Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б./головуючий/, Бонк Т.Б., Юрченко Я.О., розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк"в особі відділення "Львівська регіональна дирекція "ВАТ "ВТБ Банк"

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 27.02.2010 р. у справі № 21/11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"(м. Львів)

про банкрутство

за участю представників:

від Заявника : Лебідко Ю.І.;

розпорядник майном – Ковалко Г.І. ;

від кредитора - ПАТ "Альфабанк": Черей О.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2010 р. порушене провадження по справі про банкрутство ТОВ "Компанії "Лізинговий дім" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито процедуру санації, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим санацією призначено керівника підприємства – генерального директора Ситюка О.І., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ковалко Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 9 червня 2010р. відмовлено ПАТ "Універсал Банк"у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2010 р.

ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 9 червня 2010р., а заяву про порушення провадження у справі про банкрутство повернути заявнику, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2010 року ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано та направлено дану справу на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

При цьому, задовольняючи касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк", суд касаційної інстанції виходив з наступного:

Відповідно до частини 1, 2 статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Провадження у справах про банкрутство складається з ряду судових актів, які за своєю правовою природою є судовими рішеннями на окремих етапах процедури банкрутства. Введення процедури санації та призначення керуючого санацією згідно з статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є введенням окремої судової процедури, а тому акт, згідно якого вводиться така процедура має природу судового рішення.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції зазначив, що ухвала суду про порушення справи про банкрутство в порядку статті 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має ознаки судового рішення в частині введення процедури санації, призначення керуючого санацією, розпорядника майном боржника та може бути оскаржена в цій частині відповідно до положень частини 3 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.

У зв’язку з вищенаведеним, в подальшому дана апеляційна скарга розглядалась Львівським апеляційним господарським судом з врахуванням приписів норми 111-12 ГПК України (1798-12) , тобто з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції, зазначених у вказаній постанові Вищого господарського суду України.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду 02.03.2011 року прийнято відмову від апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.02.2010р. по справі №21/11, апеляційне провадження припинено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011р. скасувати та направити справу на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

19.04.2011 року Вищим господарським судом України винесено постанову у даній справі, відповідно до якої ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року у даній справі було скасовано, а справу направлено на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

При цьому, в обґрунтування зазначеної постанови, суд касаційної інстанції зазначив, що відмова від апеляційної скарги кредитора боржника ВАТ "ВТБ Банк"стосується прав та інтересів іншого кредитора - ПАТ "Альфа-Банк", який був позбавлений права навести свої доводи і міркування щодо заяви про відмову від апеляційної скарги та заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

У зв’язку з вищенаведеним, в подальшому дана апеляційна скарга розглядалась Львівським апеляційним господарським судом з врахуванням приписів норми 111-12 ГПК України (1798-12) , тобто з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції, зазначених у постанові від 19.04.2011 року.

З огляду на наведене, розгляд апеляційної скарги ПАТ "ВТБ Банк" було продовжено по суті.

Ухвалою від 20.05.2011 року колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. (головуючий), Юркевич М.В., Кузь В.Л. у справі №21/11 призначено справу до розгляду на 08.06.2011 року.

Відповідно до розпорядження В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 року, дану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Желік М.Б. (головуючий), Бонк Т.Б., Юрченко Я.О.

У задоволенні клопотання Заявника про заміну кредитора ПАТ "ВТБ Банк"ТзОВ "АУЗ "Факторинг"у зв’язку з переходом до останнього права вимоги до Заявника, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду було відмовлено у зв’язку з тим, що предметом оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, а не розгляд грошових вимог конкретного кредитора.

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, Розпорядник майном та присутній представник Кредитора ознайомлені.

Ухвалою від 27.02.2010р. у справі №21/11 Господарського суду Львівської області (суддя Масловська Л.З.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"(м. Львів) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі про його банкрутство та відкрито процедуру санації, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із застосуванням відповідних правових наслідків, керуючим санацією ТзОВ "Компанії "Лізинговий дім", призначено керівника підприємства - генерального директора Ситюка О. та зобов’язано його надати докази публікації оголошення про порушення справи про банкрутство боржника та відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі, розпорядником майна ТзОВ "Компанії "Лізинговий дім"призначено арбітражну керуючу Ковалко Г.І., яку зобов’язано:

- надати звіт про виконану роботу;

- надати суду на розгляд реєстр вимог кредиторів.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк"в особі відділення "Львівська регіональна дирекція "ВАТ "ВТБ Банк"подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"не надано доказів письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку;

- до поданої заяви не подано жодного документа в підтвердження неплатоспроможності Боржника у даній справі, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Заявника, розпорядника майна ба Кредитора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та заяви про банкрутство Боржника, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"порушена господарським судом на підставі ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливу процедуру банкрутства боржника, згідно якої, разом з порушенням провадження у справі про банкрутство, здійснюється ведення процедури санації боржника його керівником, в ухвалі про порушення справи господарський суд одночасно призначає розпорядника майна боржника та керуючого санацією –керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Відповідно до вимог ч. 2 п. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"від 15.01.2010 року (т. І, а.с. 66) було вирішено звернутись до Господарського суду Львівської області з заявою про порушення справи про банкрутство.

Разом з цим, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Лізинговий дім"на підставі ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), Боржник посилався на те, що загальна сума заборгованості станом на 23.02.2010 р. перед кредиторами складає 69717404,18 грн; вартість активів Боржника згідно балансу на 31.12.2009 року складає 890830000,00 грн. (т. І, а.с. 12-13), з яких вартість майнових активів становить 29988000,00 грн, грошові кошти на поточних рахунках в банківських установах –67000,00 грн., дебіторська заборгованість 59464000,00 грн.

Однак, ч. 1 ст. 53 Закону передбачає право керівника боржника подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за наявності таких умов:

- за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

- за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Так, до поданої заяви про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"було додано: копію балансу боржника на 2008-2009 р., копію протоколу зборів учасників Боржника та перелік заставленого майна.

Порушуючи провадження у справі про банкрутство Боржника оскаржуваною ухвалою від 27.02.2010 р. та вводячи мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкриваючи процедуру санації боржника, призначаючи керуючим санацією ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"генерального директора –О. Ситюка, призначаючи арбітражного керуючого на підставі ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарський суд Львівської області виходив з того, що заява ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"та додані до неї документи є достатніми для прийняття до розгляду.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник Боржника має право подати згідно з вимогами ст. 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

- за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

- за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Статтею 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливості здійснення санації боржника його керівником, зокрема в такому випадку процедура розпорядження майном не припиняється, а поєднується з процедурою санації.

В провадженні у справі про банкрутство за ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутнє підготовче засідання, за результатами якого, відповідно даного Закону (2343-12) , перевіряється обґрунтованість порушення провадження по справі про банкрутство. Таким чином, всі ці обставини покладають певний обов’язок на зміст ухвали про порушення провадження по справі.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення про звернення до суду із відповідною заявою про порушення справи про банкрутство та введення санації ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"прийнято на засіданні зборів учасників ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім", які, відповідно до ст. 13 Статуту Заявника (т. І, а.с. 64), є вищим органом управління боржника.

При цьому, як встановлено колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду, всупереч вищенаведеним вимогам Боржником до плану санації не було подано письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості Боржника із відповідним погодженням даного плану такими кредиторами.

Таким чином, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"доданий план санації, який не відповідає вимогам п. 1 ст. 53 Закону про банкрутство, тобто відсутні докази письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, така заява не була належним чином обгрунтованою.

В матеріалах справи відсутні належні докази про неплатоспроможність боржника сплатити борги, або про загрозу його неплатоспроможності (якими, зокрема можуть бути виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, виконавчі написи нотаріусів, тощо).

Окрім того, план санації Боржника, який подано до суду разом з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", даний план санації не є комплексною програмою фінансового оздоровлення Боржника та застосування спеціальних заходів по відновленню платоспроможності боржника, а також строк їх реалізації, як того вимагає зазначений Закон (2343-12) .

В порушення вимог закону, на зазначені вище обставини господарський суд першої інстанції уваги не звернув.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що справа про банкрутство Боржника - ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім"за ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушена безпідставно.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Неплатоспроможність - це зовнішня ознака неоплатності Боржника, тобто недостаток майнових активів для оплати заявлених кредиторських вимог. Сама по собі неплатоспроможність не породжує відношень неспроможності, для цього потрібне судове рішення –ухвала господарського суду про порушення справи про банкротство.

Справа про банкрутство може бути порушена судом тільки при наявності зупинки боржником розрахунків за зобов’язаннями, при чому розмір зобов’язань повинен перевищувати вартість його майна.

Відношення неспроможності (банкрутства) виникають внаслідок неплатоспроможності, тобто при зупинці платежів.

Основними учасниками процедури банкрутства виступають кредитори та боржник, відношення між якими є горизонтальними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

При цьому, завданням чинного законодавства України про банкрутство є відновлення платоспроможності господарюючого суб’єкта, а не його банкрутство і ліквідація.

Відповідно до вимог ГПК України (1798-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження в справі підлягає припиненню.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За таких обставин, оскільки при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство та введення процедури санації у даній справі, боржником не надано суду необхідних доказів, які б свідчили про його несплатоспроможність, а судом провадження у справі порушене безпідставно, то таке провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

За таких обставин, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.02.2010 р. у справі № 21/11 не можна визнати такою, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі - припиненню на підставі п.1-1,ч.1 ст. 80 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ст. ст. 99, 101, 103- 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Ухвалу від 27.02.2010р. у справі №21/11 Господарського суду Львівської області скасувати. Прийняти нову ухвалу: Провадження у справі Господарського суду Львівської області №21/11 припинити.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.