ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2011 р.
Справа № 5016/1520/2011(1/107)
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs19242472) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Миколаївської області (rs16470800) )
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.
від позивача: Дикарьова Т.В
від відповідача: Скринник А.В.
від 3-ої особи: не з’явився, повідомлений належним чином
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" та Державної податкової адміністрації у Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2011 року
у справі №5016/1520/2011(1/107)
за позовом Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА"
за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової адміністрації у Миколаївської області
про стягнення 17 396,50дол. США
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" (позивач) за участю 3- особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (3-тя особа) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА" (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з канального збору у розмірі –17 396,50дол. США за договором № 232/П-11 та покласти на відповідача всі витрати, пов’язані з розглядом справи у суді.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2011 року по справі № 5016/1520/2011(1/107) (суддя Васильєва Л.І.) в задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 84 Кодексу торгівельного мореплавства України, п. 11, 18 Положення "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 (1544-2000-п) , ст. 188, 194 Митного кодексу України (92-15) , ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до того, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, що свідчить, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 179.9 ст. 179 Податкового кодексу України. Отже, нарахована позивачем сума податку 17 396,50 дол. США на додану вартість на канальний збір не підлягає сплаті.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Державна податкова адміністрація у Миколаївської області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Зокрема, ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" також звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить: рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 17 396,50дол. США та витрати пов’язані з розглядом справи.
Обґрунтовуючи апеляційні скарги скаржники зазначають, що предметом даного спору по справі є заборгованість відповідача за надані послуги, які оплачуються портовими зборами (канальний збір), а підставою є договір про надання послуг № 232/П-11 від 01.01.2011р.
При цьому, ДПА у Миколаївської області вважає, що судом не взято до уваги те, що відповідач здійснював міжнародні перевезення лише під час одного з проходів суднами каналом (або під час входу судна в порт під вивантаження, або під час виходу з пору після завантаження).
Також, ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" зазначає, що згідно з п. 2.2.3 договору відповідач, зобов’язаний робити своєчасну оплату, а відповідно до умов п. 2.1.1 договору позивач бере на себе зобов’язання надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай-Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.
Пунктом 18 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р. (1544-2000-п) , визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1куб.метр об’єму судна за визначеними ставками.
Відповідно до п. 11 Положення про портові збори (1544-2000-п) на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Отже, на думку скаржників в даному випадку відповідачем не здійснювалось міжнародне перевезення, то й відсутні підстави для надання пільги, що передбачені п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України.
Крім того, ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" вважає, що посилання суду в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на лист ДПА України від 23.03.2011р. "Про податок на додану вартість" (v8019837-11) є безпідставним, оскільки відповідно до листа Міністерства юстиції України від 28.04.2011р. № 3915-0-4-11/101 (v0101323-11) "Щодо проведення правової експертизи листів ДПАУ та Держмитслужби" на підставі здійсненої міністерством правової експертизи цей лист визнаний таким, що всупереч чинному законодавству та наданим ДПА повноваженням містять нові правові норми, які регулюють питання застосування норм Податкового кодексу України (2755-17) , зачіпає права, свободи й законні інтереси юридичних і фізичних осіб та має міжвідомчий характер, а тому має бути скасований та відкладений.
Положеннями п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушенням норм податкового законодавства.
Отже, на даний час чинне законодавство України, і в тому числі Податковий кодекс України (2755-17) , не містить визначення складових послуг з міжнародного перевезення. Натомість, згідно з п. 195.1.3 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Представник відповідача, надав відзив на апеляційну, відповідно до якого просить в задоволенні апеляційних скарг відмовити повністю.
Представник Державної податкової адміністрації у Миколаївської області в судове засідання не з’явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи 01 січня 2011 року між ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" (Підприємство) та ТОВ "МА "ІСМА" (Агент) було укладено договір № 232/П-11 від 01.01.2011р., відповідно до якого Підприємство зобов’язується за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден і акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай –Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов’язується прийняти і оплатити надані послуги (а.с. 15-18).
Відповідно до п. 2.1.2 договору надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеним послугами, які оформленні на підставі встановлених цін і державних тарифів. розцінок Підприємства та вимог цього договору.
Відповідно до п. 2.2.3 договору передбачено, що Агент зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.
Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.
Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.
Відповідно до п. 5.5. договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.
Відповідно до укладеного договору на підставі заявок ТОВ "МА "ІСМА", ДП "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" у період з 01 січня по 28 лютого 2011 року, було надано послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден суднами під агентуванням ТОВ "МА "ІСМА", що підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден.
Для оплати наданих послуг ТОВ "МА "ІСМА" були виставлені рахунки (а.с. 13-14) на загальну суму 289 114,85 дол. США, які були сплачені частково, в сумі 271 718,35 дол. США. Залишок по оплаті рахунків відповідача становить 17 396,50 дол. США.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права в рішенні суду, а саме ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 11, 18 Положення "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (1544-2000-п) , п. 197.9 статті 197 Податкового кодексу України, ст. 188, 194 Митного кодексу України та ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", тому судова колегія, погоджується з висновком суду про те, що наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на суму 17 396,50 дол. США на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України на канальний збір сплаті не підлягає. Отже, підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.
Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах, вантажних митних деклараціях та інших доданих документах та оформлення їх у режимі "експорт"або "імпорт".
Судова колегія погоджується з висновком суду, що наявність в матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України.
Отже, рішення господарського суду грунтується не лише на листі Державної податкової адміністрації України від 31.03.2010р., а і на нормах Податкового кодексу України (2755-17) та Кодексу торгового мореплавства України (176/95-ВР) , тому довід апелянтів щодо неправомірності посилання суду на лист ДПА є безпідставним і не відповідає дійсності.
Правомірність звільнення відповідача від сплати ПДВ в даному судовому спорі підтверджується також тим, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного мита на деякі види зернових культур"від 19.05.2011р. №3387-V1 (3387-17) , який набирає чинності з 01.07.2011р., пункт 197.9 ст. 197 виключено, тобто лише з 01.07.2011р. звільнення від оподаткування даних операцій скасовані, а до цього часу звільнення від оподаткування є законним.
Враховуючи вище викладене апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Таким чином, оскаржуване рішення від 16 червня 2011р. слід залишити без змін, а апеляційні скарги Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" та Державної податкової адміністрації у Миколаївської області - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103–105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд:
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН" та Державної податкової адміністрації у Миколаївської області –без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16 червня 2011 року у справі №5016/1520/2011(1/107) залишити без змін.
постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 27 липня 2011р..
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
А.І. Ярош
О.О. Журавльов
М.В. Михайлов