21/18б Про відхилення грошових вимог кредитора - 20.07.2011 Прийняття

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.04.2011 порушено провадження у справі № 21/18б за заявою Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про банкрутство фізичної особи – підприємця ОСОБА_2.

Постановою господарського суду міста Києва від 14.04.2011 фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.06.2011 серед інших відхилено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк".

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відхилення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", останнє звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу в цій частині та визнати заявлені ним вимоги у розмірі 32 467,33 дол. США (за курсом НБУ станом на 14.04.2011 – 258 741,90 грн.) та 567,88 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом частини 6 статті 14, частини 3 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" подано заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 32467,33 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 14.04.2011 року складає 258 741,90 грн., з яких 14 211,56 доларів США – кредиту, 6921,69 доларів США - несплачених відсотків за користування кредитом, 7456,63 доларів США – пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 3877,45 доларів США – пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Також у поданій заяві кредитором заявлено вимоги на суму 567,88 грн., з яких 552,88 грн. державного мита та 15,00 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.

Кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" ґрунтуються на укладених його правопопередником - Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" й ОСОБА_2 кредитному договорі від 05.09.2005 № 30205А48, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 30205А48-1 від 22.02.2006, а також договорі застави транспортних засобів від 05.09.2005 № 30205Z41, з урахуванням змін внесених договором від 22.02.2006.

На підставі встановлених обставин справи колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів). Також, дана норма передбачає, що кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 пункту 3 статті 47 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори з вимогами особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство. При цьому, до заяви кредитора додаються документи, що підтверджують вимоги до боржника (ст. 14 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції, заявником в заяві вказується на наявність у нього кредиторських вимог до боржника – ОСОБА_2 на підставі укладених з нею кредитного договору та договору застави.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Однак, скаржником до заяви про визнання конкурсним кредитором боржника не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні договори були укладені з ОСОБА_2 як з фізичною особою-підприємцем, а кошти отримані за даними договорами були використанні для цілей пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що кредит був спрямований саме на здійснення підприємницької діяльності боржника.

Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань у справі про банкрутство задовольнятися не можуть.

За приписами частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За таких обставин, оскільки заявником не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення вимог до ОСОБА_2 як до суб’єкта підприємницької діяльності, місцевий господарський суд правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства не визнав скаржника конкурсним кредитором по відношенню до боржника.

З вищенаведеного вбачається, що скаржник в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень при апеляційному проваджені.

Доводи апеляційної скарги правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

За насідками системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали господарського суду міста Києва, відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 02.06.2011 у справі № 21/18б в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до боржника залишити без змін.

Справу № 21/18б повернути до господарського суду Чернігівської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.