12-10/17-1719-2011 Про оскарження ухвали господарського суду щодо передачі справи за підсудністю до іншого суду - 01.09.2011 Прийняття

Приватне підприємство "Слевин-7"звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"про визнання недійсним кредитного договору № ОК/08-42 від 24.08.2008 р., укладеного між позивачем та Одеською філією банку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також при здійсненні позивачем платежів з погашення кредиту та сплати відсотків за його користування у доларах США були порушені норми чинного законодавства України, у зв’язку з чим спірний кредитний договір слід визнати недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

29.06.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про передачу справи до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням АТ "Піреус Банк МКБ". Зазначений спір, на думку відповідача, не підлягає розгляду в господарському суді Одеської області з тих підстав, що на теперішній час діяльність Одеської філії ПАТ "Піреус Банк МКБ"припинено, у зв’язку з чим норми частини 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України відносно територіальної підсудності спору залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу не підлягають застосуванню. Разом з тим, справу для розгляду по суті слід передати до господарського суду м. Києва відповідно до вимог частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р. справу передано за підсудністю до господарського суду м. Києва. Суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що у спірному кредитному договорі кожна із сторін зобов’язана здійснити на користь другої сторони певні дії, а тому практично неможливо визначити місце розгляду справи на підставі частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України залежно від місцезнаходження сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії. У зв’язку з цим суд дійшов висновку про те, що спір має бути вирішений за місцем знаходження відповідача та передав справу за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва на підставі частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою суду, Приватне підприємство "Слевин-7"звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом помилково визначено підсудність справи за місцем знаходження відповідача, оскільки зобов’язаною стороною у кредитному договорі є позивач, у зв’язку з чим відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність спору повинна визначатись за місцезнаходженням позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу і в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, оскільки місцевим господарським судом правильно застосовано норми процесуального права з огляду на те, що кредитний договір за своєю юридичною природою є договором, за яким кожна із сторін зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певні дії (банк –надати кредит, боржник –сплатити кредитні кошти на проценти за користування кредитом), а тому в даному випадку неможливо застосувати частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

24.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ", місцезнаходження якого є м. Київ, Контрактова площа, 4, в особі директора Одеської філії та Приватним підприємством "Слевин-7"укладено кредитний договір № ОК/08-42. Дійсність вказаного кредитного договору оспорюється позивачем. Тобто, спір у даній справі за своїм предметом є спором про визнання недійсним договору.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Стороною, зобов'язаною за оспорюваним кредитним договором здійснити на користь другої сторони певні дії на момент пред'явлення позову є ПП "Слевин-7", оскільки відповідно до кредитного договору № ОК/08-42 від 24.07.2008 р. після перерахування банком обумовленої суми кредитних коштів підприємство як позичальник зобов'язано повернути кредитні кошти згідно з умовами договору.

Таким чином, з урахуванням вимог частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України дана справа підсудна господарському суду Одеської області, так як місцезнаходженням сторони, яка є зобов'язаною здійснити певні дії на користь іншої сторони (сплатити гроші в даному випадку), є місцезнаходження позивача - ПП "Слевин-7", а саме: м.Одеса, вул. Чорновіла,4, оф.48. У зв’язку з цим позивач, звертаючись до суду з даним позовом, правомірно визначив територіальну підсудність спору.

Посилання відповідача на припинення діяльності Одеської філії ПАТ "Піреус Банк МКБ", у зв’язку з чим норми частини 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України відносно територіальної підсудності спору залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу не підлягають застосуванню, та справу для розгляду по суті слід передати до господарського суду м. Києва відповідно до вимог частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно із частиною 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Отже, за цією нормою процесуального закону, яка має відсилочний характер, територіальна підсудність спору, в якому приймає участь уповноважений відособлений підрозділ, визначається з урахуванням предмету спору, тобто, в даному випадку за частиною 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин припинення діяльності Одеської філії ПАТ "Піреус банк МКБ", яке до того ж сталося до звернення ПП "Слевин-7"з позовом до суду (21.07.2009 р., а.с.73), жодним чином не впливає на визначення підсудності даного спору відповідно частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, частиною 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, які виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Проте, при вирішенні територіальної підсудності даного спору частина 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України також не підлягає застосуванню, оскільки частина 1 цієї статті виокремлює з усіх спорів, що виникають з договірних відносин, спори про визнання господарських договорів недійсними і встановлює особливі критерії, за якими визначається підсудність таких спорів.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, визначивши підсудність даної справи за місцем знаходження відповідача, у зв’язку з чим ухвала суду про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 105, 106 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р. про передачу справи № 12-10/17-1719-2011 за підсудністю до господарського суду міста Києва скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Одеської області.

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.