19/291-10/23-11 Про стягнення збитків за договором фінансування будівництва житла - 17.08.2011 Прийняття

Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної ради (далі – позивач-1) та Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання" (далі – позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №20" (далі – відповідач, ВАТ "ПМК №20") про стягнення 1153586,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.11 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішення Господарського суду Київської області від 05.04.11, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене вище рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що на даний час залишаються порушеними права та інтереси Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання", оскільки відповідачем не відшкодовано у повному обсязі збитки, завдані невиконанням умов договору від 05.12.94 №6. Відновити порушені права позивача можливо лише сплатою повної ринкової вартості спірних квартир.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.11 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.06.11, зобов'язано відповідача надати відзив на апеляційну скаргу. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 09.06.11) відповідачу - 10.06.11, позивачу-1 та прокурору – 14.06.11, позивачу-2 – 15.06.11, долучені до матеріалів справи.

21.06.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкликання довіреності представника ОСОБА_3 та телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника ОСОБА_2

22.06.11 у судовому засіданні був присутній лише представник позивача-2, який надав для долучення до матеріалів справи заяву, в якій зазначає, що підтримує доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.04.11 та стягнути з відповідача 723288,00 грн. збитків. Представник також не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.11 розгляд апеляційної скарги прокурора відкладено на 17.08.11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.11 строк вирішення спору у справі №19/291-10/23-11 продовжено, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

У судовому засіданні 17.08.11 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 05.04.11 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача-2 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, представників позивача-2 та відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 05.12.94 між Орендним підприємством "Пересувна механізована колона № 20" Березанського проектно-промислового домобудівного об’єднання, правонаступником якого є відповідач – Відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона №20" (згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 07.10.99 №550) та Київською обласною психіатричною лікарнею №1 (далі – КОПЛ №1) укладено договір №6, відповідно до якого відповідач реалізовує КОПЛ №1 дві двохкімнатні квартири після завершення будівництва 120-квартирного житлового будинку в смт. Глеваха, отримані від замовника в рахунок 10% житлової площі, яка повинна бути передана будівельникам. Київська обласна психіатрична лікарня №1 була зобов’язана протягом 1994-1995 р.р. перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача 000602007 в Фастівському відділенні АПБ "Україна", МФО 321411, грошові кошти із розрахунку 900 млн. крб. за одну квартиру. Після закінчення будівництва вказаного будинку ВАТ "ПМК №20" передає КОПЛ №1 дві двохкімнатні квартири. Договір підписаний начальником ПМК-20 та головним лікарем КОПЛ №1, скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Київської області від 01.12.04 у справі №243/5-04, яким встановлено факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 1 млрд. 800 млн. крб., згідно з платіжними дорученнями від 29.12.94 №118, від 27.02.95 №163, від 16.03.95 №237, від 26.04.95 №415, а також факт порушення відповідачем умов договору від 05.12.94 №6; задоволено позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання до ВАТ "ПМК №20" про розірвання договору, договір від 05.12.94 №6 розірвано.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.08 у справі №299/19-06 позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання до ВАТ "ПМК №20" про стягнення 140626,81 грн. збитків задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Київського обласного психіатрично-наркологічного об’єднання 18000,00 грн. збитків, 180,00 грн. державного мита, 15,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У скарзі апелянт зазначає, що вартість квартир, які за умовами договору від 05.12.94 №6 мала б отримати КОПЛ №1, на сьогоднішній день значно збільшилась та згідно висновку судового будівельно-технічного дослідження від 05.01.09 №01/175/08-09 складає 576784,00 грн. за кожну квартиру, тобто 1153568,00 грн. за дві квартири, а тому коштів у сумі 18000,00 грн., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.08 у справі №299/19-06 недостатньо для придбання аналогічних об’єктів нерухомості. Таким чином сума збитків, яку відповідач повинен сплатити позивачу, складає 1135568,00 грн.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв'язку з розірванням договору від 05.12.94 №6 у судовому порядку зобов’язання відповідача щодо реалізації КОПЛ №1 двох двохкімнатних квартир припинилися.

Як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 11.09.08 збитки стягнуто в порядку ч.5 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

"Реальні збитки" - витрати, які позивач-2 зазнав, зробив або мусить зробити для відновлення знищеної або пошкодженої речі. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем завдано шкоди майну позивача-2, то посилання останнього на застосування до даного предмету спору приписів ст. 22 ЦК України є помилковими та безпідставними.

Місцевий господарський суд вірно зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, установлені судовим рішенням в одній справі, що набуло законної сили, мають для суду преюдиціальний характер, тобто є обов’язковими для інших судів при розгляді наступних справ.

Рішеннями Господарського суду Київської області від 01.12.04 у справі №243/5-04 та від 11.09.08 у справі №299/19-06 зобов’язання сторін за договором від 05.12.94 №6 вже припинились, а збитки у сумі 18000,00 грн. на користь позивача стягнуто. Отже, обґрунтування позовних вимог з посиланням на ст. 623 ЦК України вірно визнано судом першої інстанції безпідставними.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України зобов’язання сторін у разі розірвання договору припиняються, то вимога про стягнення з відповідача 1153586,00 грн. збитків від збільшення ринкової вартості квартир обґрунтовано визнана судом першої інстанції безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.04.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.04.11 у справі №19/291-10/23-11 - без змін.