16/57/10-24/361/10 Про стягнення суми заборгованості за договором поставки - 13.07.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Май СП" м.Мелітополь звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" с.Інзівка про стягнення суми боргу у розмірі 456719,66грн., з яких: 286037,49грн. сума боргу за поставлений товар; 49970,05грн. сума пені; 53887,66грн. штраф за несвоєчасну оплату товару; 17858,11грн. сума відсотків за користування невнесеними в рахунок оплати товару; 48966,66грн. сума інфляційних втрат.

01.06.2010р. в рамках господарського провадження по справі №16/57/10, суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог прийняв рішення по суті, стягнувши з ТОВ "Вільний" на користь ТОВ "Май СП" 537741,74грн. суми основного боргу, 62526,28грн. пені, 53774,17грн. штрафу, 29439,63грн.-3 % річних, 137751,61грн. втрат від інфляції.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. скасовані рішення господарського суду Запорізької області та постанова Запорізького апеляційного господарського суду та справа передана на новий розгляд.

Господарським судом Запорізької області розглядались позовні вимоги ( в редакції заяв позивача від 20.12.2011р. та від 12.04.2011р.) про стягнення суми 715207,29грн., в тому числі: 537741,74грн. сума основного боргу; 39713,94грн. сума відсотків річних; 137751,61грн. сума інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. по справі №16/57/10-24/361/10 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка (код ЄДРПОУ 31467717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май СП" Запорізька область, м. Мелітополь (код ЄДРПОУ 33853001) суму основного боргу у розмірі 297741,74 грн., суму річних за користування грошовими коштами у розмірі 21 989,17 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 76 271,56 грн., суму витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., суму державного мита у розмірі 3960,02 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-платіжними дорученнями, листами-вимогами;

-положеннями ст. 11, ст. 202, ст. 207, ст. 526, ст. 530, ст. 625 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 181 Господарського кодексу України;

-частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. у справі № 16/57/10-24/361/10 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

-рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

-господарський суд встановив факт існування недоговорних відносин між сторонами, при цьому застосував норми права, що не регулюють даний вид відносин;

- письмова вимога №13 від 24.12.2009р. позивачем на адресу відповідача не направлялась;

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Май СП" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільний" (покупець) 08.01.2007р. підписали договір поставки, за умовами п.1.1. якого позивач зобовґязувався продати, а відповідач прийняти й оплатити продукцію (товар), найменування, кількісні та якісні характеристики якої вказуються у складських та податкових накладних, що додаються до договору і є його невідґємними частинами (далі-договір).

За умовами п.4.1. договору, ціна товару та її складові визначаються у супровідних документах.

Відповідно до п.4.2. договору, загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого товару, згідно супровідним документам, додаваємих до договору та які є його невідґємною частиною.

За своєю правовою природою оспарюваємий договір є договором поставки.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовґязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобовґязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Судова колегія відзначає, що до матеріалів справи сторонами не надано доказів досягнення ними істотних умов оспарюваємого договору, зокрема, щодо найменування товару, його кількості, якості та вартості.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, про які обумовлено у п.1.1., 4.1., 4.2. договору, на підставі якого заявлений позов.

За таких обставин судова колегія договір, на підставі якого заявлений позов визнає неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Але, як свідчать матеріали справи, за період з 06.01.2008р. по 08.10.2008р., включно, позивач передав, а відповідач отримав від нього товарно-матеріальні цінності-запчастини, комплектуючі деталі до сільськогосподарської техніки, та до іншої (далі-ТМЦ). Дані обставини підтверджуються видатковими та податковими накладними за спірний період (т.1, а.с.21-50; т.2 а.с.24-83).

Всього у 2008 р. позивачем за переліченими накладними передано ТМЦ на загальну суму 540 241,74 грн., а відповідачем прийнято.

Відповідач вказаний факт не заперечує та підтверджує отримання товару на вказану суму у 2008 р. Слід зазначити, що жодна з вказаних товарних накладних не містить посилання на договір .

До матеріалів справи позивачем надані засвідчені копії рахунків на оплату вартості товару поставленого у 2008 р.

Всього у 2008 р. по факту поставленого товару позивачем складено рахунків на загальну суму 540 241,74 грн.

Але, судова колегія зазначає, що позивачем не надано відомостей щодо предґявлення цих рахунків відповідачу для оплати товаро-матеріальних цінностей, отриманих останнім у 2008 році.

До того ж, зі змісту кожного з цих рахунків неможливо визначити до якої відповідної видаткової накладної відноситься відповідний рахунок.

Слід зазначити, що жодний з вказаних рахунків не містить посилання на договір.

Відповідач вказує на те, що він здійснював оплату за запчастини, які отримував від ТОВ "Май СП" наступними платіжними дорученнями : - від 08.08.2008 р. № 1905 на суму 140 000,00 грн.; - від 19.08.2008 р. № 1957 на суму 100 000,00 грн. Станом на 01.01.2008 р. за ТОВ "Вільний" рахувалася загальна заборгованість перед ТОВ "Май СП" на суму 88 295,75 грн., яка погашалась платіжним дорученням № 1404 від 20.02.2008 р. на суму 100 000,00 грн. Платіжне доручення № 1404 від 20.02.2008 р. погашало заборгованість за поставки запчастин до 01.01.2008 р. та на 11 704,25 грн. перекривало борг з поставки запчастин за накладними № 01061, № 01221 та № 02061 за січень 2008 р. За усною домовленістю ТОВ "Вільний" розрахувався з ТОВ "Май СП" бартером, шляхом поставки муки за накладними № 00000799 та № 00000806 від 29.12.2008 р. на суму 37 380,00 грн. і 420,00 грн. відповідно.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.07.2011р. представник позивача пояснив, що 100000 грн. за платіжним дорученням № 1404 від 20.02.2008 р. були зараховані в рахунок погашення заборгованості, утвореної станом на 01.01.2008р. на суму 88295,75грн., що відображено в акті звіряння розрахунків №6 від 06.11.2008р. (т.1, а.с.20).

11704,25грн. позивачем були зараховані в оплату товарно-матеріальних цінностей, які відповідач отримував з 06.01.2008р.

Після цього, відповідач платіжними дорученнями: від 08.08.2008 р. № 1905 розрахувався на суму 140 000,00 грн.; - від 19.08.2008 р. № 1957 на суму 100 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовґязку не встановлений або визначений моментом предґявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовґязок у семиденний строк від дня предґявлення вимоги, якщо обовґязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено дві вимоги: лист-вимога №10 від 22.09.2008р. (т.6, а.с.29) на суму 241112,99грн.

На цей лист-вимогу відповідач надав відповідь б/н від 23.09.2008р. (т.6, а.с.31), в якій визнає заборгованість в сумі 241112,99грн.

З урахуванням матеріалів справи, усних пояснень представника позивача в судовому засіданні (13.07.2011р.) судова колегія дійшла висновку, що у згаданому листі-вимозі №10 від 22.09.2008р. заборгованість в сумі 241112,99грн. заявлені позивачем відповідачу до сплати за ТМЦ, отримані з 06.01.2008р. по 22.09.2008р., з урахуванням їх часткової оплати (11704,25грн. + 140000,00грн.+100000,00грн.= 251704,25грн.).

Судова колегія вважає, що лист-вимогу №10 від 22.09.2008р. позивач предґявив відповідачу 23.09.2008р. (дата відповіді на неї відповідачем), оскільки інша дата (22.09.2008р.) не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем, в рахунок оплати відповідачем ТМЦ, зараховано 2500,00грн., які сплачені за платіжним дорученням №191/1284 від 08.10.2008р.

Більш оплата відповідачем за отримані у 2008 році ТМЦ не здійснювалась.

У подальшому позивач 24.12.2009р. направив відповідачу лист-вимогу №13 від 24.12.2009р. (т.1, а.с.17-18) на оплату ТМЦ в сумі 286037,49грн. Отримання відповідачем цього листа-вимоги підтверджується поштовим повідомленням (т.1, а.с.19).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України закріплює, що право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Аналогічна норма міститься в п. 1 статті 181 Господарського кодексу України –господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

-письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

-поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем не надано доказів проведення взаємозаліку з оплати відповідачем ТМЦ, а позивачем-з оплати муки ( за накладними №00000799 та №00000806 від 29.12.2008р. на суму 37380,00грн. і 420,00грн., відповідно).

Не доведено відповідачем і того, що мука ним передана позивачу в рахунок оплати ТМЦ.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що до стягнення підлягає борг в сумі 286037,49грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 39 713,94 грн. та інфляційних витрат у розмірі 137 751,61 грн.

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Позивачем були взяті за основу періоди: інфляційних нарахувань: з жовтня 2008р. по грудень 2010року, 3% річних: з 01.10.2008р. по 20.12.2010р.

Оскільки позивачем була доведена заборгованість за отриманий, але не сплачений відповідачем товар, то 3 % річні та інфляційні нарахування також підлягають задоволенню частково.

Таким чином, інфляційні нарахування підлягають стягненню з відповідача в сумі 69934,20грн., 3% річні в сумі 17286,65грн.

Отже, оскаржуване рішення підлягає зміні, з мотивів, викладених у постанові.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" с.Інзівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. по справі №16/57/10-24/361/10 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011р. по справі №16/57/10-24/361/10 змінити.

3)Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Май СП" м.Мелітополь Запорізької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" с.Інзівка Запорізької області про стягнення суми 715207,29грн., в тому числі: 537741,74грн. сума основного боргу; 39713,94грн. сума відсотків річних; 137751,61грн. сума інфляційних витрат задовольнити частково.

4)Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" с.Інзівка Запорізької області (код ЄДРПОУ 31467717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май СП" м.Мелітополь Запорізької області (код ЄДРПОУ 33853001) заборгованість в сумі 286037,49грн., 3% річних в сумі 17286,65грн., інфляційних нарахувань в сумі 69934,20грн., судові витрати зі сплати державного мита в сумі 3732,58грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,16грн.

5) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Май СП" м.Мелітополь Запорізької області (код ЄДРПОУ 33853001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" с.Інзівка Запорізької області (код ЄДРПОУ 31467717) судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 113,73грн.

6)Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.