5/052-11 Про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 09.08.2011 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "КВМ" (відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" (відповідач2) про стягнення солідарно з відповідачів 1000,00 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та стягнення з відповідача2 4442204,84 грн., з яких 2050179,96 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, 1082676,69 грн. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за збільшеною відсотковою ставкою, 404076,33 грн. інфляційні втрати за порушення строків повернення тіла кредиту, 140262,62 грн. інфляційні втрати за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами, 111363,17 грн. інфляційні втрати за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за збільшеною відсотковою ставкою, 565310,76 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, 40354,87 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами, 47980,45 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2011 у справі № 5/052-11 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "КВМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 1000,00 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 1615011,03 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 404076,33 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму прострочених платежів з повернення тіла кредиту, 75967,20 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму прострочених платежів зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 261700,95 грн. пені нарахованої на суму прострочених платежів з повернення тіла кредиту, 23577,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 125,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Імені Гагаріна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати. Підставами для скасування рішення апелянт вважає неповне з’ясування обставин, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 було прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Імені Гагаріна" до провадження з призначенням розгляду на 09.08.2011.

Представники відповідачів в судове засідання 09.08.2011 не з’явилися, проте відповідачем-2 через відділ документально забезпечення було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила залишити без задоволення клопотання представника відповідача-2, зважаючи на те, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, лише певним представником. Крім того, представником відповідача-2 не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість його прибуття в судове засідання.

Враховуючи, що представники сторін були повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення ухвали від 30.06.2011), колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів, оскільки неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник у запереченнях на апеляційну скаргу та у виступі просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.01.2008 між позивачем (банк) та відповідачем2 (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980-К/27 (далі – кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитною лінією 18% річних. Термін користування кредитною лінією складає з 09.01.2008 по 08.01.2009. Ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлюється в сумі, яка не може перевищувати 5613736,00 грн. Видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами після подачі позичальником письмових заявок на видачу траншу та підписання окремих додаткових угод до даного договору (п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

Додатковою угодою від 14.07.2008р. № 15/1 до кредитного договору встановлено відсоткову ставку за користування кредитною лінією в розмірі 23% річних.

В подальшому додатковою угодою від 17.09.2008 № 1/3 до кредитного договору були внесені зміни до кредитного договору та викладено пункти 1.1.2, 2.3, 2.4, 3.2.3 та 3.2.5 у новій редакції, зокрема, встановлено, що транші в межах кредитної лінії надаються на строк до 08.01.2010, термін користування кредитною лінією встановлюється з 09.01.2008 по 08.01.2010.

Транші видавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" на підставі Додаткових угод № 1 від 18.01.2008р. в сумі 86736,07 грн., № 2 від 21.01.2008р. в сумі 626562,50 грн., № 3 від 23.01.2008р. в сумі 626562,50 грн., № 4 від 18.02.2008р. в сумі 48383,72 грн., № 5 від 27.02.2008р. в сумі 214131,60 грн., № 6 від 03.03.2008р. в сумі 772062,63 грн., № 7 від 06.03.2008р. в сумі 596157, 64 грн., № 8 від 12.03.2008р. в сумі 936161,77 грн., № 9 від 01.04.2008р. в сумі 32158,78 грн., № 10 від 05.06.2008р. 1323827,50 грн., № 11 від 09.06.2008р. в сумі 54994,80 грн., № 12 від 12.06.2008р. в сумі 22060,18 грн., № 13 від 18.06.2008р. в сумі 25000 грн., № 14 від 07.07.2008р. в сумі 42098,06 грн., № 15 від 09.07.2008р. в сумі 85334 грн., № 16 від 18.07.2008р. в сумі 95440 грн., № 17 від 22.07.2008р. в сумі 10400 грн., № 18 від 28.07.2008р. в сумі 60000 грн., № 19 від 05.08.2008р. 36949 грн., № 20 від 07.08.2008р. в сумі 306104 грн., № 21 від 08.08.2008р. в сумі 210187,20 грн. Загальний розмір перелічених траншів складає 6211311,95 грн.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачуються позичальником у порядку, передбаченому п. 3.2.3 цього договору. При розрахунку плати за кредитною лінією приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Згідно з п. 3.2.3 кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 17.09.2008 № 1/3 позичальник зобов'язується здійснювати щоквартальне погашення нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії в валюті траншу в строк до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним кварталом (якщо 5 (п'яте) число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах Кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 08.01.2010 року, а також сплату можливої неустойки (п. 3.2.5 кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 17.09.2008 № 1/3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 договірних зобов’язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування від 09.01.2008 № 804/09/01/2008/980-К/27 щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у строки визначені договором, виконання яких забезпечено порукою з боку відповідача-1 в розмірі 1000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та стягнення з відповідача2 1615011,03 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 404076,33 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі з повернення тіла кредиту, 75967,20 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 261700,95 грн. пені нарахованої на прострочені платежі з повернення тіла кредиту є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив, у зв’язку з недоведеністю їх належними доказами.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними висновками суду, беручи до уваги наступне.

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2010 у справі № 19/224-09 за позовом ВАТ КБ "Надра" до ТОВ "Імені Гагаріна"та ДП "КВМ" про стягнення 6018915,53 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Імені Гагаріна" до ВАТ КБ "Надра" про визнання угоди недійсною, залишеним в силі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2010, первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Імені Гагаріна" 5 582 749,65 грн. заборгованості по поверненню кредиту, 421 469,99 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, 9 694,89 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та солідарно з ДП "КВМ" 1000,00 грн. боргу на користь ВАТ КБ "Надра"; в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості по кредиту та відсоткам провадження припинено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

ТОВ "Імені Гагаріна" виконало зазначене рішення в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок банку стягнуту суму, що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2010 № 681 на суму 6 040 650,53 грн.

З рішення господарського суду Київської області від 24.06.2010 у справі № 19/224-09 вбачається, що стягнуті з ТОВ "Імені Гагаріна" відсотки за користування кредитними коштами розраховані по 25.08.2009.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами можливе лише за період з 26.08.2009 по 27.10.2010 – день повернення відповідачем-2 банку всієї суми тіла кредиту.

Матеріали справи свідчать, що згідно поруки (гарантії) від 03.06.2009 ДП "КВМ" поручилось за виконання ТОВ "Імені Гагаріна" зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980 - К/27 від 09.01.2008, за умовами якої ДП "КВМ" відповідає перед банком за виконання боржником –позичальником обов'язку по основному договору в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи викладене вище, судом першої інстанції правомірно стягнуто солідарно з відповідачів 1000 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та з відповідача-2 заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1615011,03 грн.

Також, оскільки відповідачем-2 порушено строки виконання грошових зобов’язань за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач просив суд стягнути з відповідача-2 інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості з повернення тіла кредиту за період прострочення з 09.01.2010 по 14.11.2010 в сумі 404 076,33 грн., інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період прострочення з 01.08.2009 по 30.11.2010 в сумі 140 262,62 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно розрахунку інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі з повернення тіла кредиту за період з 09.01.2010 по 14.11.2010, здійсненого вірно судом першої інстанції, сума інфляційних втрат є більшою ніж заявлена до стягнення позивачем, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з ТОВ "Імені Гагаріна" 404 076,33 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму прострочення платежів з повернення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат на прострочені суми відсотків за користування кредитними коштами, то колегією суддів слід зазначити, що враховуючи п. 2.5 кредитного договору, за яким відсотки нараховуються щомісячно та п. 3.2.3 цього ж договору в редакції додаткової угоди № 1/3 від 17.09.2008, за яким відсотки сплачуються щоквартально, стягненню підлягають інфляційні втрати нараховані на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 75 967,20 грн. В іншій частині заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, нарахованих на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами судом правомірно відмовлено, з огляду на їх безпідставність.

Крім того, посилаючись на п. 4.1 кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідача-2 за несвоєчасне повернення тіла кредиту та за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитними коштами пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, яка за розрахунками позивача складає: 565310,76 грн. за несвоєчасне повернення тіла кредиту за період прострочення з 09.01.2010 по 10.07.2010 та 40354,87 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за період прострочення з 26.08.2009 по 05.01.2010.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В ч. 5 ст. 261 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені нарахованої на суму прострочених платежів з повернення тіла кредиту за період з 09.01.2010 по 14.04.2010 та в частині вимог про стягнення пені нарахованої на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 26.08.2009 по 05.01.2010 сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 15.04.2011, що підтверджується штампом канцелярії суду за вх. № 1518 від 15.04.2011 на позовній заяві, про що відповідачем-2 у справі зроблено заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню підлягає лише пеня нарахована на суму прострочених платежів з повернення тіла кредиту за період з 15.04.2010 по 09.07.2010 в сумі 261700,95 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 пені нарахованої на суму прострочених платежів з повернення тіла кредиту за період з 09.01.2010 по 14.04.2010 в розмірі 303609,81 грн. та пені нарахованої на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 26.08.2009 по 05.01.2010 в розмірі 40354,87 грн., то вони задоволенню не підлягають внаслідок спливу позовної давності для вказаних вимог, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Крім того, позивач на підставі п. 4.3 кредитного договору, яким передбачено, що у випадку не надання (несвоєчасного надання) позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності, на вимогу банку, позичальник сплачує банку штраф за вказані порушення у розмірі 0,01%, заявляє до стягнення з другого відповідача 47980,45 грн. штрафу за порушення п. 3.2.7. кредитного договору.

Крім того, на підставі п. 4.3 кредитного договору, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача-2 штрафу в розмірі 47980,45 грн.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що у випадку не надання (несвоєчасного надання) позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності, на вимогу банку, позичальник сплачує банку штраф за вказані порушення у розмірі 0,01% від суми фактичної заборгованості за кредитною лінією на дату порушення.

Відповідно до п. 3.2.7 кредитного договору позичальник зобов’язаний надавати банку за першою вимогою бухгалтерську і статистичну звітність, планові і звітні документи, зміни та доповнення до всіх поточних господарських договорів, а також інші матеріали, необхідні для видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і погашенням. Також сторони погодили терміни надання звітності.

Проте, позивачем в підтвердження зазначених позовних вимог не надано доказів, зокрема, доказів звернення до позичальника з такою вимогою та відповідно ненадання позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності на вимогу банка, а також доказів порушення позичальником встановлених термінів надання звітності, у зв’язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 – 47980,45 грн. штрафу.

Згідно з п. 3.3.15 кредитного договору банк має право підвищити відсоткову ставку за користування кредитом на 2% річних при порушенні умов, вказаних в п. 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.12.

Позивач на підставі п. 3.3.15 кредитного договору, просив стягнути з відповідача-2 – 1082676,69 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом за період з 26.09.2009 по 14.11.2010 та інфляційні втрати, нараховані на прострочені платежі зі сплати збільшеної відсоткової ставки за період з 01.09.2009 по 28.02.2011 в сумі 111363,17 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Оскільки банк ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав належних доказів звернення до позичальника з повідомленням про збільшення відсоткової ставки на 2% річних та наявності порушень позичальником умов, вказаних в п. 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, 3.2.11, 3.2.12, а також, відповідно до п. 6.2 кредитного договору, доказів укладання додаткової угоди між банком та позичальником щодо підвищення відсоткової ставки на 2% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги в частині стягнення 1082676,69 грн. збільшеної відсоткової ставки за кредитом та 111363,17 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі зі сплати збільшеної відсоткової ставки.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідачами не було надано суду апеляційної інстанції доказів на спростування наявної заборгованості чи доказів її погашення, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та стягнення з ТОВ "Імені Гагаріна" 1615011,03 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 404076,33 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі з повернення тіла кредиту, 75967,20 грн. інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 261700,95 грн. пені нарахованої на простроченні платежі з повернення тіла кредиту, правомірно задоволено судом першої інстанції.

Доводи, наведені ТОВ "Імені Гагаріна" в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга ТОВ "Імені Гагаріна" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2011 у справі № 5/052-11 не підлягає скасуванню.