Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Нєсвєтову Н.М.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від Київської міської транспортної прокуратури: не з’явився;

від Міністерства транспорту та зв’язку України: не з’явився;

від Державного територіально - галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця": не з’явився;

від Державної служби автомобільних доріг України: не з’явився;

від Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор": ОСОБА_3 – за довіреністю;

від Служби автомобільних доріг в Кіровоградській області: не з’явився;

від Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": не з’явився;

від Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Кіровоградській області: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Кіровоградській області,

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року

у справі № 31/505 (суддя: Качан Н.І.)

За скаргою Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор"

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої

служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області

про оскарження дій державного виконавця

за позовом Київського міського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально- галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця"

до 1. Державної служби автомобільних доріг України

2. Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор"

3. Служби автомобільних доріг в Кіровоградській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 8 600 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2008 року позовні вимоги Київського міського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально- галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" задоволено частково, а саме стягнуто з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 8 600 000, 00 грн. збитків, стягнуто з дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в доход Державного бюджету України, 25 500, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі № 31/505 відносно державної служби автомобільних доріг в Україні та служби автомобільних доріг в Кіровоградській області припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

19.04.2011 року Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" звернулось до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Кіровоградській області.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року задоволено скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" та визнано недійсною Постанову від 26.01.2011 року про виведення виконавчого документа в окреме провадження ВП № 11282905.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва по справі № 31/505, визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області по винесенню Постанови від 26.01.2011 року про виведення виконавчого документа в окреме провадження ВП № 11282905 правомірними та визнати постанову від 26.01.2011 року про виведення виконавчого документа в окреме провадження, ВП № 11282905 такою, що вчинена відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування своєї скарги, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області зазначив, що оскаржена скарга на дії державного виконавця розглядалася господарським судом міста Києва без виклику та залучення представника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, чим грубо порушено права підрозділу.

Крім того, апелянт зазначає, що Законом не передбачено оскарження постанови про виведення виконавчого документа в окреме провадження.

Представником прокуратури, позивачем-1, позивачем-2, відповідачем-1, відповідачем-3 та третьою особою не використано наданих їм законних прав на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки представників суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовим повідомленням № 29999340, № 29999404, № 29999374, № 29999390, № 29999366, № 29999358 про завчасне вручення їх представникам поштових відправлень з ухвалами суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року (vr_57600-09) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників прокуратури, позивачем-1, позивачем-2, відповідачем-1, відповідачем-3 та третьою особою за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор", судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 року Дочірнім підприємством Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" отримано повідомлення №7578, ВП №11282905, щодо виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, в якому зазначалось, що старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції у Кіровоградській області, Санкаускасом Н.В., на підставі Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) буде накладено арешт на рахунки боржника, в тому числі на кошти на рахунках, які будуть відкриті в майбутньому. Також з повідомлення вбачається, що у підрозділі примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області на виконанні перебуває постанова про стягнення з боржника залишку виконавчого збору у розмірі 689 271,87 грн.

Скаржником в мережі Інтернет на сайті ( https://trade.informhust.ua ) було ознайомлено з даною постановою про виведення виконавчого документа в окреме провадження від 26.01.2011 року щодо стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 689 271,87 грн. винесену старшим державним виконавцем Санкаускасом Н.В. на підставі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження №11282905 було відкрите на підставі наказу №31/505 від 23.01.2009 року виданого господарським судом м. Києва, про стягнення з боржника Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" на користь стягувача Державного територіально- галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" в розмірі 8 600 000 грн.

В процесі примусового виконання рішення державним виконавцем було стягнуто виконавчий збір у розмірі 170 728,13 грн., що становить 10 % від фактично стягнутої суми грошових коштів на користь стягувача державним виконавцем (1 707 281,30 грн.)

Матеріали справи справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року у справі № 31/505 боржнику було надано розстрочку виконання рішення суду строком до 30.09.2013 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що частина боргу в розмірі 6 892 718,70 грн. сплачувалась боржником добровільно на підставі ухвали про розстрочення виконання рішення суду у справі №31/505.

Як вбачається з матеріалів справи, про добровільну сплату боргу в розмірі 6 892 718,70 грн. свідчать також розрахунки ВДВС розподілу стягнутих з боржника сум, платіжне доручення боржника щодо перерахування грошових коштів безпосередньо стягувачу, відсутність підтвердження проходження 6 892 718,70 грн. по депозитних рахунках виконавчої служби, та не стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 % (689 271,87 грн.), що в даному випадку є доказом виконання рішення суду самостійно боржником, без участі державного виконавця.

В силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна дія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі (606-14) , спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом (606-14) , іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону (606-14) та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону (606-14) підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 44-1 Закону України "Про виконавче провадження", грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам-юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.

Згідно зі ст. 43 закону, з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

У виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюються через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Сума в розмірі 6 892 718,70 грн. була перерахована на рахунок стягувача боржником самостійно, що підтверджується банківськими виписками боржника, відсутністю підтвердження проходження 6 892 718,70 грн. по депозитних рахунках виконавчої служби, та не стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 % (689 271,87 грн.), що в даному випадку є доказом виконання рішення суду Боржником самостійно, без участі державного виконавця.

Таким чином, рішення суду боржником було виконано самостійно на суму 6 892 718,70 грн., примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не відбувалося, а тому підстав для стягнення на користь держави 689 271,87 грн. (10% від добровільно сплачено суми) виконавчого збору, немає.

Відповідно до абз. 7 п. 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. N 04-5/365 (v_365600-02) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та конституційне право на судовий захист відповідно до ст. 64 не може бути обмежено.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що є всі правові підстави для визнання недійсною Постанову від 26.01.2011 року про виведення виконавчого документа в окреме провадження, ВП № 11282905.

Твердження апелянта про те, що Законом не передбачено оскарження постанови про виведення виконавчого документа в окреме провадження, судовою колегією відхиляються, як не обгрунтовані, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 121-2 ГПК України особа має право подавати скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, керуючись статтею 121-2 ГПК України, Боржник оскаржив дії підрозділу примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції у Кіровоградській області зі стягнення виконавчого збору, які оформлені постановою від 26.01.2011 року про виведення виконавчого документа в окреме провадження ВП №11282905 як такі, що порушують права та законні інтереси Боржника.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, оскаржена скарга на дії державного виконавця розглядалася господарським судом міста Києва без виклику та залучення представника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, чим грубо порушено права підрозділу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом м. Києва всім учасникам процесу надсилалась ухвала про призначення скарги до розгляду.

Стосовно тверджень апелянта про те, що він взагалі не отримував скаргу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365 (v_365600-02) "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Роз'яснення Президії ВГСУ від 28.03.2002 р. N 04-5/365), в ухвалі про час і місце розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби господарському суду слід зобов'язувати заявника надіслати копію скарги цьому органові, іншій стороні виконавчого провадження або прокурору. Невиконання цього припису ухвали не є перешкодою для розгляду скарги, однак може бути підставою для його відкладення.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України (далі - з ГПК України (1798-12) ) скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувана, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки, ГПК України (1798-12) не передбачено обов'язкового надсилання скарги органу ДВС, та враховуючи неявку повідомленого належним чином Скаржника в судове засідання, та не подання останнім клопотання про відкладення розгляду справи та за умови явки усіх інших учасників процесу, у тому числі прокуратури, які не заперечували проти розгляду скарги за відсутністю органу ДВС, повідомленого належним чином, судом правомірно, керуючись ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, абз. 5 п. 8 Роз'яснення Президії ВГСУ від 28.03.2002 р. N 04-5/365 (v_365600-02) , було розглянуто скаргу.

В силу положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційної скарги не спростовані зазначені вище обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу про оскарження дій старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі №31/505 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі №31/505 –

без змін.

3. Матеріали справи № 31/505 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.