14/34-527 Про стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті основного кредиту та відсотків за користування кредитом - 11.08.2011 Прийняття

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, висновки викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на висновку судово-економічної експертизи, який не є обов`язковим і повинен оцінюватись на рівні з іншими доказами у справі. Також, на думку скаржника, судом безпідставно не взято до уваги виписок з особового рахунку відповідача, згідно з якими наявність заборгованості не ставилася під сумнів приватним нотаріусом, що вчинив виконавчий напис, також судом та не враховано, що ФО-П ОСОБА_2 визнає заборгованість перед банком та сам факт отримання кредитних коштів.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2011р. доводи апеляційної скарги підтримав та наполягає на її задоволенні. Окрім того, останнім подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011р. у справі № 14/34-527 з огляду на наступне.

Між АБ "Банк регіонального розвитку" (Банк) та СПД-ФО ОСОБА_2 (Позичальник) 28.10.2005р. було укладено кредитний договір №18/Т, відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов’язань щодо надання грошових коштів з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів в національній валюті та доларах США, що надалі іменуються "Кредити", а Позичальник зобов’язується використати Кредити на цілі, зазначені в п.1.5. цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку відсотки за користування ними, виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути Кредити Банку.

У відповідності до пп. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 розділу 1 вказаного договору, ліміт кредитної лінії складає 250000,00 грн. або еквівалент в доларах США по курсу НБУ на момент видачі; розмір відсотків за користування кожним з Кредитів та сума кредиту визначається в Додатковій угоді, на підставі якого цей Кредит надається; Позичальник зобов’язаний повернути Банку всі Кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 27 жовтня 2007 року включно; Кредити надаються на поповнення оборотних коштів. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (пп. 12.2, 12.3 розділу 12 договору).

Банк надає кожен з кредитів на підставі Додаткових договорів до цього Договору. В Додаткових договорах Банк та Позичальник встановлюють суму кожного з Кредитів, розмір процентної ставки за користування ним та строк повернення Кредиту. За користування кожним з Кредитів Позичальник зобов'язується сплачувати Банку відсотки у розмірі, що зазначений у п.1.3. цього Договору; проценти нараховуються 26-го числа кожного місяця на суму загальної заборгованості; нарахування процентів за Кредитами повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Кредитів, причому цей день не враховується при нарахуванні процентів; проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 6.1-6.5 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 30(31) числа поточного місяця (п. 4.5 розділу 4 договору, пп. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6 розділу 6 Договору).

У відповідності до п.п. 9.1, 9.2, 9.4, 9.5 розділу 9 Договору сторони передбачили, що Позичальник зобов'язується повернути Банку загальну заборгованість за Кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії.

Слід зазначити, що в подальшому до кредитного договору № 18/Т від 28.10.2005р. між сторонами були укладені додаткові угоди, а саме:

-Додаткова угода №1 від 28.10.2005 року, відповідно до якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 44868.96 грн .; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 28 жовтня 2006 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 21% річних; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с.63)

- Додаткова угода №2 від 09.11.2005 року, відповідно до якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 32500.00 дол. США ; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 09 жовтня 2006 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14% річних; після надання Кредиту згідно з цією Додатковою угодою загальна сума Кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору, складе 44868.96 грн. та 32500.00 дол. США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 64).

- Додаткова угода №3 від 08.12.2005 року, згідно якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 16500.00 дол. США ; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 08 листопада 2006 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14% річних; після надання Кредиту згідно з цією Додатковою угодою загальна сума Кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору, складе 49000.00 дол. США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 65).

- Додаткова угода №4 від 01.03.2006 року, згідно якої збільшено ліміт мультивалютної кредитної лінії за Договором до суми, що становить в гривневому еквіваленті 350000.00 грн .; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 66).

- Додаткова угода №4 від 16.06.2005 року, згідно умов якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 7900.00 дол. США ; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 11 липня 2006 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14% річних.

Таким чином, загальна сума кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору в валюті складає 56900 дол. США, а не 64800.00 дол. США, як це зазначено в п. 5 додаткової угоди № 4 від 16.06.2005р.

Як видно з матеріалів справи, дана додаткова угода укладена між сторонами раніше ніж основний кредитний договір.

Також, швидше ніж кредитний договір № 18/Т від 28.10.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду №5 від 06.02.2005 року, згідно якого Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 42671.88 грн.; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 06 лютого 2007 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 21% річних; після надання Кредиту згідно з цією Додатковою угодою загальна сума Кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору, складе 42671.88 грн. та 49000.00 дол. США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 68).

Окрім того, між сторонами 11.07.2005 року було укладено додаткову угоду № 5 до спірного кредитного договору, згідно якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 4506.00 дол. США .; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 11 липня 2006 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 14% річних; після надання Кредиту згідно з цією Додатковою угодою загальна сума Кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору, складе 69306.00 дол. США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 69).

Як вбачається із п.5 додаткової угоди № 5 загальна сума кредитів, наданих Банком Позичальнику в іноземній валюті складає 69306,00 дол США. Однак, при додаванні сум кредитів, виданих на виконання попередньо укладених додаткових угод № 2,3,4 та 5 сума наданого кредиту складає 61 406,00 дол. США. Таким чином, різниця наданих сум кредитів знову ж таки складає 7 900,00 дол. США.

Також додаткову угоду №6 від 17.02.2006 року, відповідно до якої Банк надає Позичальнику Кредит в сумі 47657.50 грн.; Позичальник зобов'язується повернути Банку Кредит, що надається згідно цієї Додаткової угоди, не пізніше 17 лютого 2007 року; за користування Кредитом Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти в розмірі 21% річних; після надання Кредиту згідно з цією Додатковою угодою загальна сума Кредитів, наданих Банком Позичальнику на підставі Договору, складе 90329.38 грн. та 49000.00 дол. США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 70).

Слід зазначити, що додатковими угодами №7 від 26.10.2007р. та №8 від 25.04.2008р. до кредитного договору, пролонговано термін погашення кредитної лінії на дев'ять місяців, із кінцевим терміном до 25.07.2008р.; за пролонгацію кредитного договору Позичальник сплачує комісію у розмірі 200.00 грн (том І –а.с. 71, 72).

У відповідності до умов додаткового договору №9, укладеного між сторонами 21.05.2008 року, до основного кредитного договору останніми було погоджено, що починаючи з 30.05.2008р. відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 15% відсотків річних в доларах США; ця угода набуває чинності з дати її підписання Банком та Позичальником (том І –а.с. 73).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АБ "Банк регіонального розвитку (Іпотекодержатель) та СПД-ФО ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 28.10.2005р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 5381. Відповідно до умов даного договору Іпотекодавцем передано в іпотеку наступне нерухоме майно: житловий будинок площею 92,00 кв.м. та земельна ділянка площею0,0629 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оціночною вартістю 625 350,00грн (том І –а.с. 21-23).

У відповідності до п. 2.4.5. та п. 4.3. даного договору Банк має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Звернення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.

Як видно з матеріалів справи позивач 24.10.2008р. звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який здійснив виконавчий напис про звернення стягнення на заставне майно: житловий будинок площею 92.00 кв.м. та земельну ділянку площею 0.0629 га за адресою АДРЕСА_1, що передане Банку згідно вищезазначеного іпотечного договору від 28.10.2005р., для забезпечення вимог, строк виконання яких настав 24.08.2008р., в сумі 308183.33 грн., із яких: заборгованість за кредитом 54508.19 дол. США, що еквівалентно 280717.18 грн.; заборгованість по сплаті відсотків 763.27 дол. США, що еквівалентно 3930.84 грн.; пені 3415.53 дол. США, що еквівалентно 17590.00 грн.; 3 % річних 492.39 дол. США, що еквівалентно 2535.79 грн.; індекс інфляції за весь час прострочення 79.52 дол. США, що еквівалентно 409.52 грн. (том І –а.с. 24).

Постановою другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 12.11.2008р. відкрито виконавче провадження за наслідками виконавчого напису та 23.06.2009р. описано і арештовано майно, яке реалізоване на прилюдних торгах 15.02.2010р. за ціною 560000.00 грн., про що свідчить протокол №6 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том І –а.с. 25, 30).

У заявлених вимогах (з врахуванням заяви про зміну предмета позову) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 35 517,94доларів США та визнати право АБ "Банк регіонального розвитку"на часткове відшкодування заборгованості відповідача за рахунок коштів в сумі 196 926,48грн., що містяться на депозитному рахунку другого ВДВС Тернопільського МУЮ та призначаються для виплати відповідачу від реалізації предмета іпотеки –домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том І –а.с. 52-53). Дані вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань по кредитному договору щодо сплати основного кредиту та відсотків за користування ним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні даних позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 589 ЦК України визначено правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, зокрема частиною першою даної правової норми обумовлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як видно з матеріалів справи за рахунок коштів від реалізації заставного майна 29.03.2010 року ПП. ОСОБА_2 погасив в повному обсязі заборгованість перед Банком, яка вказана у вищезазначеному виконавчому написі нотаріуса.

Безпідставними та недоведеними на думку суду апеляційної інстанції є твердження позивача стосовно того, що внаслідок зміни курсу долара США по відношенню до гривні на час перерахування коштів ДВС, заборгованість за виконавчим надписом нотаріуса погашена відповідачем лише частково, оскільки проведення подібних перерахунків не передбачено ні умовами укладених сторонами правочинів, ні приписами чинного законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору №18/Т від 28.10.2005р., а саме існування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахованих відсотків, тощо ( на загальну суму - 35517, 94 дол. США), позивач обгрунтовує довідками №360-60/9.4 від 25.03.2010р. та №22/1019 від 23.04.2010р .

Проте, як видно з матеріалів справи, умовами спірного кредитного договору №18/Т від 28.10.2005 р. передбачено отримання коштів, як в іноземній валюті так і у гривні, а відтак для встановлення точної суми заборгованості відповідача судом першої інстанції підставно було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу.

Як вбачається з Висновку № 1131 від 31.01.2011р. експертом встановлено, що первинними бухгалтерськими документами заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі кредитного договору №18/Т та додаткових угод до нього в сумі 35517.94 дол. США, із яких: заборгованість за кредитом 26019.75 дол. США; заборгованість по відсотках 2666.49 дол. США; заборгованість по пені 5959.57 дол. США; 3% річних 872.13 дол. США - не підтверджується (том ІІ –а.с. 20-25). Зокрема, як вбачається з даного висновку е кспертом встановлено (ст.10 висновку), що банківською установою до розрахунку заборгованості за договором №18/Т включені кошти, отримання яких підприємцем ОСОБА_2 не доведено первинними бухгалтерськими документами..

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховані подані останнім виписки по рахунках боржника не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем не подано ні суду першої інстанції, ні апеляційної належних та допустимих доказів, зокрема первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності.

Також слід зазначити, що позивачем було отримано копію висновку судово-економічної експертизи від 31.01.2011р., однак жодних доказів, які б спростовували викладені експертом факти, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання права на часткове відшкодування заборгованості за рахунок коштів в сумі 196296.48 грн., що містяться на депозитному рахунку другого ВДВС Тернопільського МУЮ від реалізація предмета іпотеки –домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, всупереч вищенаведених нормам права, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідача, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків для сторони за договором, яка неналежно виконує взяті на себе зобов"язання.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України (1798-12) позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували обставини викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.