17/44 Про стягнення неправомірно списаних платежів з особового рахунку - 27.07.2011 Прийняття

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" м.Стаханов

про стягнення 73 614,72грн.

За участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1- довіреність №7 від 18.03.2011р.

-ОСОБА_2- довіреність № 34 від 01.12.2010р.

від відповідача –ОСОБА_3- довіреність №Н-01/748 від 14.03.2011р.

від третьої особи- не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовною заявою №102/1 від 14.02.2011р. про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" грошових коштів в сумі 73614,72грн., які останній списав з особового рахунку позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. у задоволенні позову по даній справі відмовлено, з покладенням на позивача судових витрат зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Місцевий господарський суд дане рішення мотивував безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

За висновком суду позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, та просить рішення суду скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову, з покладенням судових витрат за позовом на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на незґясовування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело, на думку скаржника, до прийняття незаконного рішення по справі.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної скарги заперечив.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

28.12.2006р. між ДП "Донецька залізниця" (Залізниця) та ТОВ "ТЕК "Енерготранс" (Експедитор), (правонаступник ЗАТ "ТОВ "ТЕК "Енерготранс") укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №Э-030038 (далі-договір), (додаток № 1).

Пунктом 1.3. договору передбачені умови оплати Екпедитором вартості послуг Залізниці ( оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, забори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам, при здійсненні експертно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.

В свою чергу, між Товариством обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м.Київ та Вантажовласником- ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" укладений договір транспортного експедирування № Э-16/04/07-3 від 16.04.2007р. (додаток №2), згідно з яким позивач надає вантажовласнику послуги, повґязані з організацією перевезення вантажів, в тому числі оплату залізничного тарифу, додаткових зборів, плату за користування вагонами, подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги, що надаються залізницею.

04.07.2010р. (перелік №676) та 05.07.2010р. (перелік №503) (додаток №3) з особового рахунку позивача №9137171 розрахунковим підрозділом відповідача (Єдиним ТехПД) списана сума плати за користування вагонами в розмірі 36237,60грн. та 37377,60грн., всього 73614,72грн., в тому числі ПДВ 12269,12грн. по коду "183/401-добір плати за користування вагонами" за актом перевірки комерційним ревізором відповідача до відомостей ф. ГУ-46 за травень 2010р., що виставлені станцією Стаханов ДП "Донецька залізниця" в накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №02070957 та №05070963 (додаток №4). До накопичувальних карток не прикладені розрахунки комерційного ревізора на зазначену суму, а також Акт загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів з вини вантажовласника на місцях загального користування станції Стаханов в травні місяці.

Гарантій на оплату даних платежів позивачем (експедитором за договором №Э-030038) відповідачу (залізниці –за договором № Э-030038) не надавалось.

Накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02070957 та №05070963 вантажовласником ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" та власником підґїзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс" станцією Стаханов не підписані.

До накопичувальних карток №02070957 та №05070963 станцією Стаханов додані акти загальної форми ГУ-23 від 02.07.2010р. №15 та від 05.07.2010р. №16, в яких зазначено, що "представник ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" за довіреністю №68 від 01.07.2010р. в накопичувальній картці №___ від підпису відмовився".

Зазначені вище акти загальної ф. ГУ-23 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 оформлені в порушення підпунктів 4,5 пункту 60 та підпунктів 3,4 пункту 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, а саме: в актах загальної форми не зазначено прізвище та посада представника ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика", якому надавалися на підпис накопичувальні картки та в присутності кого складалися акти загальної форми, а також в них відсутня відмітка про відмову від підпису цих актів загальної форми.

Згідно п.2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів (затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5085 (z0864-00) ) та п.2.2.5. додаткової угоди №11 від 27.05.2009р. до договору №Э-030038 від 28.12.2006р. Позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг шляхом перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезення на дохідно-розподільчі рахунки Залізниці, які Залізниця зараховує на особові рахунки Експедитора (позивача), які є власністю платника, доки залізниця не здійснить списання витрачених коштів (згідно п.3.3. додаткової угоди № 9 від 25.05.2009р. до договору №Э-030038 від 28.12.2006р.) за надані послуги. При цьому таке списання (облік) здійснює розрахунковий підрозділ залізниці, а не банк.

Пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів (z0861-00) (надалі-Правил) передбачено, що згідно з договором залізниця відкриває відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Згідно з п.2.1.3. договору № Э-030038 від 28.12.2006р. позивачу відкритий відповідачем особовий рахунок №9100386.

У відповідності з п.2.4. Правил (z0861-00) у всіх перевізних документах, накопичувальних картках і відомостях плат за користування вагонами та контейнерами проставляється код платника.

Згідно п.2.6. Правил (z0861-00) , розрахунковий підрозділ відповідача веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Облік грошових коштів на особовому рахунку позивача №9100386, зроблений відповідачем згідно Переліку №676 від 04.07.2010р. на суму 30198грн., ПДВ на суму 6039,60грн. та згідно Переліку №503 від 05.07.2010р. на суму 31147,60грн., ПДВ на суму 6229,52грн., що зазначені у спірних накопичувальних картках №02070957 від 02.07.2010р. та №05070963 від 05.07.2010р. здійснено відповідачем за підкодом №9137171, що належать ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика", експедитором якого виступає позивач на підставі договору №Э-16/04/07-3 від 16.04.2007р.

В накопичувальних картках №02070957 та №05070963 в графі "найменування та номер документу" значиться відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 за травень місяць №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, які були оформлені станцією Стаханов на власника підґїзної колії та вантажовласника ДВАТ "Стахановпромтранс" (код 7196) та підписані ним без заперечень, сплачені платником ТОВ "ТЕК "Енерготранс" в повному обсязі. Інших підтверджувальних документів про додаткову відповідальність власника підґїзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс" (код 7196) в сумі 73614,72грн. по платі за користування вагонами, зазначеними в відомостях ф. ГУ-46 №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, станцією надані не були.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113 (z0165-99) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. №165/3458 (z0165-99) ) зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України (затв. Постановою КМУ від 06.04.1998р. №457 (457-98-п) ) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниць, вантажовласника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п.58 Інструкції по веденню станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц, в накопичувальній картці в графі "найменування та номер документа" повинен бути зазначений Акт загальної форми ГУ-23, який мав бути підставою для нарахування та стягнення донарахованої плати за користування вагонами при затримці вагонів. Цього не було зроблено відповідачем при оформлені накопичувальних карток №02070957 від 02.07.2010р. та №05070963 від 05.07.2010р. станцією Стаханов.

Статтею 119 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками підґїзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - субґєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також на час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підґїзної колії, порту, підприємства.

Матеріали справи свідчать про те, що списання відповідачем спірної суми з особового рахунку позивача повґязано з затримкою станцією призначення в очікуванні подачі під вивантаження ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" через схід 8 (восьми) вагонів з колії при перегоні підґїзної колії, власником якої є ДВАТ "Стахановпромтранс".

Судовою колегією прийнято до уваги, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011р. по справі №19/297, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011р., скасовано рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010р. про стягнення з ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" 35908,80грн. збору за зберігання вантажів, та відмовлено у позові.

За результатами розгляду вказаної вище справи №19/297 встановлено безпідставність та необґрунтованість вимог ДП "Донецька залізниця" до ДВАТ "Стахановпромтранс".

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку спір виник у звґязку з порушенням відповідачем умов договору №Э-030038, що призвело до понесення позивачем збитків на зазначену суму.

За фактичними обставинами справи, та як пояснили представники позивача, предметом розгляду по даній справі є стягнення збитків.

Згідно з ч.1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у звґязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звґязку з цим доходи, та розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є правовими наслідками, які настають у разі порушення зобовґязання.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовґязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субґєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовґязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субґєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовґязання другою стороною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду про відмову у задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, оскільки матеріалами справи доведено факт спричинення позивачу збитків саме відповідачем і доведеність причинно-наслідкового звґязку між діями відповідача та обґрунтованим розрахунком суми збитків.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. по справі № 17/44 задовольнити.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011р. по справі №17/44 скасувати.

3) Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м.Київ до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк про стягнення 73 614,72грн. задовольнити.

4) Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м.Київ (код ЄДРПОУ 32382179) суму неправомірно списаних коштів з особового рахунку позивача в розмірі 73614,72грн., витрати зі сплати державного мита за позовною заявою та апеляційною скаргою в сумі 1104,25грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

5) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.