Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Якімець Г.Г., Юрченко Я.О., розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "С-НЕТ Телепорт" (м. Кременчуг)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 16.06.2011р. у справі № 5015/1079/11

за заявою Колективного підприємства "С-НЕТ Телепорт" (м. Кременчуг)

про банкрутство Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Львів)

за участю представників:

від Заявника: не з’явився;

від Боржника: Поподюк С.С.;

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Боржника ознайомлений.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2011р. у справі № 5015/1079/11 (суддя Артемович В.М.) призначено розпорядником майна Науково-виробничого підприємства "С–НЕТ Телепорт"у формі товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 5015/1079/11 арбітражного керуючого Власюка Валерія В’ячеславовича.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним документом, "С-НЕТ Телепорт"подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить його скасувати в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Власика Валерія В’ячеславовича, з огляду на наступне:

- судом першої інстанції не вказано підстав відхилення кандидатури арбітражного керуючого Бончака С.А., запропонованої ініціюючим кредитором;

- суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення щодо призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Власика В.В.;

- при призначенні розпорядника майном Боржника Власюка В.В., судом було взято до уваги факт проживання арбітражних керуючих Бончака С.А. та Власюка В.В., що не може бути підставою при виборі кандидатури розпорядника майна, так як Закон таких обмежень при призначенні арбітражного керуючого не містить;

- судом невмотивовано було зроблено вибір на користь кандидатури Власюка В.В. в частині освіти, кваліфікації та досвіду роботи, не враховуючи при цьому наявність у арбітражного керуючого Бончака С.А. двох вищих освіт та досвід роботи арбітражним керуючим, інше.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі та їх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"арбітражний керуючий (розпорядник майна) –фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду; розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом (2343-12) порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) .

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим законом.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) , розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 3-1 вищезазначеного Закону арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом (2343-12) вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) ; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

З огляду на наведене, приймаючи оскаржувану ухвалу, провівши системний аналіз вищезазначених норм Закону (2343-12) , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за наявності пропозицій щодо декількох кандидатур розпорядників майна, остаточне рішення щодо вибору кандидатури розпорядника майна та його призначання приймає суд, виходячи з пропозицій осіб, які беруть участь у справі.

При цьому саме господарський суд повинен визначити чи кандидатура арбітражного керуючого відповідає вимогам ст.ст. 1, 3-1 Закону, чи не є заінтересованою особою стосовно боржника і кредиторів, чи не здійснював раніше управління банкрутом, чи не має судимостей.

Обираючи кандидатуру розпорядника майна, місцевий господарський суд враховує освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов’язки.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена у ч. 5 п. 6.1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 4.06.2004р. (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та в ч.2 п. 64 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. (v0015700-09) "Про судову практику у справах про банкрутство".

Разом з цим, призначаючи розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Власюка В.В., місцевий господарський суд зазначив мотиви та критерії, за якими здійснювалась оцінка кожної з кандидатур, а саме: досвід роботи, документи про освіту та кваліфікацію, місцезнаходження Боржника та арбітражних керуючих.

Щодо твердження скаржника про те, що місце проживання арбітражних керуючих не може бути підставою при виборі кандидатури розпорядника майна, оскільки Закон про банкрутство (2343-12) таких критеріїв при призначенні арбітражного керуючого не містить, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Окрім того, згідно вказаної норми Закону (2343-12) розпорядником майна визнається фізична особа, на яку у встановленому цим Законом (2343-12) порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) .

З огляду на наведене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що одним із завдань розпорядника майна боржника є забезпечення збереження та ефективного використання майна боржника.

При цьому, місцем проживання арбітражного керуючого Бончака С.А є місто Кременчук. Таким чином, для виконання функцій розпорядника майна, передбачених ст. 13 Закону, він буде змушений нести додаткові транспортні витрати, які включаються до складу витрат арбітражного керуючого пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство та погашаються у першу чергу задоволення вимог кредиторів відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з цим, місцем проживання арбітражного керуючого Власюка В.В, згідно заяви про призначення розпорядником майна, є місто Львів.

Відтак, проживання арбітражного керуючого Власика В.В. у м. Львові буде сприяти зниженню його витрат при виконанні функцій розпорядника майна. Аналогічних висновків стосовно місця проживання арбітражних керуючих дійшла і колегія суддів ВГСУ у Постанові від 1.03.2011р. у справі № 5/38б.

Разом з тим, арбітражний керуючий Власик В.В. здобув дві вищі освіти: юридичну та економічну та отримав звання кандидата економічних наук.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду переглянула законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в іншій її частині та не встановила підстав для її скасування.

Щодо доводів Скаржника, зазначених у клопотанні про витребування доказів та відкладення розгляду справи, про те, що належними та допустимими доказами у справі, що можуть підтвердити дані про досвід та показники роботи кожного з претендентів на статус розпорядника майна у даній справі, є письмове підтвердження Державного департаменту з питань банкрутства, не є обґрунтованим, оскільки не знаходить свого відображення у нормах матеріального права.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Закарпатської області належним чином дослідив усі обставини справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.06.2011р. у справі № 5015/1079/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.