41/98 Про стягнення заборгованості з оплати вартості спожитої теплової енергії, інфляційних сум та 3 % річних за період заборгованості - 05.09.2011 Прийняття

30.03.2011 року ПАТ"Київенерго"в особі СВП "Енергозбут Київенерго"(далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ЖБК "Дружба"(далі –відповідач) про стягнення простроченої заборгованості в розмірі 33 800,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі №41/98 позов ПАТ "Київенерго"в особі СВП "Енергозбут Київенерго"задоволено частково.

Стягнуто з ЖБК "Дружба"на користь ПАТ "Київенерго"в особі СВП "Енергозбут Київенерго"349 185,59 грн. основного боргу, 39 900,23 грн. інфляційних витрат, 11 560,25 грн. 3% річних, 4 006,46 грн. державного мита та 234,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із вказаним рішенням, ЖБК "Дружба"звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі №41/98 у частині стягнення з ЖБК "Дружба"оплати за теплову енергію, інфляційних сум та 3 % річних за період з березня 2008 року по травень 2009 року з відповідним перерахунком інфляційних сум та 3% річних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачі посилаються на те, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2009 року у справі №5301/08, якою скасовано розпорядження КМДА №643 від 30 травня 2007 року (ra0643017-07) , а також скаржник посилається на неправильний розрахунок інфляційних втрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 року у справі №41/98 апеляційну скаргу ЖБК "Дружба"на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.08.2011 року.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року у справі №41/98 до складу судової колегії замість судді Сухового В.Г. введено суддю Жук Г.А.

22.08.2011 року представники сторін в судовому засіданні подали спільну заяву про продовження строку розгляду справи.

Судова колегія апеляційної інстанції задовольнила заяву сторін та продовжила строк розгляду справи №41/98 на 15 днів до 09.09.2011 року на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.08.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 29.08.2011 року.

26.08.2011 року від ЖБК "Дружба"надійшли доповнення до апеляційної скарги, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.08.2011 року було оголошено перерву до 05.09.2011 року, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.09.2011 року підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2011 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

07.09.2007 року між АЕК "Київенерго"(перейменована в ПАТ "Київенерго") (постачальник) та ЖБК "Дружба"(споживач) було укладено договір №510219 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

На виконання умов договору 09.09.2007 року сторони підписали додаток №2, яким передбачили порядок розрахунків.

За приписами ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання", до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 7 ст. 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Вартість спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії визначається за розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради): №643 від 30.05.2007 року (ra0643017-07) , №1575 від 30.10.2006 року (ra1575017-06) , №520 від 29.04.2009 року (ra0520017-09) , №981 від 31.08.2009 року (ra0981017-09) , №1192 від 15.10.2009 року (ra1192017-09) , №1333 від 30.11.2009 року (ra1333017-09) , №392 від 31.05.2010 року (ra0392017-10) , №1729 від 14.12.2010 року (v1729227-10) .

Також, відповідно до законів України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (2479-17) , Указу Президента України від 14.03.1995 року №213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" (213/95) постановою від 14.12.2010 року за №1729 (v1729227-10) Національна комісія регулювання електроенергетики України затвердила тарифи на теплову енергію з 01.01.2011 року, зокрема для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

За період з березня 2008 року по лютий 2011 року відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 349 185,59 грн., що підтверджується обліковими картками за цей період. Щодо обсягу спожитої теплової енергії відповідач не заперечує.

Пунктом 10 додатку №2 до договору сторони передбачили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ.

Зважаючи на ту обставину, що відповідач у спірному періоді взагалі не погашав заборгованість, станом на 01.03.2011 року розмір боргу склав 349 185,59 грн., що на момент прийняття спірного рішення не сплачена. Тому, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:Еліт 8.2.3", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що місцевим господарським судом правомірно нараховано та задоволено 39 900,23 грн. інфляційних та 11 560,25 грн. трьох відсотків річних.

Твердження скаржника про неприйняття місцевим господарським судом до уваги постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 року у справі №5301/08, якою скасовано розпорядження КМДА №643 від 30.05.2007 року (ra0643017-07) , відхиляються колегією суддів з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин (березень –грудень 2008 року) вказане розпорядження діяло, а в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року не вказано, що розпорядження КМДА від 30.05.2007 року №№640 (ra0640017-07) , 642 (ra0642017-07) , 643 (ra0643017-07) визнаються недійсними з моменту прийняття.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі №41/98.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Дружба"на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2011 року у справі №41/98 залишити без задоволення.