1/93 Про визнання договору застави припиненим - 18.07.2011 Прийняття

У лютому 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Шлях Буд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Універсал Банк" про визнання договору застави №Д-547 від 05.10.2006р. таким, що припинив свою дію та про вивільнення майна з-під застави шляхом внесення запису до Державного реєстру обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані повним виконанням товариством основного зобов’язання за укладеним із Банком кредитним договором, у забезпечення якого передано належне товариству рухоме майно у заставу Банку. У зв’язку із припиненням основного зобов’язання, вказував позивач, припинилося і право застави, однак на письмове звернення товариства зняти обтяження із заставленого рухомого майна Банк відповіді не надав, із заявою про зняття обтяження на заставлене майно до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не звернувся.

З огляду на зазначене товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору застави №Д-547 від 05.10.2006р. припиненим та усунення перешкод у користування майном шляхом зобов’язання ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести запис до Державного реєстру обтяжень про зняття обтяження з рухомого майна позивача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011р. позовну заяву ТОВ "Енерго Шлях Буд" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5010/171/2011-18/13.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши у своєму письмовому відзиві про те, що станом на 07.02.2011р. у товариства перед Банком існує непогашена заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 559,99 грн., а також заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та пені, нарахованої за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором. Крім того, зазначив Банк, товариство не виконало свого обов’язку щодо страхування заставленного майна, за що умовами кредитного договору передбачений штраф у розмірі 5 000,00 грн., а також Банку не надано бухгалтерський баланс та звіт про фінансову діяльність товариства за 2010р., за що згідно умов договору боржник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми кредиту.

Таким чином, вказував Банк, твердження позивача про припинення між сторонами зобов’язальних відносин за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги ТОВ "Енерго Шлях Буд" є необгрунтованими та безпідставними.

Під час судового розгляду справи господарським судом Івано-Франківської області було встановлено, що місцезнаходження відповідача, який у відповідності до приписів ГПК України (1798-12) може бути стороною у справі, є місто Київ, тому згідно ст.ст. 15, 17 ГПК України ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2011р. матеріали справи №5010/171/2011-18/13 передано для розгляду за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011р. справу прийнято до розгляду та присвоєно їй номер №1/93.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. №1/93 (суддя – Мельник В.І.) у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю позовних вимог, а також тим, що згідно наданого Банком розрахунку станом на 29.04.2011р. у товариства перед Банком наявний борг у розмірі 2 250,63 грн., з яких: 559,99 грн. – заборгованість по сумі кредиту; 246,55 грн. – заборгованість по сплаті відсотків, 1 444,08 грн. – пеня за прострочення виконання зобов’язання по погашенню кредитного договору та відсотків за його користування

Не погоджуючись із мотивами рішення та висновками суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. у справі №1/93 скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення його позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження товариство вказувало на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення, внаслідок чого воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. №1/93 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу ТОВ "Енерго Шлях Буд" прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.06.2011р.

У порядку ст. 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. №1/93 розгляд апеляційної скарги відкладався на 18.07.2011р.

З огляду на те, що у своїй позовній заяві ТОВ "Енерго Шлях Буд" просило господарський суд зобов’язати Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про зняття обтяження із рухомого майна, що є предметом Договору застави №Д-547 від 05.10.2006р., колегія суддів дійшла висновку про те, що судовим рішенням по даній справі вирішується, в тому числі, питання про права та обов’язки зазначеного підприємства, у зв’язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. до участі у справі №1/93 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Залучення вказаного Підприємства у якості іншого відповідача колегія суддів вважає неможливим з огляду на наступне.

Спір за участю визначеного позивачем відповідача розглянуто судом першої інстанції за тими фактичними обставинами, які були вказані позивачем. У процесі перегляду справи в силу ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вимоги до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не розглядалися судом першої інстанції і тому не можуть бути предметом оцінки судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. №01-23/1/7 у зв’язку із перебуванням у відпустці судді Поляк О.І. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Буравльов С.І., Рудченко С.Г.

У судове засідання від 18.07.2011р. з’явилися: представник відповідача та представник третьої особи.

Представник позивача процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення позивачу судової кореспонденції. Про причини неявки свого представника позивач суду не повідомив.

З огляду на зазначене, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, колегія суддів вирішила, що неявка представника позивача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду його апеляційної скарги, оводи та аргументи якої доведені та відомі суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Банк неправомірно відмовляється зняти обтяження на передане йому у заставу рухоме майно товариства, чим порушує право останнього на вільне володіння та розпорядження належним йому майном. За твердженнями апелянта, ТОВ "Енерго Шлях Буд" у повному обсязі виконало взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а отже договір застави припинив свою дію і відповідач повинен був вивільнити майно товариства з-під застави.

Однією із заявлених вимог товариства було визнання договору застави припиненим.

Утім, при зверненні до господарського суду із позовом та до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, товариством не було враховано наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частиною другою ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абзац 2 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання викладені у ст. 20 ГК України.

При цьому, невірно обраний позивачем спосіб захисту є підставою для відмови у позові.

Вказаними нормами Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) та будь-якими іншими нормами законодавства України не передбачено такого способу захисту права (законного інтересу) як визнання договору припиненим.

В силу ст.ст. 509, 599 ЦК України у зв’язку із виконанням, проведеним належним чином, припиняється не дія договору, а зобов’язання, що існували між сторонами, тобто правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та не відновлює порушеного права позивача, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Твердження позивача про повне виконання взятих на себе зобов’язань за кредитним договором спростовуються наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості ТОВ "Енерго Шлях Буд" за кредитним договором №10/009-к (а.с.85), згідно якого станом на 20.04.2011р. товариство має заборгованість перед Банком щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 246,55 грн. та пені за прострочення взятих на себе зобов’язань у розмірі 1 444,08 грн.

В той же час, колегія суддів визнає обгрунтованими доводи апелянта, в яких останнім доведено, що заборгованість за сумою кредиту у розмірі 559,99 грн. була погашена позивачем згідно платіжного доручення №34 від 24.03.2011р.

Однак, в частині сплати нарахованих відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання своїх зобов’язань позивач заборгованість перед Банком є існуючою на час прийняття оскарженого судового акту.

У іншій вимозі позивач просив суд про вивільнення майна з-під застави шляхом зобов’язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України внести запис про зняття обтяження з рухомого майна товариства, не залучаючи при цьому вказане Підприємство у процесуальному статусі відповідача по справі.

Позовні вимоги товариства у цій частині вимог спрямовані на захист права власності на належне йому рухоме майно.

Однак, у даному випадку в разі наявності для цього підстав обов’язок звернутися до ДП "Інформаційний центр" МЮУ із заявою про зняття обтяження на рухоме майно товариства покладається на Банк.

Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків здійснюється у межах, наданих особі договором, або актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб.

Позивач не виконав у повному обсязі взяті на себе за кредитним договором зобов’язання перед Банком, отже, відмова Банку у знятті обтяження рухомого майна боржника є правомірною, оскільки правовідносини з основного зобов’язання, забезпечені заставою, не припинилися виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Енерго Шлях Буд", у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржений судовий акт підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Шлях Буд" на рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. у справі №1/93 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. у справі №1/93 - без змін.