00 грн.; №2-3547 від 21.08.08р. на суму 30000,00 грн.; №2-3548 від 21.08.08р. на суму 6500,00 грн.; №2-4808 від 24.12.08р. на суму 2700,00 грн.; №2-5127 від 27.04.09р. на суму 4250,00 грн.; №2-5287 від 21.05.09р. на суму 4250,00 грн.; №2-5389 від 25.06.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5443 від 15.06.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5580 від 06.07.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5672 від 20.07.09р. на суму 2400,00 грн., згідно яких, на думку позивача, повноважений представник відповідача (ОСОБА_2. на підставі довіреностей : серії НБЛ №550703 від 13.06.08р., серії НБЛ №550783 від 16.07.08р., серії НБЛ №551110 від 21.08.08р., серії ЯПЛ №990897 від 23.12.08р., серії ЯПЛ №990986 від 27.04.09р., серії ЯПМ №101165 від 21.05.09р., серії ЯПМ №101287 від 25.06.09р., серії ЯПМ №101219 від 15.06.09р., серії ЯПМ №101372 від 06.07.09р., серії ЯПМ №101413 від 17.07.09р.) отримав товар.

Відповідач заперечує проти отримання останнім товару по вказаним накладним.

Позивач зазначає, що поставлено цегли відповідачу на суму 122100,00 грн., однак відповідачем було проведено розрахунок за поставлений товар частково на суму 50200,00грн.

Позивач 11.08.10р. направив на адресу відповідача вимогу датовану 10.08.10р. №93, відповідно до якої пропонував відповідачу у строк до 27.08.10р. провести розрахунки в сумі 71900,00 грн.

Вказана вимога відповідачем не задоволена та залишена без належного реагування.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона —постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні —покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен довести належними засобами доказування факт наявності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (надалі в тексті –Положення), - первинні документи є письмовими свідоцтвами, що підтверджують факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на рух товарно-матеріальних цінностей, стан майна, капіталу і фінансових результатів.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п.2.4 цього Положення повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За відсутності таких реквізитів документи не можуть слугувати доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товарів) фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Крім того, згідно з п.2.4 Положення залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Всупереч вищевказаним законодавчим нормам, видаткові накладні, на які покладається позивач, стверджуючи факт передачі товару відповідачу, оформлені без дотримання вказаних процедур.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Пунктом 12 названої інструкції забороняється відпускати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого

документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання

довіреності.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Зазвичай її скріплюють з накладною та зберігають разом. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи вищевикладене, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

За змістом довіреностей серії НБЛ №550703 від 13.06.08р., серії НБЛ №550783 від 16.07.08р., серії НБЛ №551110 від 21.08.08р., серії ЯПЛ №990897 від 23.12.08р., серії ЯПЛ №990986 від 27.04.09р., серії ЯПМ №101165 від 21.05.09р., серії ЯПМ №101287 від 25.06.09р., серії ЯПМ №101219 від 15.06.09р., серії ЯПМ №101372 від 06.07.09р., серії ЯПМ №101413 від 17.07.09р. ОСОБА_2 було уповноважено на отримання товару без зазначенням дати і номеру накладної.

Крім цього, видаткові накладні №2-2583 від 23.06.08р. на суму 20000,00 грн.; №2-2956 від 16.04.08р. на суму 40000,00 грн.; №2-3547 від 21.08.08р. на суму 30000,00 грн.; №2-3548 від 21.08.08р. на суму 6500,00 грн.; №2-4808 від 24.12.08р. на суму 2700,00 грн.; №2-5127 від 27.04.09р. на суму 4250,00 грн.; №2-5287 від 21.05.09р. на суму 4250,00 грн.; №2-5389 від 25.06.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5443 від 15.06.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5580 від 06.07.09р. на суму 4000,00 грн.; №2-5672 від 20.07.09р. на суму 2400,00 грн., на загальну суму 122100 грн. не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутні, не зазначенні відомості щодо посади, прізвища, ім'я по-батькові особи, яка передала товар, та посада, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, всупереч приписам п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (z0293-96) , видаткові накладні не містять відбитку печатки (штампу) підприємства відповідача, якою особа, що прийняла товар, повинна була завірити на супровідних документах (у даному випадку – у видаткових накладних) свій підпис про одержання товару. Крім цього, як вже зазначалось особою, якою нібито здійснено прийняття товару, підпис здійснений без розшифровки посади, прізвища, ім'я по-батькові особи, які б засвідчували факт отримання товару.

Отже, видаткові накладні, не містять необхідних реквізитів і тому не є первинними документами, які в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України можуть бути допустимими доказами того, що відбулись господарські операції з поставки/передачі товарів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що факт отримання товару відповідачем за вищезазначеними видатковими накладними у відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведений, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 900 грн. є не обґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2011року у справі №3/235-10 скасуванню.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 359,50грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.06.2011року у справі №3/235-10 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Сквирський цегельний завод "Промінь" (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Крупської, 35, код ЄДРПОУ 00291061)або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський домобудівельний комбінат" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, код ЄДРПОУ 35784967) 359,50грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.