5005/2600/2011 Про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу - 13.07.2011 Прийняття

розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. у справі №5005/2600/2011

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпропетровськ

про стягнення 120 884 538,93 грн. за поставлений газ,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №5005/2600/2011 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 72 029 002,10 грн. основної заборгованості, 7 768 744,63 грн. –3% річних, 1 854 512,45 грн. інфляційних втрат, 20 138,87 грн. державного мита та 186,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову –відмовлено.

Приймаючи вищезгадане рішення, місцевий господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем основної заборгованості за спожиті енергоносії, а саме, природний газ за договором поставки природного газу №06/09-21 від 30.01.2009р. В той же час, часткова відмова в позові обґрунтована порушенням відносно відповідача провадження у справі про банкрутство та, як наслідок, введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, у тому числі, щодо нарахування санкцій за невиконання чи/або неналежне виконання грошових зобов’язань, як-то, неустойки (штрафу, пені).

Частково не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник /позивач/ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог – скасувати, та прийняти у справі нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що дія мораторію, на який посилається господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на вимоги поточних кредиторів не поширюється; вважає що позивачем було зроблено вірний та обґрунтований розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, яка була безпідставно зменшена місцевим господарським судом внаслідок здійснення власного перерахунку.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.06.2011р., з метою повного та об’єктивного вирішення спору, забезпечення рівності та змагальності сторін, а також, зважаючи на неявку представника відповідача, розгляд справи відкладався до 29.06.2011р.

29.06.2011р. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.07.2011р.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 08.07.2011р., у зв’язку із відпусткою судді Мороза В.Ф., згідно з наказом голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду №7 від 17.01.2011р., справу №5005/2600/2011 передано колегії суддів у складі: головуючого судді-доповідача Науменка І.М., суддів Голяшкіна О.В., Кузнецової І.Л.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та ВАТ "Дніпропетровськгаз", правонаступником якого є ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - Покупець), було укладено договір №06/09-21 поставки природного газу (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар /природний газ/, а покупець, зі свого боку, зобов'язався зазначений вище товар прийняти та оплатити на передбачених даним договором умовах.

Отже, протягом січня, вересня-грудня 2009 року та січня 2010 року Покупцеві було поставлено природний газ на загальну суму 124 439 422, 45 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2009р., 30.09.2009р., 31.10.2009р., 30.11.2009р., 31.12.2009р., 31.01.2010р. та не заперечується сторонами.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав лише частково, а саме, у розмірі 22 025 929, 68 грн., у зв’язку з чим на час звернення позивача до суду розмір основної заборгованості за договором поставки природного газу становив 102 413 492,77 грн.

В той же час, матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ вже після порушення провадження у господарській справі, а саме, у сумі 13 817 490,67 грн. платіжними дорученнями №26902 від 27.05.2010р., №2946 від 30.06.2010р., №2949 від 30.06.2010р., №2948 від 30.06.2010р., №2941 від 30.06.2010р., №2942 від 30.06.2010р., №2944 від 30.06.2010р., №2945 від 30.06.2010р., №2947 від 30.06.2010р., №2939 від 30.06.2010р., №2940 від 30.06.2010р., №2943 від 30.06.2010р., №3248 від 27.07.2010р., №3247 від 27.07.2010р., №3249 від 27.07.2010р., у зв’язку з чим провадження в цій частині було обґрунтовано припинено місцевим господарським судом з покладенням витрат у справі на відповідача.

Окрім того, відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/154-10 від 22.04.2010р., що ззалишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., зобов'язання ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму 16 567 000,00 грн. за договором поставки природного газу №06/09-21 від 30.01.2009р. припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

За викладених обставин, правомірним є також припинення місцевим господарським судом провадження у даній справі справі в частині стягнення з відповідача 16 567 000,00 грн. заборгованості за поставлений привродний газ, згідно договору поставки природного газу №06/09-21 від 30.01.2009р.

Враховуючи наведене, а також, з огляду на ненадання відповідачем доказів погашення основної заборгованості у розмірі 72 029 002, 10 грн. на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, стягнення з відповідача 72 029 002, 10 грн. основної заборгованості колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та таким, що чинному законодавству України не суперечить.

В свою чергу, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. останнього, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пункт 7.7 Договору передбачає, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Згідно доданих до позовної заяви розрахунків, пеня нарахована відповідачеві за період з 27.10.2009р. по 27.04.2010р.

В той же час, під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005р. порушено провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до статті 1 вищезгаданого Закону, грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

За викладених обставин, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за період з 27.10.2009р. по 27.04.2010р.

Разом з цим, за ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних – платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, у зв’язку з чим останні входять до складу грошового зобов’язання, як його визначено у ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не є санкціями у розумінні статті 12 останнього.

Таким чином, на річні та інфляційні, що нараховані боржникові за весь час прострочення виконання ним грошового зобов’язання, дія мораторію в період провадження у справі про банкрутство не поширюється, отже, стягнення з відповідача місцевим господарським судом інфляційних втрат за період з лютого 2009р. по квітень 2010р. у сумі 7 768 744, 63 грн. та 1 854 512, 45 грн. річних за період з 11.02.2009р. по 27.04.2010р. колегія суддів вважає правомірним. При цьому, апеляційний господарський суд погоджується з перерахунком наведених вище сум, що здійснений господарським судом першої інстанції, вважає його вірним та обґрунтованим.

З огляду на наведене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. у справі №5005/2600/2011 судова колегія вважає прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

В той же час, стосовно відмови в задоволенні заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі, з огляду на прийняття 12.05.2011р. Закону "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , який набрав чинності 04.06.2011р., колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що ст. 79 ГПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, серед яких підстави, зазначені відповідачем у вищезгаданому клопотанні, відсутні. Окрім того, слід звернути увагу на той факт, що станом на 13.07.2011р. /дата прийняття апеляційним господарським судом даної постанови/ відповідний Порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, на який посилається відповідач у своєму клопотанні, кабінетом міністрів України не затверджений.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011р. у справі №5005/2600/2011 –залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, –без задоволення.