19/184-09 Про визнання права власності на добудовані складські приміщення - 05.09.2011 Прийняття

У липні 2009 р. позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Погребської сільської ради про визнання права власності на добудовані складські приміщення для зберігання напоїв у тарованій посуді: а саме: загальною площею 927,5 кв.м, які розміщені на земельній ділянці, площею 0,27 га, що знаходиться в оренді позивачі розміщені в АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту на складське приміщення по АДРЕСА_1; та загальною площею 1146,9 га, які розміщені на земельній ділянці, площею 0,20 га, що знаходиться в оренді позивачі розміщені в АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту на складське приміщення по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування підстав виникнення у нього права власності на нежитлові приміщення та права на захист шляхом визнання у судовому порядку права власності, позивач посилався на те, що на переданій йому в оренду земельній ділянці самочинно, за власні кошти, здійснив розширення існуючих складських приміщень шляхом добудови двох складських приміщень, на які Броварським Міжрайонним бюро технічної інвентаризації були виготовлені технічні паспорти. Проте, відповідач, рішенням виконавчого комітету відмовився оформити право власності на нерухоме майно у зв’язку з відсутністю проектно-кошторисної документації на будівництво. На переконання позивача, якщо нерухоме майно, створене за власні кошти забудовника і на наданій йому земельній ділянці, забудовник набуває права власності на спірне майно . Однак, якщо відсутність проектно-кошторисної документації визнається органом, який здійснює оформлення права власності, підставою для відмови в оформленні права власності, то забудовник в силу приписів ч. 5 ст. 376 ЦК України має право у судовому порядку визнати за собою право власності на самочинно збудоване на наданій забудовнику земельній ділянці, якщо це не порушує прав інших осіб. Як стверджував позивач, збудоване ним за власні кошти нерухоме майно, права інших осіб не порушує.

Відповідач у письмовому відзиві на позов заявлені вимоги визнав.

Як випливає з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 10.08.2009 р. у справі № 19/184-09, повний текст якого виготовлено та підписано 13.08.2009р., позовні вимоги задоволені.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на добудовані складські приміщення, що розташовані на земельній ділянці,яка використовується за договором оренди земельної ділянки від 9 листопада 2008 р., укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Погребською сільською радою Броварського району Київської області, за адресою : АДРЕСА_1, відповідно до технічного паспорту на складське приміщення № НОМЕР_3, площею 927,5 кв.м. та технічного паспорту на складське приміщення № НОМЕР_4, площею 1146, 9 кв.м., виданих КП КОР. "Броварське Міжміське бюро технічної інвентаризації".

Задовольняючи вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав виникнення у позивача права власності на самочинно збудоване тим нерухоме майно, виходячи з того, що будівництво, яким розширено існуючі складські приміщення за адресою АДРЕСА_1, здійснено за власні кошти позивача, з дотриманням цільового призначення земельної ділянки, яку він використовує на платній основі відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.11.08р. та рішень місцевої ради . Окрім цього місцевий господарський суд взяв до уваги ту обставину, що на складські приміщення №№ НОМЕР_3 та НОМЕР_4 міжрайонним бюро технічної інвентаризації виготовлені технічні паспорти, спірні об’єкти не порушують прав інших осіб, а відповідач проти задоволення вимог не заперечує.

Після виготовлення судового рішення у повному обсязі, 28 серпня 2009р., позивач звернувся із заявою ( а.с. 159-160, т .1) до суду першої інстанції, у якій просив викласти резолютивну частину рішення суду у новій редакцій у зв’язку з відсутністю у ній вказівки про присвоєння збудованим позивачам будівлям довідками сільської ради нумерації із застосуванням індексів "а" та "б" до номеру будівлі АДРЕСА_1.

У матеріалах справи відсутній процесуальний документ, прийнятий судом за результатами розгляду заяви позивача.

Утім, із наявної у справі заяви позивача від 19.10.2009 р. про видачу Ухвали суду від 31.08.2009 р. по справі № 19/184-09 "Про виправлення описки" ( а.с.163, т. 1 ) та відмітки представника позивача про її отримання 27.10.2009р. у суді першої інстанції,здійсненої на звороті копії заяви представником позивача ОСОБА_3 ( зворот а.с. 165, т.1), випливає, що судом першої інстанції все ж приймався процесуальний акт про виправлення описки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і підтверджується запитом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до Господарського суду Київської області, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Господарського суду Київської області відсутнє.

Не погодившись із мотивами та висновками суду першої інстанції, до Київського апеляційного господарського суду, Броварський міжобласний прокурор звернувся з апеляційною скаргою та заявою про відновлення строку для подання апеляційної скарги . Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010р., відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги,а апеляційну скаргу - повернуто без розгляду.

До Київського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції звернулося з апеляційною скаргою ТОВ "Н2О" (надалі - Товариство), у якій просило судовий акт першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга умотивована зокрема, тим, що Товариство не було залучено до участі у справі, хоча рішення суду стосувалося його прав та обов’язків по відношенню до позивача . Про прийняте місцевим господарським судом рішення, стверджувалося в апеляційній скарзі, Товариство дізналося у березні 2011 р. від співробітників Броварського міжміського бюро технічної інвентаризації, куди зверталося з метою підготовки документів для оформлення права власності на спірні будівлі. Поряд з цим, Товариство просило відновити йому пропущений з поважних причин процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р., відмовлено у відновленні пропущеного Товариством процесуального строку та у відкритті апеляційного провадження. Постановою Вищого господарського суду України вказана ухвала скасована 30.05.2011р,а апеляційна скарга Товариства на рішення господарського суду Київської області від 10.08.2009 р. у даній справі разом із справою направлені до Київського апеляційного господарського суду для виконання ним вимог розділу Х11 ГПК України (1798-12) .

Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів : Кропивна Л.В., Поляк О,І., Рудченко С.Г. згідно з ухвалою від 22.06.2011 р. по справі № 19/184-09, відновлено ТОВ "Н2О" пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2011 р.

У зв’язку з перебування судді Поляк О.І. у відпустці в період з 18.07.2011 р. по 26.08.2011 р., розпорядженням № 01-23/1/4 від 15.07.2011р. в.о. голови Київського апеляційного господарського суду В.А. Корсака, здійснено заміну у складі суду та доручено її розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя(доповідач) : Кропивна Л.В., суддів: Буравльова С.І. та Рудченко С.Г.

У зв’язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, пов’язаним із хворобою ФОП ОСОБА_2, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Н2О", представник якого взяв участь у призначеному судом засіданні, відкладено до 10.45 год. 17.08.2011р.

У зв’язку з перебування судді Буравльова С.І. у відпустці, розпорядженням № 01-23/1/10 від 17.08.2011р. голови Київського апеляційного господарського суду В.А. Корсака, здійснено заміну у складі суду та доручено її розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя(доповідач) : Кропивна Л.В., суддів : Пашкіна С.А. та Рудченко С.Г.

До початку судового засідання від позивача у справі надійшли письмові заперечення на доводи апеляційної скарги та подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у разі наявності у суду та інших учасників судового процесу сумнівів про можливість використання збудованого нерухомого майна в якості складських приміщень та відповідність здійсненого будівництва будівельним нормам і правилам. Заперечуючи можливе задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, позивач зазначав, що звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання права власності на збудоване ним за власні кошти господарським способом нерухоме майно, виходячи з наявної у нього дозвільної документації на будівництво, якою вважав договір оренди земельної ділянки,а також загальні норми матеріального права, до яких позивач відніс положення п..г-1 ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, ч.1 та 2 ст. 331, ч. 5 ст. 376 та ст.. 392 ЦК України (435-15) .

У зв’язку з необхідністю з’ясування усіх обставин у справі, у т.ч. тих, які стосуються обставин отримання дозвільної документації на здійснення будівельних робіт на орендованій позивачем земельній ділянці, а також зважаючи на те, що рішення апеляційного суду, залежно від встановленого, може вплинути на права та інтереси Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, як органу,що здійснює функції будівельного контролю та законом наділений правом на видання сертифіката про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, а також наділений правом на позов про знесення самовільного будівництва, суд апеляційної інстанції вирішив залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, а розгляд справи,як і клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи - відкласти до наступного судового засідання,яке призначене на 05.09.2011 р., та отримання від Інспекції ДАБК у Київській області письмових пояснень по суті спору.

У зв’язку з перебування судді Пашкіної С.А. у черговій відпустці, а судді Рудченко С.Г. - на лікарняному розпорядженням № 01-23/1/4 від 17.08.2011р. голови Київського апеляційного господарського суду В.А. Корсака, здійснено заміну у складі суду та доручено її розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) : Кропивна Л.В., суддів : Калатай Н.Ф. та Тищенко О.В.

До початку судового засідання від залученої до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Інспекції ДАК в Київській області надійшли письмові пояснення . Іншими учасниками судового процесу подані докази на виконання ними вимог суду апеляційної інстанції .

У судовому засіданні 05.09.2011 р. позивач у справі просив залишити оскаржений ТОВ "Н2О" судовий акт без змін, як законний та обґрунтований .

Апелянт наполягав на скасуванні оскарженого ним судового акту, стверджуючи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, зокрема, у частині висновків про здійснення будівництва на належній на праві оренди позивачу земельній ділянці силами та коштами позивача, тоді як у дійсності, вказував апелянт, будівництво об’єктів нерухомого майна на орендованій позивачем земельній ділянці здійснювалося силами залучених ТОВ "Н2О" організацій та за його кошти.

Відповідач, Погребська сільська рада, не скористався своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Товариства "Н2О, заслухавши пояснення інших учасників судового процесу, переглянувши справу у межах, визначених ст. 101 ГПК України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У процесі перегляду справи в силу ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, однак не приймає і не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Звертаючись із позовом про визнання права власності, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 стверджував, що він, як землекористувач земельної ділянки, площею 0,4700га, наданої йому в оренду на 49 років з правом викупу, відповідно до умов договору оренди від 26.11.2008 р., які надавали орендарю право на орендованій землі у встановленому законодавством порядку будувати виробничі, адміністративно-побутові та інші споруди, за власні кошти здійснив для себе розширення існуючих складських приміщень та створив нерухоме майно, площею відповідно 927,5 кв.м. та 1146,9 кв.м., і на які Броварським міжрайонним БТІ виготовлені технічні паспорти,а довідками сільської ради присвоєні індекси "а" та "б" до АДРЕСА_1.

Наведені обставини, на думку позивача, є достатніми підставами для створення і введення у цивільний оборот нерухомого майна, збудованого на земельній ділянці, яка надана позивачу в оренду, а також підставою для виникнення у позивача права цивільного, яке може бути захищено судом шляхом прийняття рішення про визнання цього права.

Суд першої інстанції повністю погодився з такими мотивами та доводами позивача.

Утім, прийняте судом рішення не є законним та обґрунтованим, а його висновки суперечать фактичним обставинам справи.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що захист цивільних прав здійснюється способами, передбаченими даною статтею, а також іншими способами, що встановлені договором або законом.

Визнання права у відповідності до цієї норми є одним із способів судового захисту цивільного права.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. На новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) – з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

По відношенню до майна, яке за своїми фізичними характеристиками підпадає під поняття нерухомого, застосуванню підлягають також положення статей 375 та 376 Цивільного кодексу України .

В силу пунктів 1-3 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй земельній ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Положеннями Земельного Кодексу України (2768-14) (статті 90, 95) передбачено право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, якщо інше не передбачено законом або договором, лише власникам земельних ділянок та землекористувачам.

За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше рухоме майно вважаються самочинним будівництвом, за наявності однієї із умов : якщо вони будуються або збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В силу прямої вказівки закону - частини 2 ст. 376 Цивільного кодексу України - особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Проте, у разі наявності доказів відповідності самочинно збудованого об’єкту містобудівним, санітарно-гігієнічним, протипожежним, радіаційним, екологічним та архітектурним вимогам, що забезпечують формування повноцінного життєвого середовища, на вимогу землекористувача суд може визнати за ним право власності на самочинно збудований об’єкт, що випливає зі змісту ч. 5 ст. 376 ЦК України та містобудівного законодавства, якщо з незалежних від неї причин особа, яка звернулася до суду, була позбавлена можливості отримати правовстановлюючі документи на новостворений об’єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, як самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до частини 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" будівництво об'єктів містобудування повинно здійснюватися згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

За змістом статті 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені наступні принципи: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

На час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва регулювалося постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 (923-2008-п) ( 923-2008-п ) "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів". У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснювалося на підставі сертифіката про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - сертифікат), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що 10.11.2008 р. між Підприємцем та Погребською сільською радою, в особі сільського голови ОСОБА_9, був укладений у нотаріальному порядку договір оренди, об’єктом якої є земельна ділянка, загальною площею 0,47 га,вільна від нерухомого майна . Земля надана за рахунок земель державної власності (запас) в межах АДРЕСА_1, терміном на 49 років .

Договір оренди, усупереч прийнятим сільською радою рішенням, містила умову про викуп Підприємцем наданої йому в оренду землі. Утім, про можливість викупу земельної ділянки орендарем не згадувалося також у проекті землеустрою відведення земельної ділянки ( а.с 66-119, т. 1), актах вибору та обстеження земельної ділянки, висновках державної експертизи землевпорядної документації, складення та отримання яких передує рішенню органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки.

Договір оренди 26.11.2008 р. був зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис за № 040832500005, а у Погребській сільській раді - за № 23 від 13.12.2008 р. ( а.с. 111-112, т. 1).

До набрання чинності договором оренди землі, що за ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України пов’язано із державною реєстрацією договору оренди, 10.11.2008 р. актом прийому- передачі оформлена передача земельної ділянки, загальною площею 0,47 га за адресою АДРЕСА_1, орендарю. ( а.с. 113,т.1).

З оцінених судом апеляційної інстанції наданих ТОВ "Н2О" матеріалів випливає, що за адресою с. Погреби вул. Папаніна,3 до укладення і передачі Підприємцю земельної ділянки в оренду, ТОВ "Н2О" здійснювало будівельні роботи, про що свідчить долучений до матеріалів справи контракт за участю Товариства на виконання будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2008 р. в обсязі 179797, 12 грн., та акт приймання-передачі підрядних робіт ( а.с. 46 - 56,т. 2).

На підставі оцінки долучених ТОВ "Н2О" матеріалів судом апеляційної інстанції встановлено, що після укладення 10.11.2008 р. договору оренди земельної ділянки між відповідачем та позивачем, на орендованій Підприємцем землі і без його заперечень Товариство продовжувало за власні кошти здійснення будівництва станції техобслуговування із залученням підрядних організацій та відшкодовуючи Підприємцю,як орендарю, оренді платежі за землю згідно з договором оренди від 10.11.2008 р., а також інші, понесені Підприємцем витрати, у т. ч. за експертизу об’єктів, за виготовлення витягу з реєстру, тощо (а.с. 117 – 156, т. 2).

Отже, надані Товариство докази свідчать про безпосередню зацікавленість його як особи, чиїми силами та коштами самочинно збудоване на орендованій Підприємцем земельній ділянці нерухоме майно при вирішенні судом питання про визнання за землекористувачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Так, в силу ч. 6 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем ) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Суд апеляційної інстанції також вважає, що Товариство, як особа, яка здійснила самочинне будівництво на чужій земельній ділянці, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади, інших зацікавлених осіб, чиї права чи інтереси порушуються збереженням самочинної зведеної будівлі (споруди), повинно залучатися, поряд із землекористувачем, у процесуальному статусі другого відповідача або третьої особи без самостійних вимог до участі у справі про знесення самочинного будівництва, або про приведення такого будівництва, якщо це можливо, у відповідність з будівельними нормами та правилами.

Таким чином, рішення, оскаржене ТОВ "Н2О" в апеляційному порядку, дійсно зачіпає права та інтереси Товариства.

Поряд з цим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, усупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, не повно з’ясував та дослідив обставини справи, які підлягали доказуванню, і прийшов до неправомірних висновків про наявність підстав для визнання за Підприємцем права власності на зведені іншою особою на його земельній ділянці будівлі .

Місцевий господарський суд не врахував, що визнання права є винятковим способом захисту права, яке може бути застосовано у випадку, якщо особа, яка звернулася до суду, за незалежних від неї обставин була позбавлена можливості отримати правовстановлюючі документи на новостворений (ні) об’єкт(и) нерухомості.

Утім, як випливає з матеріалів справи, не заперечувалося і прямо вказувалося позивачем, Підприємець, не вчинивши дій по введенню в експлуатацію самочинно збудованих на його земельній об’єктів і без отримання висновків про відповідність збудованих об’єктів містобудівним та будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним правилам та нормативам, вимогам пожежної безпеки, одразу звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним прав власності на самочинне будівництво.

При цьому судова колегія відхиляє доводи позивача про здійснення ним добудови до існуючих будівель, виходячи з того, що з умов договору оренди Підприємцю надавалася вільна земельна ділянка . До того ж з технічних паспортів, виготовлених на замовлення позивача Броварським МБТІ, не слідує висновок про здійснення добудови до існуючих приміщень.

Місцевий господарський суд, замість вирішення спору про право і з’ясування наявності підстав для виникнення цього права і у залежності від встановленого перевірити вірність обраного позивачем способом захисту свого права, фактично підмінив собою органи, на яких законом покладені обов’язки по виданню дозвільної документації для будівництво, погодження проектної документації, виданню відповідних дозволів та висновків щодо відповідності самочинно зведених об’єктів, та можливості введення їх в експлуатацію у позасудовому порядку, задовольнив вимоги без законних на це підстав.

З наданого і долученого до матеріалів справи письмового пояснення Інспекції ДАБК у Київській області від 31.08.2011 р. № 7/10-430, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що документ, який посвідчує право на виконання будівельних робіт на складські приміщення № НОМЕР_3, НОМЕР_4, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, Інспекцією не видавався, в експлуатацію вказані споруди не вводилися, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за висновками про відповідність даних об’єктів будівельним нормам та правилам не звертався.

Саме тому судова колегія не знайшла підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки її висновки не мають заздалегідь встановленого значення і оцінюються судом поряд з іншими наявними у справі доказами.

Беручи до уваги встановлене за результатом перегляду справи у повному обсязі, судова колегія дійшла до висновку, що задоволення вимог Підприємця,як вчинив суд першої інстанції, не відповідало положенням ч. 5 ст. 376 ЦК України .

Позивач у даному випадку усупереч ст.ст. 32, 33 ГПК України не спромігся довести за допомогою належних засобів доказування підставності набуття права власності на самочинно збудоване майно, адже не довів, що самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна, на які просив визнати право власності, відповідають містобудівним, санітарно-гігієнічним, протипожежним, радіаційним, екологічним, міцнісним та архітектурним вимогам, не створюють загрози життю та здоров’ю громадян, забезпечують безпечні умови праці, виробничої санітарії та захисту природного середовища і тим самим не порушує прав інших осіб.

За таких обставин справи, апеляційна скарга ТОВ "Н2О" підлягає задоволенню, а прийняте судом першої інстанції рішення - скасуванню за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, в силу п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову повністю.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені апелянтом за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача у справі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, судовою колегією було встановлено наступне.

Як вбачається із доданої до позовної заяви квитанції від 19.07.2009р. (т.1 а.с.9) за розгляд спору про визнання права власності у місцевому господарському суді ОСОБА_2 сплатив державне мито у розмірі 85,00 грн., тобто за ставкою, встановленою для заяв немайнового характеру.

Однак, спори про визнання права власності незалежно від способу захисту (пред'явлення віндикаційного, негаторного позову чи позову про визнання права) мають вимоги майнового характеру і передбачають в залежності від постановленого у справі рішення зміну належності спірного майна, тому державне мито при поданні таких позовних заяв сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто як із заяв майнового характеру.

З огляду на зазначене, за подачу позовної заяви із позивача у дохід Державного бюджету України з урахуванням сплачених 85,00 грн. підлягає стягненню державне мито у розмірі 24 915,00 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, п. 3 ч. 1 та п. 3 ч.2 ст. 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.08.2009 року у справі № 19/184-09 скасувати.

3. Прийняти по справі № 19/184-09 нове рішення .

4. Відмовити у задоволенні позову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 до Погребської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на добудовані складські приміщення для зберігання напоїв у тарованій посуді, а саме: загальною площею 927,5 кв.м, які розміщені на земельній ділянці площею 0,27 га, що знаходиться в оренді у позивача, розміщені в АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту на складське приміщення по АДРЕСА_1; та загальною площею 1 146,9 га, які розміщені на земельній ділянці, площею 0,20 га, що знаходиться в оренді у позивача, розміщені в АДРЕСА_2, згідно технічного паспорту на складське приміщення по АДРЕСА_2 .