18/1361/11 Про розірвання договору оренди нежитлового приміщення - 17.08.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3268 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2011 року у справі № 18/1361/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кременчук Полтавської області,

про розірвання договору оренди,

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про розірвання договору оренди № 710/14-202 від 26.10.2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"(правонаступником його є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, згідно з приписами статті 652 Цивільного кодексу України. Предметом договору є нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв. м.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2011 року у справі № 18/1361/11 (суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено.

Позивач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його незаконним і необґрунтованим. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що 23.12.2010 р. Правлінням ПАТ "Укрсоцбанк"було прийняте рішення про закриття Автозаводського відділення № 711 банку, на підставі чого 22.02.2011р. був виданий наказ № 62. В зв'язку цим з урахуванням пункту 4.3.2 цього договору подальше використання орендованого приміщення за його цільовим призначенням стало неможливим, а використання з іншою метою, ніж для розміщення Автозаводського (Жовтневого) відділення банку було би прямим порушенням як умов договору так і вимог чинного законодавства.

При цьому, вказує на те, що позивач виконав усі, передбачені діючим законодавством, зокрема, передбачені статтею 188 Господарського кодексу України, дії щодо розірвання договору оренди № 710/14-202 від 26.10.2007р.

Також позивач зазначає, що він мав всі передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України підстави для ствердження про наявність істотної зміни обставин, яке надає позивачу право на розірвання договору.

Так, на думку позивача, під час укладення договору позивач при всій своїй завбачливості, не знав та не міг передбачити настання світової фінансової кризи, а також тієї обставини що "Автозаводське"відділення стане збитковим, та що Правлінням ПАТ "Укрсоцбанк"буде прийняте рішення про його закриття.

Також, через прояви світової фінансової кризи, що жодним чином не залежало від волі банку, значно знизилась платоспроможність як потенційних клієнтів банку так і вже існуючих, що призвело до зниження кількості звернень до відділення за отриманням банківських послуг, а також до виникнення значної кількості проблемних кредитів по вже існуючим кредитним зобов'язанням, і як наслідок - до збитковості "Автозаводського"відділення. ПАТ "Укрсоцбанк"було вжито всіх заходів для поліпшення ситуації, проте усунути причини зміни обставин після їх виникнення не міг при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк"- комерційний банк, який виконує певний набір банківських операцій та метою якого є одержання максимального прибутку. Заходи, що вживав банк, для зменшення наслідків фінансової кризи, кардинально не змінювали ситуації, та жодним чином не підвищували ефективність роботи відділення. Отже подальше виконання договору за таких обставин, що склалися позбавляє банк того, на що він розраховував при укладенні договору..

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.08.2011 року на 11:00 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Сіверіна В.І. у відпустці.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2011 року підтримав апеляційну скаргу, посилаючись окрім підстав для скасування рішення суду першої інстанції також на те, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою факт припинення діяльності Автозаводського відділення № 711 банку з 22.02.2011 року у зв"язку із його закриттям, що відповідно до пункту 9.1.2 спірного договору є підставою для його припинення.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 17.08.2011 року не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам та третій особі і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України (v0075600-02) . .

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, орендодавецем, та Акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк", орендар було укладено договір оренди № 710/14-202 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м..

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- приміщення передається в оренду АКБ "Укрсоцбанк" для розміщення Жовтневого відділення № 711 Полтавської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (п. 1.7 договору оренди № 710/14-202);

- договір укладено строком на 60 місяців. Договір підлягає нотаріальному посвідченню та набуває чинності з дня його державної реєстрації (п. 8.1 Договору оренди № 710/14-202);

- за цим договором орендодавець зобов'язаний передати об'єкт оренди згідно з актом прийому-передачі протягом двох робочих днів з моменту підписання цього договору (п. 4.4.1 договору оренди № 710/14-202);

- договір може бути розірвано на вимогу орендаря у випадку невиконання орендодавцем п. 4.4.1 цього договору (п. 10.1.1 договору оренди № 710/14-202);

- будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише при умові виконання їх в письмовій формі та підписання належними представниками сторін крім випадків розміру орендної плати в порядку ст. 3 цього договору (п. 8.4 договору оренди № 710/14-202).

26.10.2007 р. відповідно до акту прийому-передачі площі (об'єкту оренди) Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, (орендодавець) передав, а Акціонерно-комерційний банк "Укрсоцбанк" (орендар) прийняв об'єкт оренди по договору оренди - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв.м. (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в частині зміни його найменування, а саме : з "Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" на "Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Листом № 04-3-16/67-45 від 10.01.2011 р. (а.с. 52) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо розірвання договору оренди у зв'язку з прийняттям банком рішення про закриття відділення. Даний лист відповідачем отримано 18.01.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

14.03.2011 р. першим заступником голови правління Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відповідно до рішення правління від 23.12.2010 р. видано наказ № 86 (а.с. 21) "Про закриття Автозаводського відділення Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", п. 1 якого встановлено закрити Автозаводське відділення Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" за адресою : АДРЕСА_1 з 18.03.2011 р..

Крім того, з метою передачі заяви про підписання договору про розірвання договору оренди позивач звертався до нотаріуса в порядку ст. 84 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII "Про нотаріат" (а.с. 13-14).

Враховуючи відсутність реагування з боку відповідача на вказані пропозиції щодо розірвання договору оренди № 710/14-202, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про розірвання укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договору оренди № 710/14-202 від 26.10.2007 р..

При цьому, позовні вимоги вмотивовані посиланням на положення статті 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При цьому пунктом 2 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов :

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Крім того, порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано у ст. 188 Господарського кодексу України, а саме : зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту договору оренди № 710/14-202, пункт 10.1.1 цього договору містить єдину підставу для його розірвання на вимогу орендаря, а саме : у випадку невиконання орендодавцем п. 4.4.1 цього договору - обов'язку щодо передання об'єкту оренди згідно з актом прийому-передачі протягом двох робочих днів з моменту підписання цього договору.

На наявність даної обставини як на підставу позову позивач не посилається, матеріалами справи наявність даної обставини спростовується.

Згідно зі статтею 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

З матеріалів справи не вбачається наявність встановлених законом підстав для примусового (за позовом однієї із сторін договору) розірвання цього договору, оскільки :

- позивач не посилається на невідповідність орендованого майна умовам договору та призначенню останнього, а також на необхідність проведення капітального ремонту орендованого приміщення та невиконання орендодавцем даного обов'язку;

- позивачем не доведена правомірність посилання на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, з огляду на одночасну наявність умов, передбачених пунктом 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача у позовній заяві в обґрунтування наявності істотної зміни обставин на закриття Автозаводського відділення Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", що було розміщене у орендованому за спірним Договором оренди приміщенні не може вважатися обгрунтованим.

Так, виходячи звимог статті 64, 65 Господарського кодексу України, ст. ст. 92, 95, 97 Цивільного кодексу України та глави 4 Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (із змінами та доповненнями) створення та закриття відокремлених підрозділів юридичної особи є правом юридичної особи (в тому числі банку), здійснюється за відповідним самостійним рішенням органу управління юридичної особи у порядку, встановленому установчими документами та законом, належить до внутрішньогосподарських відносин та не повинно впливати на відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами на основі укладених договорів.

При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Крім того, закриття відділення банку, в тому числі із огляду на його нерентабельність та неприбутковість, стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін, неможливість банку виконувати свої зобов'язання за вказаним договором у зв'язку з світовою фінансовою кризою, на яку позивач посилається як на підставу для розірвання спірного договору, не є істотною зміною обставин в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.

У постанові від 21.02.2011 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана" про розірвання договору оренди (яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень) Верховний суд України дійшов висновку про те, що якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, підстав для розірвання договору оренди немає.

Як встановлено статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що він мав всі передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України підстави для ствердження про наявність істотної зміни обставин, яке надає позивачу право на розірвання договору.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, зважаючи на таке.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В силу частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний з вказаної підстави за наявності одночасно чотирьох умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

Сама по собі зміна істотної обставини не може бути підставою для розірвання договору.

Економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, і не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.

До того ж, як вже зазначалося вище, пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

А тому, закриття відділення банку, в тому числі із огляду на його нерентабельність та неприбутковість, стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін, неможливість банку виконувати свої зобов'язання за вказаним договором у зв'язку з світовою фінансовою кризою не є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.

Також, на думку колегії суддів, не можуть вважатися обгрунтованими посилання позивача на те, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою факт припинення діяльності Автозаводського відділення № 711 банку з 22.02.2011 року у зв"язку із його закриттям, що відповідно до пункту 9.1.2 спірного договору є підставою для його припинення, зважаючи на таке.

Предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди № 710/14-202 від 26.10.2007 року на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач предмет або підстави позову в порядку статті 22 ГПК України не змінював.

У зв"язку з цим, застосування пункту 9.1.2 спірного договору, який передбачає іншу підставу припинення, ніж стаття 652 Цивільного кодексу України, та не конкретизує спосіб такого припинення, означатиме вихід за межі позовних вимог та порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, визначених частиною статті 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору та зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.