Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін станом на 12.07.2011 року:

від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю;

за участю представників сторін станом на 26.07.2011 року:

від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;

від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка"

на рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року

у справі № 24-15/35-10-1001

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 3", м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 В

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка", Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул. Чапаєва, 55

про стягнення 423 174, 51 грн.,-

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення 423 174,51 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2010р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення 423 174,51 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" на рішення господарського суду Одеської області від 26.04.10р. у справі № 15/35-10-1001 залишено без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2010 р. по справі № 15/35-10-1001 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.10 у справі №15/35-10-1001 та рішення господарського суду Одеської області від 26.04.10 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями №1963а від 04.04.2011р. справу №15/35-10-1001 передано на розгляд судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2011р. прийнято до свого провадження справу № 15/35-10-1001 та присвоєно справі № 24-15/35-10-1001.

20.04.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло пояснення до позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року по справі № 24-15/35-10-1001 (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року по справі № 24-15/35-10-1001 п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 23.05.2011р. виправити з: " Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" (67813, Одеська обл, Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул Чапаєва, 55, код ЄДРПОУ 32059668 р/р 26009310641001 в АБ "Південний"м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" (65039, м. Одеса, вул Середньофонтанська, 19 "В"ЄДРПОУ 32509291, р/р 26009235661 в ВАТ "Морський транспортний банк" в м. Іллічівськ, МФО 328168) -заборгованість у розмірі 423 174,51грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 404 950,00грн. та суми 3% річних –154 950грн.; державне мито у сумі 4231,74 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн." на: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" (67813, Одеська обл, Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул Чапаєва, 55, код ЄДРПОУ 32059668 р/р 26009310641001 в АБ "Південний"м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 "В"ЄДРПОУ 32509291, р/р 26009235661 в ВАТ "Морський транспортний банк"в м. Іллічівськ, МФО 328168) -заборгованість у розмірі 423 174,51грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 404 950,00грн. та суми 3% річних –18224,51грн.; державне мито у сумі 4231,74 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн."

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року по справі № 24-15/35-10-1001 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

У судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 17.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" був укладений договір поставки № 17 на поставку цегли, відповідно до умов якого, Постачальник (ТОВ "Стройкераміка") зобов’язується виготовити та передати у власність Покупця (ТОВ "Завод ЗБВ-3") цеглу керамичної марки М-125 (продукцію), а Покупець зобов’язаний прийняти та сплатити за Продукцію на умовах Договору.

Кількість, ціна за одиницю продукції, вартість партії Продукції вказується постачальником в накладних на відгрузку продукції (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість продукції становить 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ –41666,67 грн. (п. 4.1 Договору).

Пунктом 2.1. договору на поставку цегли № 17 від 17.06.2008 р. передбачено, що поставка продукції за даним договором здійснюється у строки, додатково узгоджені сторонами на підставі письмових заявок покупця - ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3".

Згідно п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику поставлену продукцію за ціною узгодженою сторонами договору і вказаною в накладних на відвантаження продукції протягом 5 (п'яти) банківських днів з приймання продукції.

Як зазначає позивач, нібито на виконання умов договору поставки, позивачем безпідставно, тобто без попередньої поставки продукції, як це визначено умовами п. 4.2 договору поставки, було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 404 950,00 грн.

За твердженням позивача, грошові кошти у сумі 404 950,00 грн. були безпідставно набуті відповідачем.

Також, керуючись ч. 2 ст. 1214 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу проценти за користування грошовими коштами за період з 17.06.2008 р. по 22.02.2010 р. у сумі 18 224,51 грн.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 01.02.2011року по даній справі зазначив, що: "Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили доводи позивача про те, що спірні кошти утримуються відповідачем без правових підстав, оскільки договір від 17.06.08 є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, ціни продукції за одиницю, його кількості. Вказаний довід заявлявся відповідачем упродовж усього розгляду справи. Крім того, позивач упродовж розгляду справи зауважував і на тому, що загальна вартість продукції, котра мала б бути поставлена в межах спірного договору (пункт 4.1 договору) сторонами визначена у розмірі 250 000,00 грн., в той час як позивачем було перераховано на користь відповідача 404 950,00 грн. Цей довід також не оцінювався судами. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов’язане законне вирішення спору по суті."

Щодо даної обставини, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що як свідчить зміст Договору його умови не містять відомості щодо ціни Договору.

Щодо твердження відповідача, що в п. 1.2 Договору було вказано, що кількість, ціна за одиницю продукції, вартість партії продукції вказується постачальником в накладних на відгрузку продукції, що і є фактичним узгодженням ціни, то судова колегія не приймає такі твердження до уваги в зв’язку із наступним.

По-перше, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які накладні, що складалися відповідно до Договору, а згідно пояснень представника відповідача такі накладні взагалі відсутні, тобто майже 3 роки, починаючи з 2008 року жодної поставки згідно даного Договору не відбулося.

По-друге, накладні не є додатками до Договору у відповідності п.6.1 і таким чином не можуть вважатися підставою для встановлення ціни за одиницю продукції та не є законним способом такого встановлення.

Отже сторонами у визначений законом спосіб в договорі не встановлено ціну Продукції за умовну одиницю, а, навпаки, як свідчить зміст п. 1.2 Договору (абз. 2), сторони не визначились з ціною за умовну одиницю Продукції, оскільки в договорі замість визначення ціни в гривнях міститься пробіл.

Умовами п. 4.1 Договору Сторони визначили загальну вартість продукції, яка має бути поставлена за Договором поставки - 250 000,00 грн., однак загальна вартість продукції не є фактом узгодженості умови щодо ціни договору.

Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 175, 180, 181, 189 ГК України, ст.ст. 202, 626, 638, 639 ЦК України, дослідив належним чином доводи позивача щодо неукладеності договору на чому зауважував Вищий господарський суд України та дійшов до вірного висновку, що відсутність у Договорі поставки умови щодо ціни Договору є порушенням приписів ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та дає підстави вважати Договір поставки –неукладеним.

Крім того судова колегія зауважує на тому, що п. 4.1 Договору Сторони визначили загальну вартість продукції яка має бути поставлена за Договором поставки - 250 000,00 грн., тоді як відповідачу фактично були перераховані грошові кошти у сумі 404 950,00 грн., а саме: згідно платіжного доручення № 3918 від 17.06.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 50 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 8333,33 грн.; згідно платіжного доручення № 3919 від 17.06.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 65 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 10833,33 грн.; згідно платіжного доручення № 3966 від 14.07.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 35 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 5833,33 грн.; згідно платіжного доручення № 3967 від 15.07.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 100000,00 грн., у т. ч. ПДВ 16666,67 грн.; згідно платіжного доручення № 4050 від 26.08.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 100000,00 грн., у т. ч. ПДВ 16666,67 грн.; згідно платіжного доручення № 4241 від 05.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 16500,00 грн., у т. ч. ПДВ 2750,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4342 від 06.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 13000,00 грн., у т. ч. ПДВ 2166,67 грн.; згідно платіжного доручення № 4343 від 10.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 15300,00 грн., у т. ч. ПДВ 2550,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4361 від 12.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 3000,00 грн., у т. ч. ПДВ 500,00 грн.; згідно платіжного доручення № 4361 від 17.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 7150,00 грн., у т. ч. ПДВ 1191,67 грн., що в свою чергу майже на 154 950, 00 грн. більше ніж загальна вартість продукції, вказана у Договорі.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" заборгованості по процентам у розмірі 18224,51 грн. то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував ст.ст. 4, 11, 536, 612, 625, 1212, 1214 ЦК України та встановив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" слід задовольнити.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32- 34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка", Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Калаглія, на рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2011 року по справі № 24-15/35-10-1001 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 26 липня 2011 року.