26/97 Про стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки - 11.07.2011 Прийняття

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві;

до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3;

про стягнення 7952,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві задоволено. Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 7 952,12 грн. шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки. Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 в доход держави 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі № 26/97 скасувати та припинити провадження по справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору. Апелянт зазначив, судом першої інстанції надано неправомірну оцінку вимозі позивача щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, вини другого відповідача у спричиненні таких збитків та причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та спричиненими збитками.

Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі № 26/97 та припинити провадження по справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Представник прокуратури у судовому засіданні 29.06.2011 р. надав суду пояснення в яких зазначив, що заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивача у судове засідання 11.07.2011 р. не з’явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надали.

Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 105) ухвала суду від 03.06.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження вручена була позивачу 16.06.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведена перевірка законності розміщення та експлуатації фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 розважального комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1 " напроти буд. АДРЕСА_1.

В ході проведення перевірки прокуратурою Шевченківського району м. Києва було встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 0,065 га за адресою: АДРЕСА_2 на території парку "Нивки" для розміщення та експлуатації розважального комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки напроти буд. АДРЕСА_1. (на території парку "Нивки") підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А –1355/24 від 12.07.2010 р. та актом обстеження земельної ділянки № 292/24 від 12.07.2010 р.

Згідно листа Головного Управління Держкомзему у м. Києві № 4040 від 12.07.2010 р., який надійшов до прокуратури Шевченківського району м. Києва, шкода за самовільне зайняття земельної ділянки ФОП - ОСОБА_3 становить 7952,12 грн.

Зазначений штраф був розрахований відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою КМР від 25.07.2007 р. № 963 (963-2007-п) .

Крім того, як зазначено в ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідач належних доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не надав.

Із змісту ст. 126 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи той факт, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на використання спірної земельної ділянки, судова колегія вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення у суду апеляційної інстанції немає.

При цьому колегія також враховує, що подана апеляційна скарга не містить передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а викладені в ній вимоги жодним чином не обґрунтовані.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2011 р. у справі № 26/97 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2011 р. у справі № 26/97 – залишити без змін.

2. Матеріали справи № 26/97 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.