Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2011 Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про стягнення основного боргу в розмірі 177 094 415,61грн., інфляційних в розмірі 10 025 417,73грн., пені в розмірі 10 376 539,43грн., 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн., 0,1% штрафу в розмірі 177 094,41грн ., 0,03% штрафу в розмірі 15 156,28грн. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.11р. позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ задоволені частково. Стягнуто з відповідача основний борг в розмірі 177 094 415,61грн., інфляційні в розмірі 10 017 972,33грн., пеню в розмірі 5 000,00грн., 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн., 1 000,00грн. –0,1 % штрафу, 1 000грн. –0,03 % штрафу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 7 445,40грн. Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 177 094 415, 61 грн. строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 983 857,86грн. та здійсненням остаточного платежу в сумі 983 858,67грн. у квітні 2026 року; в частині стягнення 10 017 972,33грн. інфляційних строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 55 655,40грн. та здійсненням остаточного платежу в сумі 55 655,73 грн. у квітні 2026 року; в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн. строком на 10 років (120 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 18 109,32грн. та здійсненням остаточного платежу 18 108,80грн. у квітні 2021 року; в частині стягнення 0,1 % штрафу в розмірі 1 000грн, 0,03% штрафу в розмірі 1 000грн., 25 500грн. витрат на держмито і 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу строком на 6 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 4 622,67грн. та здійсненням остаточного платежу 4 622,65грн.у жовтні 2011 року.

Позивач, Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.11 р. скасувати в частині надання розстрочки, зменшення пені, штрафу та прийняти нове рішення в цій частині і стягнути пеню в розмірі 10 376 539,43грн., 0,1% штрафу в розмірі 177 094,41грн., 0,03% штрафу в розмірі 15 156,28грн. Зокрема, скаржник посилається на порушення господарським судом норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , а також вважає, що судом не досліджено винятковість конкретних обставин, що можуть ускладнювати виконання рішення, в зв"язку з чим безпідставно надана розстрочка та зменшений розмір штрафних санкцій.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя також з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.11 р. скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн., інфляційних в розмірі 10 017 972,33грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

Позивач, Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ надав доповнення до апеляційної скарги, яке долучено до матеріалів справи.

Позивач, Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу ВАТ "Запоріжжяобленерго"залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя надав відзив на апеляційну скаргу позивача та доповнення до нього, в якому просить апеляційну скаргу ДП "Енергоринок"залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя надав клопотання про долучення додаткових документів в обґрунтування апеляційної скарги, яке задоволене судовою колегією.

Сторонами було надано клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи, які задоволені судовою колегією.

Позивачем та відповідачем надані пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині надання розстрочки, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2007р. між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) був укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р. (далі по тексту - договір), відповідно до умов п. 2.1 договору ДПЕ зобов’язувався продавати, а ЕК зобов’язувався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку № 1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

За умовами п. 3.3 договору, плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній оплаті з боку ЕК вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електроенергії до точок поставки ЕК.

Згідно п. 3.4 договору, середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Пунктами 6.1, 6.4 договору передбачено, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. При цьому, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК . У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір укладено на термін з 01.09.2007р. до 31.12.2007р. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору ( п. 11.6 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

В зв"язку з відсутністю заяв від сторін щодо припинення дії договору, судова колегія вважає, що його дію було пролонговано на 2008-2010рр.

Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди від 09.03.2010р., від 26.05.2010р., відповідно до яких були внесені зміни до п. 4.15, п. 5.10.1, 6.3, 6.3.1, 6.5, 6.14, 6.15, 6.16, 7.3.2, 7.3.6, 7.7, а також договір доповнено наступнами пунктами: 4.15.1, 4.15.2, 6.14.1.

На виконання умов договору, позивачем у липні 2010р. –серпні 2010р., жовтні 2010р. –грудні 2010р. поставлено відповідачеві електричну енергію на загальну суму 2 468 777 498,06грн., що підтверджується актами купівлі продажу електроенергії, які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, а також довідкою про стан взаємних розрахунків.

В свою чергу, відповідачем зобов"язання з оплати поставленої електричної енергії виконані частково в розмірі 2 291 683 082,45грн., тому рахується борг в розмірі 177 094 415,61грн., в зв"язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 177 094 415,61грн., інфляційних в розмірі 10 025 417,73грн., пені в розмірі 10 376 539,43грн., 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн., 0,1% штрафу в розмірі 177 094,41грн ., 0,03% штрафу в розмірі 15 156,28грн. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов"язання у липні –серпні 2010р, жовтні-грудні 2010р. з поставки електроенергії, про що свідчать акти купівлі продажу електроенергії, які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано зауважень щодо обсягів та вартості отриманої електричної енергії, тому судова колегія дійшла висновку, що відповідач згоден з обсягом і вартістю отриманої електроенергії.

В зв"язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором зобов"язань щодо оплати отриманої електричної енергії, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя основний борг в розмірі 177 094 415,61грн.

Так позивачем нараховані 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн. за період з 15.08.2010р. по 01.03.2011р. та інфляційних в розмірі 10 025 417,73грн. за період з серпня 2010р. по лютий 2011р включно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя 3% річних в розмірі 2 173 117,88грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних судова колегія вважає, що позивачем дійсно в розрахунку допущено арифметичну помилку при нарахуванні інфляційних за серпень 2010р., тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя інфляційні в розмірі 10 017 972,33грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання в зв"язку з девальвацією грошовою одиниці України та відмовлено у стягненні інфляційних за серпень 2010р. в розмірі 7 445,40грн.

В зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором позивачем нарахована пеня в розмірі 10 376 539,43грн. за період з 20.09.2010р. по 01.03.2011р. і штраф в розмірі 177 094,41грн. відповідно до п. 7.3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 6045/03 від 09.03.2010р.) за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього Договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу . Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодувати збитки, спричиненні несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії. При цьому, визначено, що пеня та штраф не нараховується на заборгованість по пільгах та субсидіях, якщо ЕК до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до ДПЕ акт звірки розрахунків між ЕК та розпорядником бюджетних коштів, який підтверджує неотримання ЕК в установленому порядку належних їй коштів для компенсації пільг та субсидій.

Також позивачем, нарахований штраф в розмірі 15 156,28грн. згідно із п. 6.3.2 договору, яким встанволено, що у випадку нездійснення ЕК доплати згідно п. 6.3.1 цього Договору, ДПЕ через 3 банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ЕК вимогу про сплату штрафу в розмірі 0,03 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший 3-х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ. Цей пункт Договору застосовується у випадку, якщо ЕК порушила терміни подекадної оплати більше 5 разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення ЕК умов п. 6.3.1 цього договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За приписами п.3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора має право зменшити розмір санкцій.

Отже, скориставшись правом на зменшення розміру штрафних санкцій, встановленим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафу та пені, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 5 000,00грн., 1 000,00грн. –0,1 % штрафу, 1 000грн. –0,03 % штрафу.

Щодо заяви відповідача про надання розстрочки на 15 років, то судова колегія вважає, що в данному випадку відсутні правові підстави для надання розстрочки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування наявності виключних обставин, які свідчать про скрутний фінансовий стан підприємства та неможливість виконання рішення суду, тому судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про надання розстрочки, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, відмовивши у задоволенні заяви про надання розстрочки.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Доводи ВАТ "Запоріжжяобленерго"щодо невірного розрахунок інфляційних та 3% річних не приймаються судовою колегією, оскільки відповідачем не доведено іншого вірного розрахунку даних вимог, а також не надано правового обґрунтування невірності розрахунку, стягненого за рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції щодо надання розстрочки, викладені в рішенні частково не відповідають обставинам справи, тому рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі №3/5009/858/11 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню в частині надання розстрочки, а в іншій частині рішення господарського суду залишається без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються частково на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі №3/5009/858/11 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі №3/5009/858/11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011 року у справі №3/5009/858/11 скасувати в частині надання розстрочки.

Відмовити у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про надання розстрочки.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2011р. у справі №3/5009/858/11 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЗКПО 00130926) на користь Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ (01032, м. Київ, вул. Комінтерну,27, ЗКПО 21515381) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 6 375грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Надр.5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5–ГС Запоріз. обл.