Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Балюкової К.Г.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.03.11; товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3"

відповідача: ОСОБА_2, довідка № 020811 від 02.08.11; директор Асоціації "ІМПРЕС"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 08 червня 2011 року у справі № 5002-24/1584-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" (а/с 249 Будівельна база Кримської АЕС, місто Щолкіне, Ленінський район, 98213)

до Асоціації "ІМПРЕС" (а/с 32 Будівельна база Кримської АЕС, місто Щолкіне, Ленінський район, 98213)

про стягнення 81992,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Асоціації "ІМПРЕС" про стягнення 81 992, 77 грн., з яких 39 714, 11 грн. основного боргу, 39 192, 38 грн. інфляційних витрат, 3 086, 28 грн. пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2011 року у справі № 5002-24/1584-2011 у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає порушення матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про сплив позовної давності за спірними зобов’язаннями, оскільки відповідно до пункту 2.5 договору передбачена сплата за поставлений товар протягом тридцяти днів з моменту заявлення вимоги, тому строк позовної давності потрібно рахувати з моменту отримання відповідачем вимоги від 23.12.08.

Посилається на те, що відповідно до пункту 7.1 договору договір укладений на строк до повного виконання сторонами зобов’язань по ньому, а тому сторони дійшли згоди про продовження строку позовної давності.

Вказує, що суд аналізуючи додаткову угоду від 09.07.04, дійшов помилкового висновку про зміну порядку розрахунку за договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції –без змін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

09.07.01 між товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" (постачальник) та Асоціацією "ІМПРЕС" (споживач) був укладений договір поставки № 09.07/2001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживача, а споживач зобов'язався прийняти та сплатити обумовлений даним договором матеріал (т.1,а.с.17).

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна ціна складає 39 714, 11 грн.

Згідно пункту 2.1 договору постачальник зобов'язався здійснити поставку в строк до 31.07.01. Датою поставки вважається дата надходження матеріалу на склад споживача. Матеріал вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі за вказаною споживачем адресою. Споживач зобов'язався прийняти матеріал в строк, обумовлений пунктом 2.1 договору (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору у випадку прострочення споживачем виконання зобов’язання зі сплати отриманого матеріалу, постачальник має право, зокрема, вимагати сплатити пеню відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що споживач зобов'язався сплатити отриманий матеріал в повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту заявлення постачальником вимоги про це.

Даний договір укладений на строк до повного виконання сторонами зобов’язань по ньому (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" було поставлено Асоціації "ІМПРЕС" товар (металоматеріал), в кількості обумовленої договором, на загальну суму 39 714, 11 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 09.07.01 (т.1,а.с.20).

Факт отримання товару підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 09.07.01 серії ЯГО № 117773, яка була виписана на ім'я ОСОБА_2 Асоціацією "ІМПРЕС" (т.1,а.с.22).

Також, факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженого ОСОБА_2 у видатковій накладній № РН-0000004 від 09.07.01 у графі "оримав".

Для оплати поставленого товару товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" був виданий рахунок-фактура №СФ-0000004 від 09.07.01 на суму 39 714, 11 грн. (т.1,а.с.19).

Також, позивачем на виконання вимог податкового законодавства у підтвердження здійснення зазначеної господарської операції була видана податкова накладна №М-06 від 09.07.01 на суму 39 714, 11 грн. (т.1,а.с.21).

09.07.04 між сторонами укладена додаткова угода №09.07/04 до договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3", приймаючи до уваги тимчасові фінансові труднощі відповідача, що викликані об'єктивними причинами, пов'язаними зі станом ринку металів, що привело підприємство до зменшення ліквідних обігових коштів, підтвердив свою готовність дати відстрочку зі сплати заборгованості за зазначеним договором в сумі 39 714, 11 грн. станом на 09.07.04 на строк до 31.12.05 (т.1,а.с.18).

У зв’язку з несплатою зазначеної заборгованості, товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" на адресу відповідача була направлена вимога від 23.12.08 відповідно до якої позивач вимагав сплатити наявну заборгованість з урахуванням інфляційних втрат ( т.1,а.с.23). Вимога була отримана відповідачем 20.01.09, що підтверджується поштовим повідомленням (т.1,а.с.23 на звороті).

Несплата заборгованості за переданий товар стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" з позовом до Асоціації "ІМПРЕС" про стягнення 81 992, 77 грн., з яких 39 714, 11 грн. основного боргу, 39 192, 38 грн. інфляційних витрат, 3 086, 28 грн. пені.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

На момент укладення договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 та передання товару відповідачеві, правовідносини між сторонами регулювалися Цивільним кодексом Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) від 16 січня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , зазначений Кодекс (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки права та обов'язки сторін у справі продовжували існувати після набрання чинності новим Цивільним кодексом України (435-15) , то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України (435-15) від 16 січня 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 (т.1,а.с.17).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" було поставлено Асоціації "ІМПРЕС" товар (металоматеріал), в кількості обумовленої договором, на загальну суму 39 714, 11 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 09.07.01 (т.1,а.с.20). Зазначений товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 09.07.01 серії ЯГО № 117773 (т.1,а.с.22) та підписом уповноваженого ОСОБА_2 у видатковій накладній № РН-0000004 від 09.07.01 у графі "оримав" (т.1,а.с.20).

Також, між сторонами укладена додаткова угода №09.07/04 від 09.07.04 до договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 відповідно до якої сторони узгодили відстрочку зі сплати заборгованості за зазначеним договором в сумі 39 714, 11 грн. на строк до 31.12.05 (т.1,а.с.18)

Таким чином, з урахуванням частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки № 09.07/2001 від 09.07.01, настав 01.01.06.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Обставини справи свідчать, що позивач передав товар відповідачу у кількості та у строк обумовлений договором. Проте, відповідач своє зобов’язання щодо оплати товару не виконав.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача, яке виразилося у невиконанні умов договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01, щодо оплати поставленого товару. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 39 714, 11 грн. Але, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 39 714, 11 грн. заборгованості не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Додатковою угодою №09.07/04 від 09.07.04 до договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 сторони узгодили відстрочку зі сплати заборгованості за зазначеним договором на строк до 31.12.05 (т.1,а.с.18), отже строк виконання відповідачем свого зобов’язання наступив 01.01.06.

З урахуванням наведеного, саме з 01.01.06 слід обчислювати позовну давність, на застосуванні якої наполягає відповідач (т.1,а.с.31-33). Позивач звернувся до суду 13.04.11, тобто після спливу позовної давності. Будь-яких доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності не надав. Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За таких умов порушене відповідачем право позивача захисту не підлягає.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині стягнення з Асоціації "ІМПРЕС" 39 714, 11 грн. заборгованості за договором поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 за поставлений товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" також просило стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.01.06 по 28.02.11. Інфляційна складова відповідно до заявленого позову за цей період склала 39 192, 38 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

З огляду на викладене позивач мав право нараховувати індекс інфляції на основну суму боргу за період з 01.01.06 по 28.02.11. Але, позов у частині стягнення 39 192, 38 грн. індексу інфляції задоволенню не підлягає, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України регламентоване застосування штрафних санкцій. Так, відповідно до частини 6 наведеної статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.3 договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 у випадку прострочення споживачем виконання зобов’язання зі сплати отриманого матеріалу, постачальник має право, зокрема, вимагати сплатити пеню відповідно до чинного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" у своєму позові, посилаючись на умови договору та на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , заявило вимогу про стягнення з відповідача 3 086, 28 грн. пені за період з 01.10.10 по 01.04.11. Позов у цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Оскільки судом встановлено, що зобов'язання мало бути виконано не пізніше 31.12.05 то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 3 086, 28 грн. є необґрунтованими, оскільки пеня розрахована з порушенням строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, заявлено клопотання про застосування позовної давності (т.1,а.с.31-33) до всіх позовних вимог.

Правила про позовну давність відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права.

Оскільки судом встановлено, що пеня розрахована з порушенням строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, то у позові має бути відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Та обставина, що суд першої інстанції відмовив у позові у частині стягнення пені з підстав спливу позовної давності, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до пункту 2.5 договору передбачена сплата за поставлений товар протягом тридцяти днів з моменту заявлення вимоги, тому строк позовної давності потрібно рахувати з моменту отримання відповідачем вимоги від 23.12.08 є необґрунтованими.

Так, додатковою угодою №09.07/04 від 09.07.04 до договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 сторони узгодили відстрочку зі сплати заборгованості за зазначеним договором на строк до 31.12.05 (т.1,а.с.18), отже строк виконання відповідачем свого зобов’язання наступив 01.01.06.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до пункту 7.1 договору договір укладений на строк до повного виконання сторонами зобов’язань по ньому, а тому сторони дійшли згоди про подовження строку позовної давності, також є необґрунтованими.

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У договорі поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 відсутні пункти, які свідчать про досягнення сторонами згоди про збільшення позовної давності на певний строк, який є більшим ніж той, що встановлений Законом, оскільки така домовленість повинна мати конкретні вказівки саме на збільшення строку позовної давності, а також на конкретно визначений строк, на який він збільшується. Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 7.1 договору, на який посилається позивач, такою домовленістю не є.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд аналізуючи додаткову угоду №09.07/04 від 09.07.04, дійшов помилкового висновку про зміну порядку розрахунку за договором, спростовуються виходячи з наступного.

Позивач у своєму позові прямо вказує на те, що 09.07.04 між сторонами була укладена додаткова угода №09.07/04 від 09.07.04 до договору поставки № 09.07/2001 від 09.07.01, згідно якої на прохання Асоціації "ІМПРЕС" через наявні фінансові труднощі відповідачу була надана додаткова відстрочка оплати заборгованості на строк до 31.12.05 (т.1,а.с.4). Крім того, позивач у своєї вимозі від 23.12.08 (т.1,а.с.23) вказує, що у випадку невиконання зобов’язання визначеного договором поставки № 09.07/2001 від 09.07.01 а також додатковою угодою №09.07/04 від 09.07.04 (строк оплати якого закінчився 31.12.05) позивач буде звертатися до господарського суду з відповідним позовом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що додатковою угодою №09.07/04 від 09.07.04 сторони змінили порядок розрахунків за договором, а саме визначили строк оплати за договором.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав підписання позову особою, яка не має на це повноважень.

Так, суд першої інстанції встановив, що позов підписаний Мирним В.І., якій є керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3", що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділу статистики у Ленінському районі Автономної Республіки Крим №164/01-97 від 06.05.11.

Згідно цієї довідки в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 06.05.11 керівником позивача є саме Мирний В.І. (т.1,а.с.54).

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передання матеріалів справи до слідчих органів та клопотання про допит у якості свідків осіб, які здійснювали вивіз товару зі складу відповідача, оскільки Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , зазначені процесуальні дії не передбачені.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2011 року у справі № 5002-24/1584-2011 залишити без змін.

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій-3" (а/с 249 Будівельна база Кримської АЕС,Щолкіне,Ленінський район,,98213)

2. Асоціація "ІМПРЕС" (а/с 32 Будівельна база АЕС,Щолкіне,Ленінський район,,98213)

3.

4.